За даними Національної поліції України, у 2020 році на українських дорогах сталося 168 тисяч ДТП, з яких лише у 5 % причиною аварій був нетверезий стан водія.

Незважаючи на те, що нетверезий стан не є основною причиною ДТП, на відміну від перевищення швидкості руху, порушення правил маневрування, правил проїзду перехрестя, дуже актуальним залишається питання боротьби з нетверезістю за кермом. Статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачена відповідальність водія транспортного засобу за керування ним у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. До цієї статті останніми роками кілька разів вносились суттєві зміни, які спочатку передбачали підвищення відповідальності у вигляді штрафу в перший раз до 10 200 грн, а нещодавно аж до 17 000 грн, що супроводжується позбавленням права керування на один рік.

У цьому році, крім збільшення штрафу до 17 000 грн за вчинене таке правопорушення вперше, законодавець ще збільшив строк для накладення адміністративного стягнення до одного року з дня вчинення порушення.

У 2018-му і у 2020 році парламент вносив зміни до статті 130 КУпАП шляхом виключення з ­КУпАП положень щодо керування транспортними засобами (крім суден судноводіями) і введення кримінальної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів. Але, враховуючи кількість факторів, ускладнювали притягнення до кримінальної відповідальності. На мою думку, значний вплив мав і той фактор, що внаслідок такої зміни зникало джерело наповнення бюджету за рахунок сплати водіями штрафів у величезних розмірах. Тому від ідеї перекваліфікації почали дуже хутко позбавлятись. Так швидко, що не простежили за строками, і зміни до закону набули чинності після скасування норми.

Створена минулого літа правова проблема щодо вибору закону, який підлягав застосуванню, спричинила певну правову невизначеність як для правопорушників, так і для судів.

17 червня 2020 року був ухвалений Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-ІХ, який 2 липня 2020 року був підписаний Президентом України, а 3 липня 2020 року — опублікований в офіційній парламентській газеті «Голос України», тобто саме з 3 липня 2020 року він набув чинності.

Законом № 720-ІХ, зокрема, були внесені зміни до Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», так званого Закону про кримінальні проступки, а саме — виключено підпункти, які встановлювали кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп’яніння.

Однак Закон України № 2617-VIII (про доповнення Кримінального кодексу України статтею 286¹ та зміни статті 130 КУпАП) набув законної сили 1 липня 2020 року. Отже, вказані зміни не вдалось привести в дію (вчинити Верхов­ній Раді), у зв’язку з тим, що Закон №720-ІХ набув чинності на третій день, після набуття чинності Законом № 2617-VIII, а саме: 3 липня 2020 року. При цьому такі зміни суперечать чинному на той час Закону України № 619-ІХ від 19 травня 2020 року, відповідно до якого зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися винятково законами про внесення змін до Кримінального кодексу України та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Отже, Закон № 720-IX станом на липень 2020 року був чинний, але за винятком тих положень, які стосувалися внесення змін до Закону № 2617-VIII. Це слідує з аналізу самого Закону № 720-ІХ, так і з аналізу положень КК, КУпАП та КПК України.

З урахуванням положення частини 5 статті 94 Конституції України Закон не може набути чинності раніше дня його опуб­лікування. Враховуючи положення частини 6 статті 3 КК України, частини 3 статті 1 КПК України, частини 4 статті 2 КУпАП, а також позицію Конституційного Суду України, викладену в низці його рішень, положення закону, яким до іншого закону вносяться зміни, після набуття ними чинності стають невід’ємною частиною закону, до якого вносяться зміни, і вичерпують свою дію.

Тож стаття 286¹ КК України станом на липень була чинною, що стало підставою для судів або закривати адміністративні провадження стосовно водіїв, або направляти матеріали до органів досудового розслідування, як того вимагає стаття 253 КУпАП.

Проте така ситуація існувала далеко не скрізь. Більшість судів усе ж таки ігнорували поточні зміни законодавства і продовжували притягувати водіїв за старою редакцію статті 130 КУпАП. Це було яскравим прикладом того, що, незважаючи на те, що юриспруденція є точною наукою, як і математика, щастило далеко не всім водіям — левова частка все ж таки понесла відповідальність.

Тоді постає інше питання: якщо на той час нова редакція статті 286¹ КК України була чинною, то чому патрульні Національної поліції продовжували складати «старі» протоколи і надсилати їх до суду за КУпАП, адже зі змінами у законі патрульні були позбавлені таких повноважень? Виходить, що ситуація щодо легітимності «правового поля» була контрольованою і про плани відмовитись від впровадження кримінальної відповідальності було завчасно відомо, отже, в основному суди продовжили ухвалювати постанови про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, з власного досвіду маю переконання, що сам факт складання поліцейськими протоколів про адміністративні правопорушення за керування транспортними засобами у стані сп’яніння не спрямований на досягнення мети адміністративного стягнення (перш за все, виховання особи правопорушника), оскільки виявляється складеним стосовно майже кожного водія, якого безпідставно зупинив патруль поліції.

По суті, ці штрафи є одним із джерел наповнення бюджету, оскільки, як свідчить судова практика, більшість протоколів про адміністративні правопорушення складені з порушенням закону та внутрішніх інструкцій, якими мають керуватися поліцейські при складанні протоколів.

Упевнений, що держава має змінити свою політику стосовно цієї проблеми і вказівки щодо виконання плану надходжень від певного виду порушень повинні відійти у минуле.

Боротьба з нетверезістю на дорозі може вестися і шляхом пропаганди в ЗМІ та в інтернеті, але витрачати зайві кошти у нас ніхто не звик. Отже, ініціатива — у руках водіїв, які вимушені захищатися більш активно як на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і в суді, щоби їх почули і почали поважати, і, мабуть, тільки так можна покласти край цій негласній «війні» на дорозі.

Автор: Дмитрій Салівон адвокат АО «РІ ГРУП»