Судова еволюція — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Судова еволюція

Ірина ГОНЧАР, редакторка журналу «Український адвокат»

Вервечка правових реформ рухається країною. Ще не закінчена реформа прокуратури та антикорупційних органів, а вже на черзі нова судова реформа. Ця ніби має бути ефективною та стосуватися власне судового корпусу, а точніше — органів суддівського врядування та самоврядування.

Дійсно, система судів уже переформатована, залишилося підігнати під новий адміністративно-територіальний устрій. Вимоги до самих суддів — зрозумілі і чіткі. Процесуальні кодекси переписані, відкориговані і сьогодні у цілому уніфіковані, за невеликими винятками. Що залишилося? Врядування. Адже всі поточні питання у системі судоустрою мають бути передані на вирішення органам суддівського врядування.

І тому саме до них сьогодні найбільші претензії (хоча Вища кваліфікаційна комісія суддів України уже півтора року як не діє) і найбільше сподівань на те, що завершення судової реформи ознаменується переглядом персонального складу Вищої ради правосуддя.

Можливо, така позиція й має право на життя, та головне тут — не що робити, а як?

За великим рахунком дискусія щодо перегляду складу ВРП і пошук шляхів до цього процесу триває вже другий рік. За цей час можна було б не рубати з плеча і не стояти з пікетами, а ухвалити новий закон із новою, конституційною процедурою перевірки кандидатів на посади членів ВРП та ВККС. Якби такий закон було ухвалено торік, то останні призначення вже відбувалися б за новими правилами. А ті, хто сьогодні працює у ВРП, уже захищені імунітетом незалежності, буквально за два-три роки припинять повноваження.

Такий еволюційний хід може бути швидшим, ніж протистояння з намаганням перевірити чинний склад ради негайно і одномоментно. А це вже пряме посягання на права людини. І у персональному вимірі, і в глобальному суспільному інтересі мати реальне право на справедливий суд.

Якщо законодавець усе ж наважиться на позбавлення мандатів чинних членів ВРП, то очевидно, що будуть позови до судів. І майже напевне вони не будуть задоволені в Україні. А от Європейський суд з прав людини, судячи з його практики, не визнає повторної люстрації (про яку фактично йдеться). І це дає непогані перспективи, якщо не поновлення на посадах, то до чималих компенсацій.

Тож чи не варто задуматися не про прийдешнє, а про майбутнє вже сьогодні, про еволюційні підходи до реформ?

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA