Третий был непреклонен и груб,
Рвал лицо на себе, лез из платья:
«Я единственный подлинно глуп
— Ни про что не имею понятья».
(В.С. Высоцкий)

Законопроєктом № 3959-1 від 25 серпня 2020 року «Про внесення змін до адміністративного та кримінального законодавства щодо запровадження діяльності Бюро економічної безпеки України», ухваленим Верховною Радою України в першому читанні 3 лютого 2021 року, передбачається, зокрема, доповнення Кримінального кодексу України новою статтею 222² «Шахрайство з податком на додану вартість». У преамбулі статті «Шахрайство з податком на додану вартість» визначається так: «Розкрадання або незаконне заволодіння бюджетними коштами шляхом отримання бюджетного відшкодування, а так само подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, вчинені шляхом подання завідомо неправдивих відомостей, у тому числі в результаті використання завідомо підробленого документа». Це нововведення викликає певні побоювання, якими я хочу поділитися з юридичною спільнотою.

Усі, як мені здається, нісенітниці, пов’язані з можливим прийняттям цієї статті в такій редакції, постараюся пронумерувати і пояснити.

Непридатність і суперечність

Податковий кодекс України дає такі визначення:

За пунктом 14.1.18 бюджетне відшкодування — відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Пункт 200¹.2 визначає, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі елект­ронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків.

За правилами пункту 200¹.5 з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками ­звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов’язань та суми податкового боргу з податку.

Бюджетний кодекс України у статті 11 дає таке визначення:

11) бюджетні кошти (кошти бюджету) — належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Тобто «отримання бюджетного відшкодування» ніякого стосунку до «бюджетних коштів» чи «розкрадання або незаконного заволодіння бюджетними коштами» не має.

Хотів би пояснити сказане, переклавши текст з юридичної мови на зрозумілу. До введення системи електронного адміністрування ПДВ платник на звітну дату або сплачував ПДВ до бюджету, або за результатами діяльності подавав заявку на повернення коштів з бюджету. З уведенням системи електронного адміністрування ПДВ платник враховує кошти, необхідні, щоб виписати податкову накладну, на своєму рахунку в казначействі, адміністрування якого відбувається через систему електронного адміністрування (СЕА) ПДВ. Купуючи товар, покупець зі свого розрахункового рахунку в банку оплачує його вартість продавцю. Продавець відвантажує товар покупцю і реєструє в СЕА податкову накладну, що, по суті, є платіжкою, за якою казначейство перераховує суму ПДВ, зазначену в накладній, з рахунку в казначействі продавця на рахунок в казначействі покупця. Ці кошти є коштами платників і ніякого стосунку до бюджетних коштів не мають.

На звітну дату платник подає дек­ларацію, за якою частина коштів або списується в бюджет, або повертається з казначейського рахунку на розрахунковий рахунок платника (після проходження відповідних процедур, перевірок тощо). Така процедура в Податковому кодексі України продовжує визначатися як «бюджетне відшкодування», однак платник отримує з казначейського рахунку на розрахунковий свої раніше обліковані кошти, а не бюджетні. Тобто якщо навіть ­платнику неправомірно були переведені кошти з казначейського на розрахунковий рахунок, він не скоїв крадіжки коштів бюджету.

На цьому опис проблем можна було б завершити, але щоб законодавець не нарікав, що всі зауваження не викладають відразу, продовжимо.

Об’єктивна сторона?

«Розкрадання або незаконне заволодіння» у цій ситуації неможливе.

За визначенням «розкрадання — це навмисне протиправне обернення винною особою певним способом колективного чи державного майна на користь свою або іншої особи з корисливих спонукань». «Під незаконним заволодінням слід розуміти вчинене умисно з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом майна у власника чи користувача всупереч їх волі».

У той же час «бюджетне відшкодування — відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника».

Так, бюджетне відшкодування має на увазі підтвердження правомірності суми бюджетного відшкодування за визначенням. Таке підтвердження правомірності відбувається (на сьогодні) адміністратором СЕА ПДВ — Державною податковою службою. Складно говорити про розкрадання або незаконне заволодінні коштами, якщо правомірність такого відшкодування підтверджена ДПС — органом, уповноваженим на це державою згідно з Податковим кодексом України та законами.

Тобто за вказаних обставин не відбувається «заволодіння майном власника проти його волі або умисне протиправне звернення особою майна на свою користь», адже передачу майна здійснює державний орган за результатами перевірки. Якщо перевірка була проведена недобросовісно чи прийняте рішення засноване на підроблених даних, такі події підпадають під інший склад злочину Кримінального кодексу України.

Рокові помилки

Окремим предметом нового злочину передбачається подача «завідомо неправдивих відомостей», проте у викладеній редакції він не виключає відповідальності за помилку.

«Внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності».

Питання тільки одне — до слова «завідомо». Як саме слідство планує доводити умисел внесення інформації, що не відповідає дійсності, відокремлюючи її від банальної бухгалтерської помилки?

На сьогодні Податковий кодекс України вкрай складний та об’ємний, і навіть професіонали з ДПС нерідко помиляються при його застосуванні. Адже чим, як не цим, пояснюється факт скасування більш як 50 % ППР судами адміністративної юрисдикції? Подача декларації є всього лише дією бухгалтера, заснованою на його знаннях і досвіді. Щоб уникнути помилок, фахівці ДПС здійснюють перевірку декларацій, особливо при відшкодуванні ПДВ. І тільки після перевірки таке відшкодування відбувається. А стаття 222² у пропонованій редакції визначає як закінчений склад злочину подачу заявки на відшкодування з помилковими даними.

Навіщо нова стаття?

Статті 190, 191, 192, 205(1), 212, 222, 358, 364, 364(1), 366, 367 Кримінального кодексу України — це приблизний перелік статей, застосовуваний ДФС при розслідуванні податкових злочинів. Яких статей вам ще не вистачає? Навіщо для кожного окремого виду податку вигадувати окрему статтю? Адже навіть у теорії не може бути ситуації, коли є факт 222² «Шахрайство з податком на додану вартість» и при цьому немає статті 212 «Ухилення від сплати податків, зборів, платежів».

Зауважу, що настільки поверхова підготовка законопроєкту, який скоро стане законом, незважаючи на все викладене тут, свідчить про серйозні проблеми в системі підготовки законів та уваги Верховної Ради України до їх змісту. Упевнений, що колеги-адвокати не раз доб’ються перемог у судах, спираючись на ці доводи, або додадуть свої. Але чи добре це для держави, коли робота її органів, у тому числі новостворюваного Бюро економічної безпеки, заздалегідь зводиться до абсурду?

Потревожат вторично его —
Темной ночью попросят: «Вылазьте!»
Все бы это еще ничего,
Но глупцы состояли у власти…
И у сказки бывает конец:
Больше нет у обочины бочки —
В «одиночку» отправлен мудрец.
Хорошо ли ему в «одиночке»?
(В.С. Высоцкий)

Автор: Семен ХАНІН
адвокат, керівний партнер ЮК «АМБЕР»