Останніми роками значно збільшилася кількість вакансій юристів з вимогою до кандидатів — «наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю». Такі вимоги висувають не тільки адвокатські бюро чи об’єднання, а й звичайні суб’єкти господарювання, діяльність яких не пов’язана з наданням правничої допомоги.

Таке бажання роботодавців — суб’єктів господарювання зумовлене декількома причинами. Перш за все це — зміни в законодавстві, прий­няті впродовж останніх років, які значно розширили повноваження адвокатів, а в деяких випадках навіть надали адвокатам унікальні можливості. По-друге, це — банальне бажання суб’єкта господарювання заощадити на послугах, які раніше йому надавав або міг надавати позаштатний адвокат.

Тож нерідко ми маємо ситуацію, коли роботодавець наймає на роботу юриста і розраховує отримати в штаті працівника з повноваженнями адвоката. У свою чергу адвокат, який працює на підприємстві, розраховує зберегти за собою права і гарантії адвокатської діяльності, покладаючи сплату податків на роботодавця.

Тож давайте спробуємо розібратися, наскільки ці бажання можуть бути реалізовані на практиці.

Чи може бути адвокат прийнятий на роботу до юридичної особи — суб’єкта господарювання?

Частина 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чітко визначає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»: військова або альтернативна (невійськова) служба; нотаріальна діяльність; судово-експертна діяльність.

У частині 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» йдеться про те, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

З огляду на зазначені вище норми закону можна зробити висновок, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність виключно, коли він знаходиться у трудових відносинах з адвокатським бюро чи адвокатським об’єднання. Знаходитися у трудових відносинах з іншими юридичними особами, дотримуючись вимог щодо несумісності, закон йому дозволяє, однак здійснювати адвокатську діяльність він у такому випадку не буде. Вона можлива лише у випадку здійснення адвокатської діяльності індивідуально на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги.

Щодо сплати податків

Важливими змінами у законодавстві в питаннях оподаткування адвокатів, які перебувають у трудових відносинах, є звільнення від сплати єдиного соціального внеску двічі. Така ситуація складалася в тому випадку, коли особа була адвокатом і найманим працівником одночасно. Відповідно, сплата ЄСВ відбувалась за адвоката як окремого суб’єкта, а також роботодавцем адвоката як за найманого працівника.

Наразі Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-IX було скориговано норми профільного закону і тепер зазначено, що «особи, …які провадять адвокатську діяльність…, які мають основ­не місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внес­ку, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Щодо можливості надання правової допомоги адвокатом без укладення договору

У разі якщо з якихось причин укладати договір про надання правової допомоги роботодавець з працюючим у нього адвокатом не захоче, в нагоді може стати доволі спірна, але вже як факт наявна зміна законодавства щодо можливості самопредставництва юридичної особи. Законом України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» було внесено зміни до процесуальних кодексів, що дозволили представництво юридичних осіб особами, які знаходяться з ними у трудових відносинах. Однак повноваження таких осіб обмежуються правами, передбаченими нормами процесуальних кодексів.

Якщо ж адвокат бажає користуватися правами та можливостями, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» або іншими нормативно-правовими актами, що належать виключно адвокату, приміром такими як складення адвокатського запиту чи відшкодування витрат на правову допомогу з юридичною особою, доведеться укладати договір про надання правової допомоги.

Відшкодування витрат на правову допомогу іn-house

На сьогодні є дуже велика різностороння судова практика з приводу відшкодування витрат на правничу допомогу. Однак не вдалося знайти рішення, де, крім підтверджень дійсності витрат, їх співмірності зі шкодою, документів самого адвоката, суд порушував питання «Чи знаходиться адвокат додатково ще у трудових відносинах зі своїм клієнтом, чи ні». З цього можна зробити висновок, що такий аспект не впливає на задоволення чи не задоволення самого відшкодування.

Гарантії діяльності адвоката іn-house

Припустимо, що прийнятий на роботу адвокат залишився працювати в адвокатському бюро за сумісництвом або паралельно здійснює адвокатську діяльність індивідуально і між ним та роботодавцем було додатково укладено договір про надання правової допомоги. Чи будуть у такому випадку поширюватись на такі правовідносини права та гарантії адвокатської діяльності, такі як збереження адвокатської таємниці чи приватності спілкування адвоката з клієнтом?

Профільний закон не робить виключень щодо гарантій для адвокатів, які працюють юрисконсультами чи обіймають інші посади. Однак для уникнення непорозумінь адвокатську діяльність необхідно чітко розмежовувати з виконанням обов’язків за трудовим договором.

У статті 131² Конституції України зазначено, що «незалежність адвокатури гарантується». Відповідно те, що адвокатська діяльність повинна бути незалежною, зараз передбачено головним законом країни. Однак наразі простежується тенденція до того, що кількість адвокатів як найманих працівників у господарських товариствах збільшуватиметься. Головне в таких випадках — пам’ятати про нюанси, викликані подвійним статусом особи як працівника і адвоката, враховувати їх, а також неухильно дотримуватись Правил адвокатської етики незалежно від того, в якому статусі адвокат виконує те чи інше зав­дання.