Чи є адвокат учасником юридичної особи — ради адвокатів відповідного регіону? На перший погляд питання видається абсурдним. Проте воно напрошується з висновків, яких дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, закриваючи провадження в адміністративній справі і рекомендуючи звернутися до господарських судів. Саме спір наближений до спору щодо управління юридичною особою побачили судді у позові голови Ради адвокатів міста Києва Петра Рябенка до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасувати висновку Комісії та наказу Мін’юсту України, якими скасовано реєстрацію Петра Рябенка головою Ради адвокатів м. Києва.

З чого все починалося і яким чином сьогодні може бути вирішено цей спір — розберемося детальніше.

Новий початок

На початку 2016 року постало питання, що в м. Києві органи адвокатського самоврядування не зареєстровані на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 2012 року. 11 червня 2016 року Радою адвокатів України було ухвалене рішення № 155 «Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва» (Рішення РАУ № 155).

Воно оспорювалося у судах, проте постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2018 року (справа № 761/582/17-ц) залишене в силі, нагадує нинішній очільник РАР міста Києва Петро Рябенко.

Власне, на виконання рішення РАУ 6 серпня 2016 року розпочала роботу Конференція адвокатів міста Києва, яку вдалося завершити лише 8 жовтні 2016 року.

Саме у цей день Конференцією адвокатів міста Києва як вищим органом адвокатського самоврядування, згідно зі статтею 47 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», було висловлено недовіру та достроково відкликано з посад усіх членів Ради адвокатів міста Києва та Інну Рафальську — з посади голови Ради адвокатів міста Києва, переобрано склад членів Ради адвокатів міста Києва, головою Ради адвокатів міста Києва обрано Петра Рябенка.

«Згідно зі статтею 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення конференції адвокатів регіону набирають чинності з дня їх прийняття. Рішення Конференції адвокатів міста Києва від 8 жовтня 2016 року станом на сьогоднішній день є чинними, не оскаржені та не скасовані в порядку, визначеному законом», — зауважує Петро Рябенко, коментуючи ті події.

Реєстрація змін

За Законом про адвокатуру, ради адвокатів регіонів є юридичними особами. Отже, зміна керівника (підписанта) від імені юридичної особи потребує державної реєстрації. Власне, з цього пункту і почалися реальні проблеми реалізації рішень Конференції адвокатів м. Києва 2016 року.

Так, 11 жовтня 2016 року на підставі рішення Конференції адвокатів міста Києва державним реєстратором Комунального підприємства «Центр сприяння бізнесу м. Києва» була вчинена реєстраційна дія № 10741070003044323 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (ЄДР). Петра Рябенка зареєстровано керівником юридичної особи — Ради адвокатів міста Києва (код ЄДРПОУ 38517528).

Та вже 25 жовтня 2016 року на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України міністр юстиції підписав наказ № 3055/5 «Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

Цим наказом було задоволено скаргу Інни Владиславівни Рафальської від 18 жовтня 2016 року (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 жовтня) та скасовано реєстраційну дію № 10741070003044323 в ЄДР. Те, що комісія діє оперативно, мабуть, непогано, адже її місія запобігати рейдерству, а тут без швидкості ніяк. Проте такий темп не дозволяє особі, за ініціативою якої проводилася оскаржена дія, представити свою позицію та розібратися, хто ж дійсно намагається захопити певну юридичну особу. «Сказати, що комісія діяла цілком формально — нічого не сказати. Буцімто для реєстрації зміни було надано витяг з протоколу конференції, а не сам протокол. Проте саме такий документ (витяг з протоколу) колегіального органу управління і вимагається законодавством про реєстрацію юридичних осіб», — пояснює Петро Рябенко.

Дійшло до суду

Власне, порушення під час перегляду реєстраційної дії призвели до того, що 10 листопада 2016 року Пет­ро Рябенко як фізична особа подавав до Окружного адміністративного суду м. Києва зазначений вище адміністративний позов до Міністерства юстиції України та Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін’юсту. Третіми особами у цій справі виступили: державний реєстратор Комунального підприємства «Центр сприяння бізнесу міста Києва», Інна Рафальська, Рада адвокатів міста Києва та Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

19 грудня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/17484/16, яка була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, адміністративний позов Петра Рябенка було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Мін’юсту № 3055/5. «Ухвалене рішення відповідало принципам законності і знімало питання з втручанням державних органів в діяльність самоврядування адвокатів у столиці», — зауважує очільник РАР міста Києва. Проте, як розповідає Петро Рябенко, треті особи скористалися правом на подання касаційної скарги, і 27 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України було відкрите провадження та зупинене виконання ухвалених у справі судових рішень.

Далі розгляду справи заважали то самовідводи суддів, то розпочата реалізація судової реформи 2016 року, розповідає пан Рябенко: «Тож касаційний перегляд справи № 826/17484/16 тривав упродовж двох років та дев’яти місяців. За цей час склад суду змінювався п’ять ­разів, у тому числі через надумані самовідводи». Коротка хронологія:

• 18 травня 2017 року — задоволено самовідвід колегії суддів ВАСУ у складі: Донець О.Є. (суддя-доповідач), суддів Голяшкіної О.В. та Морозова В.Ф.
• 23 травня 2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у ВАСУ та визначено склад суду: Швед Е.Ю. (суддя-доповідач), судді Гончар Л.Я. та Черпіцька Л.Т.
• 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд, і справу № 826/17484/16 було передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (КАС ВС).
• 22 березня 2018 року було здійснено автоматизований розподіл судової справи у КАС ВС та визначено склад суду: Гімон М.М. (суддя-доповідач), судді Мороз Л.Л. та Бучик А.Ю.
• 26 червня 2019 року у зв’язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М. було проведено наступний автоматизований розподіл судової справи і визначено такий склад суду: Саприкіна І.В. (суддя-доповідач), судді Зеров А.А. та Чиркін С.М.
• 25 листопада 2019 року суддя-доповідач Саприкіна І.В. заявила самовідвід, заява про який ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року була задоволена.
• 29 листопада 2019 року після здійснення чергового автоматизованого розподілу судової справи було призначено склад суду: Чиркін С.М. (суддя-доповідач), судді Желєзний І.В., Тацій Л.В.

Зрештою, після спливу більш як трьох років розгляду справи № 826/17484/16 23 грудня 2019 року КАС ВС виніс постанову у справі № 826/17484/16, якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року скасовано, провадження у справі закрите у зв’язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Мотиви суду

Таку позицію Верховний Суд обґрунтовує тим, що фактично спір існує між третьою особою — Рафальською І.В. та позивачем — Рябенком П.К. з приводу правомірності рішення Конференції від 8 жовтня 2016 року і лише скасування наказу № 3055/5 не вирішує спір остаточно.

У рішенні КАС ВС зазначено: «суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб’єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства». Такий вис­новок суд зробив, спираючись на те, що відповідачами при виданні оспорюваного наказу перевірялось питання дотримання державним реєстратором вимог статті 17 Закону України «Про державну ре­єстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» у частині відповідності вимогам закону документів, поданих для реєстрації, які призвели до зміни керівника органу адвокатського самоврядування.

Посилаючись на позицію, сформовану Великою Палатою ВС у постанові від 6 листопада 2019 року у справі № 826/16500/17, КАС ВС визначив, що цей спір є наближеним до спорів, пов’язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, і саме тому повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Зауважимо, що рішення Великої Палати, на яке зроблено посилання, було ухвалене у спорі за позовом КДКА м. Києва (код ЄДРПОУ 40895265) в особі голови Ігоря Орлова про визнання протиправною та скасування проведеної приватним нотаріусом державної реєстрації:

• змін до відомостей про юридичну особу КДКА м. Києва (код ЄДРПОУ 21707287), що не пов’язані зі змінами в установчих документах «зміна керівника юридичної особи»;
• змін до установчих документів юридичної особи КДКА м. Києва (код ЄДРПОУ 21707287) «зміна пов­ного найменування»;
• інших змін до установчих документів юридичної особи КА м. Києва (код ЄДРПОУ 21707287).

Нагадаємо у ситуації з КДКА фактично було дві юридичні особи з ідентичною назвою, та лише одна із них є органом адвокатського самоврядування, а діяльність другої створювала перешкоди у реалізації цього права адвокатів.

Тоді ВП ВС зазначила таке:

• спір виник не між державним реєстратором та позивачем, а між позивачем КДКА м. Києва (код ЄДРПОУ 40895265) і третьою особою КДКА м. Києва (код ЄДРПОУ 21707287) з питань правового статусу органів адвокатського самоврядування м. Києва. Відповідно і підставою звернення позивача з цим позовом стало порушення, на його думку, прав, пов’язаних із визначенням правового статусу КДКА м. Києва (код ЄДРПОУ 21707287) як юридичної особи — органу адвокатського самоврядування;
• участь державного реєстратора як відповідача у спорі не змінює його характеру на публічно-правовий. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію з ­дотриманням державним реєстратором вимог законодавства;
• лише скасування з формальних підстав запису про державну ре­єстрацію відомостей про юридичну особу, проведеного за заявою іншої особи, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності юридичних фактів, на підставі яких були вчинені оскаржувані реєстраційні дії, обов’язково постануть перед судом, який буде вирішувати спір;
• отже, цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов’язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Можна знайти принаймні одну відмінність — у справі № 826/17484/16 позивачем була фізична особа — Петро Рябенко, яка звернулася з позовом про скасування наказу Мін’юсту, тобто вступила у публічно-правові відносини із суб’єктом владних повноважень. Зауважимо, що у 2016 році Господарський процесуальний кодекс не передбачав можливості звернення фізичної особи з позовом до господарського суду. Проте на це КАС ВС не звернув уваги.

Так само як не зауважив і наявності окремої думки до цитованого рішення ВП ВС, яку підписали семеро суддів ВП ВС, включаючи суддю-доповідача та ще двох суддів, делегованих до ВП ВС від касаційного адміністративного суду. Тобто навіть у спорі за позовом юридичної особи у цьому питанні немає одностайності.

«Вимога про оскарження ре­єстраційної дії може бути похідною вимогою, якщо вона заявлена разом із основною вимогою, наприклад такою, як вимога про визнан­ня правочину недійсним. Якщо позивач обґрунтовує незаконність відповідної реєстраційної дії саме порушенням з боку державного реєстратора під час її здійснення, то така вимога не є похідною від будь-якої іншої вимоги, а є основною вимогою і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Діяльність з державної реєстрації має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, здійснюється державним органом або суб’єктом з делегованими державою повноваженнями, тому має всі ознаки діяльності з державного управління. Суб’єкт такої діяльності здійснює від імені і за дорученням держави функції з конт­ролю у сфері державної реєстрації (зокрема, перевіряє подані документи), приймає обов’язкові для заявника управлінські рішення, тому має всі ознаки суб’єкта владних повноважень. Такі управлінські відносини за участю суб’єкта владних повноважень, що врегульовані нормами саме адміністративного законодавства, є адміністративними правовідносинами.

Позивач наголошував на недотриманні державними реєстраторами порядку здійснення реєстрації змін до установчих документів, а також на тому, що здійснення таких реєстраційних дій є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача.

Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням відповідача у зв’язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, пов’язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації, тому висновок більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про те, що цей спір найбільш наближений до спорів, пов’язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому має розглядатися за правилами господарського судочинства, на нашу думку, є помилковим», — зазначено в окремій думці семи суддів.

Далі буде

Прикметним є те, що фактично спору між колишнім та нинішнім керівником Ради адвокатів міста Києва немає. Більше того, посада голови органу адвокатського самоврядування не дає таких повноважень, як посада директора господарського товариства, та, власне, і заробітку. Це — представницька посада, виборна.

Петро Рябенко прокоментував свої дії так: «Я не знаю, які «ознаки корпоративного спору» у моєму позові до Мін’юсту вбачив Верхов­ний Суд. Я не маю, з чим іти до господарського, бо не маю ніякого спору про право із третьою особою у цій справі. На жаль, КАС ВС самостійно змінив мої позовні вимоги, які стосувалися однієї простої ре­єстраційної дії, і фактично позбавив мене права на захист своїх прав від протиправних дій суб’єкта владних повноважень. І таке рішення є остаточним та оскарженню не підлягає.

Тому у вересні 2020 року я подав до Вищої ради правосуддя скаргу щодо дисциплінарного проступку суддів Гімона М.М., Мороз Л.Л., Бучика А.Ю., Саприкіної І.В., Єзерова А.А., Чиркіна С.М., Тацій Л.В. та Желєзного І.В. і скаргу до Європейського суду з прав людини про порушення частини 1 статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Авторка: Ірина ГОНЧАР
«Український адвокат»