Виконавче провадження є важливим етапом у реальному забезпеченні доступу до правосуддя. Нерідко ми можемо бачити ситуації, коли клієнт тримає на руках рішення, яке набуло законної сили, однак його фактично не можна виконати через брак майна боржника, кош­тів або з багатьох інших підстав. Це — реалії сьогоднішньої правової системи. За роки розгляду судового процесу відповідач може своє майно подарувати, продати, віддати в заставу «своєму» кредитору і все заради того, щоб рішення суду в подальшому не виконувати.

Але є й інші ситуації. Зокрема, такі, коли рішення виконане державною виконавчою службою чи приватним виконавцем, але сам накладений арешт не знято. Найчастіше про це особа дізнається, коли має намір реалізувати або іншим чином розпорядитися своїм майном, на якому залишився арешт. Ситуація вкрай неприємна та потребує певних дій.

Незважаючи на те, що Законом України «Про виконавче провадження» досить чітко регламентовано порядок, підстави і строки зняття арешту з майна, поширеними є випадки бездіяльності й недбалості з боку виконавців, які свідомо чи ні не встигають реагувати на виникнення обставин, які зумовлюють зняття такого арешту.

Спробуємо розібратись, що ж робити в таких ситуаціях, куди йти і кому телефонувати?

Куди звертатися?

Практика показує, що будь-які звернення як в усній, так і в письмовій формі до державного виконавця або керівника відповідної виконавчої служби з вимогами припинити порушення права шляхом зняття арешту з майна (коштів), як правило, залишаються поза увагою державних службовців, тому особа, чиє право порушене, мусить шукати його захисту в судовому порядку.

І тут починається квест: треба визначитися, до кого звертатись? Основні питання, які слід вирішити:

• визначення юрисдикції, до якої належить розгляд цієї категорії справ;
• визначення, з яким документом звертатись до суду та кого залучати відповідачем або зацікавленою особою.

Пам’ятаємо, що згідно із статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судова практика в питанні зняття арешту і досі залишається різною. Розгляньмо декілька рішень.

Наприклад, постанова Верхов­ного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2018 року у справі № 425/1341/17, де особа-боржник звернулась до суду з позовом до Державної виконавчої служби про зняття арешту з майна. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та зняття арешту з майна боржника, оскільки рішення, під час виконання якого було накладено арешт на майно позивача, не виконане. У цій справі слід звернути увагу на три ключові моменти: особа, яка звернулась до суду, мала статус боржника у виконавчому провадженні; особа звернулась до суду з позовною заявою; справу розглянуто по суті.

Інше, протилежне, рішення — постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2020 року у справі № 201/10187/18, де особа (боржник) звернулась до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби про зняття арешту з майна, однак, на відміну від попередньої справи, у цьому випадку суди всіх інстанцій у відкритті провадження відмовили, оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні, а спір не пов’язаний з належністю майна, на яке накладено арешт. Крім того, арешт на майно позивача накладено з метою забезпечення виконання рішення суду, тому він не може виступати позивачем у цій справі, і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Отже, ми бачимо, що підстави для звернення до суду в цих справах були однакові, але суд по-різному виніс свої рішення, що підкреслює неоднозначність практики.

Зафіксуємо кроки, які потрібно зробити для логічної процедури зняття арешту:

• варто звернутись із письмовим запитом до органів державної виконавчої служби стосовно надання інформації щодо наявності відкритих або закінчених виконавчих проваджень;
• на підставі отриманої інформації скласти клопотання до державного виконавця органів державної виконавчої служби з вимогою зняти існуючі поза межами будь-якого виконавчого провадження арешти, накладені на майно (кошти);
• у межах 10-денного строку з моменту отримання органів державної виконавчої служби вказаного клопотання звернутись до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця та просити зобов’язати державного виконавця зняти арешт з майна.

Такий алгоритм дій також зафіксовано і в постанові від 20 червня 2018 року Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 210/1072/15-ц.

Альтернативний шлях

Однак є й інший спосіб. Варто звернутись із письмовою заявою до органів державної виконавчої служби з вимогою зняти арешт з майна, а після цього звернутись до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просити зобов’язати орган державної виконавчої служби зняти арешт з нерухомого майна позивача. На відміну від цивільного та господарського судів, в адміністративному провадженні відповідачем треба залучити саме відповідний відділ державної виконавчої служби.

Пам’ятаємо, що для визначення юрисдикції такої категорії спору, необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлене звернення до суду:

• якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства;
• якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

У частині 3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що арешт з майна боржника знімається у разі виявлення порушення порядку накладення арешту. У такому разі начальник відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, повинен винести відповідну постанову.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На жаль, є випадки, де адміністративні суди взагалі відмовляють у відкритті провадження у цій категорії справ, посилаючись на те, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Підіб’ємо підсумок. На цьому етапі є два способи захисту права, порушеного «забутим» арештом майна. Перший — звернутися зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ. Другий — звернутися до адміністративного суду з позовною заявою про зобов’язання вчинити дії з вимогою зобов’язати відповідний орган державної виконавчої служби зняти арешт з майна. Кожен спосіб має свої переваги та ризики.

Тому кожна ситуація є індивідуальною та потребує окремої стратегії.

Авторка: Ірина СТАРОДУБ
керівниця судового відділу Moneyveo