ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про адвокатуру»
(нова редакція)

Цей Закон встановлює основи організації
та діяльності адвокатури в Україні

Розділ I. Загальні положення

1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

— адвокат — фізична особа, яка набула визначеного цим Законом спеціального статусу та здійснює адвокатську діяльність;

— адвокатура України — спеціально упов­новажений недержавний професійний правозахисний інститут, до складу якого входять всі адвокати;

— адвокатська діяльність — незалежна професійна діяльність з надання правової до­по­моги;

— адвокатський запит — викладена в письмовій формі вимога адвоката про надання інформації, документів або інші документи (їх посвідчені копії) з питань, які стосуються справи, правову допомогу в якій надає адвокат, або про надання офіційного роз’яснення з питань, віднесених до їх компетенції;

— адвокатська таємниця — вид таємної інформації, зміст, обсяг, режим отримання, зберігання і використання якої визначається цим Законом;

— адвокатське об’єднання — організаційна форма адвокатської діяльності спільно двома або більше адвокатами;

— адвокатське самоврядування — гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання, пов’язані з організацією та діяльністю адвокатури, яке здійснюється в порядку, визначеному цим Законом;

— адміністративно-територіальна одиниця — Автономна Республіка Крим, область, ­місто Київ, місто Севастополь;

— Вища кваліфікаційна комісія адвокатури — всеукраїнський постійно діючий колегіальний орган адвокатського самоврядування, який діє при Вищій раді адвокатури України з метою розгляду скарг на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

— Вища рада адвокатури України — все­український колегіальний представницький та виконавчий орган адвокатського самоврядування;

— гонорар — грошова винагорода адвоката (адвокатського бюро або адвокатського об’єднання) за надання правової допомоги;

— договір про надання правової допомоги — цивільно-правовий договір, за яким одна сторона — адвокат (адвокатське бюро або адвокатське об’єднання) — приймає на себе доручення іншої сторони — клієнта — про надання клієнту правової допомоги, а клієнт зобов’язується сплатити адвокату (адвокатському бюро або адвокатському об’єднанню) гонорар, а також витрати, пов’язані з виконанням договору;

— іноземний адвокат — особа, яка набула право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до законодавства іноземної держави;

— кваліфікаційні іспити — перевірка рівня теоретичних та практичних знань осіб, які виявили намір отримати статус адвоката;

— кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури — спеціальний постійно діючий колегіальний орган адвокатського самоврядування, який діє у відповідній колегії адвокатів для розгляду та вирішення питань про відповідність осіб, що виявили намір набути статус адвоката, тих, що здійснюють адвокатську діяльність, вимогам цього Закону, та для розгляду і вирішення справ про дисциплінарну відповідальність адвокатів;

— клієнт — фізична чи юридична особа, якій адвокат надає правову допомогу;

— ордер — письмовий документ, що підтверджує наявність повноважень адвоката з надання правової допомоги;

— помічник адвоката — особа, яка відповідає вимогам цього Закону та працює в адвоката чи в адвокатському бюро або адвокатському об’єднанні на умовах трудового контракту;

— посвідчення адвоката — письмовий документ, що посвідчує особу та статус адвоката;

— правова допомога — заходи, спрямовані на реалізацію та захист прав, свобод та законних інтересів клієнта, які здійснюються адвокатом на підставах, в порядку та у видах, визначених цим Законом;

— Рада колегії адвокатів — постійно діючий колегіальний представницький та виконавчий орган адвокатського самоврядування відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

— робоче місце адвоката — приміщення, що є місцем постійного або переважного перебування адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності;

— Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю — письмовий документ, який посвідчує право адвоката на здійснення адвокатської діяльності;

— стажист адвоката — особа, яка відповідно до вимог цього Закону набуває практичного досвіду для здійснення адвокатської діяльності;

— статус адвоката — визначений цим Законом спеціальний статус, який набувається шляхом отримання права на здійснення адвокатської діяльності в порядку, встановленому цим Законом.

2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини щодо набуття статусу адвоката, здійснення адвокатської діяльності, організації та функціонування системи адвокатського самоврядування в Україні.

3. Завдання і принципи організації та діяльності адвокатури

1. Адвокатура України є спеціально уповноваженим Конституцією України незалежним недержавним самоврядним професійним правозахисним інститутом правової системи, який діє для забезпечення права на захист від обвинувачення, надання правової допомоги та представництва інтересів фізичних та юридичних осіб.

2. Організація та діяльність адвокатури базується на принципах верховенства права, гуманізму, демократизму, добровільності, законності, конфіденційності, корпоративності, незалежності, само­врядності.

4. Правове регулювання основ організації та діяльності адвокатури в Україні

1. Основи організації та діяльності адвокатури встановлюються Конституцією України, цим Законом, а також іншими законами України в частині, що не суперечить цьому Закону.

2. Організація та діяльність адвокатури регулюється також міжнародними договорами, іншими актами законодавства України, рішеннями органів адвокатського самоврядування.

3. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 5. Адвокатура і держава

1. Адвокатура не входить до системи органів державної влади та місцевого самоврядування.

2. Держава створює належні умови діяльності адвокатури та забезпечує захист прав адвокатів та дотримання гарантій адвокатської діяльності.

3. Органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані залучати органи адвокатського самоврядування до розробки проектів нормативно-правових актів, які стосуються питань організації та діяльності адвокатури.

4. Уповноважений центральний орган ви­конавчої влади:

1) узагальнює статистичні дані про організацію та діяльність адвокатури;

2) організує фінансування надання правової допомоги за рахунок держави;

3) забезпечує виплату гонорару та відшкодування витрат адвоката у випадку надання правової допомоги за рахунок держави відповідно до цього Закону;

4) здійснює реєстрацію адвокатських бюро та адвокатських об’єднань та забезпечує ведення Реєстру адвокатських об’єднань України та Єдиного реєстру іноземних адвокатів.

Розділ ІІ. Умови набуття, зупинення та припинення статусу адвоката

Стаття 6. Умови набуття статусу адвоката

1. Статус адвоката набуває особа, яка:

1) має вищу юридичну освіту;

2) володіє державною мовою;

3) має стаж роботи в галузі права не менше трьох років;

4) успішно пройшла стажування;

5) успішно склала кваліфікаційні іспити;

6) склала Присягу адвоката України;

7) отримала Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

2. Не може набути статус адвоката особа:

1) визнана недієздатною або обмежено діє­здатною;

2) яка здійснює діяльність, несумісну зі статусом адвоката;

3) яка була засуджена за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, незалежно від зняття або погашення судимості;

4) справу за обвинуваченням якої у вчиненні умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину було закрито, крім випадків закриття справи у зв’язку з відсутністю події злочину, за відсутністю в діянні особи складу злочину або при недоведеності її участі у вчиненні злочину;

5) яка має непогашену або незняту судимість за вчинення умисного злочину;

6) до якої застосовано дисциплінарне стягнення у виді припинення дії Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, звільнення з правоохоронних, судових та інших державних органів з підстав службової невідповід­ності, порушення присяги, протягом 5 років з дня ­прийняття рішення про застосування такого дисциплінарного стягнення.

Стаття 7. Діяльність, несумісна зі статусом адвоката

Несумісною зі статусом адвоката є:

1) робота в суді, прокуратурі, органах внут­рішніх справ, служби безпеки або на інших виборних або призначуваних посадах в органах державної влади чи місцевого самоврядування;

2) військова або альтернативна (невійськова) служба;

3) нотаріальна діяльність;

4) судово-експертна діяльність.

Стаття 8. Вища юридична освіта

Статус адвоката може набути особа, яка має повну вищу освіту зі спеціальностей «правознавство», «міжнародне право» чи «право­охоронна діяльність», здобуту на території ­України, або відповідних спеціальностей, здо­буту в інших країнах.

Стаття 9. Стаж роботи в галузі права

До стажу роботи в галузі права, необхідного для отримання статусу адвоката, зараховується період роботи на посадах:

1) судді, прокурора, слідчого, нотаріуса;

2) помічника адвоката, помічника судді, стажиста адвоката або нотаріуса;

3) юриста, юрисконсульта, головного юрис­консульта, начальника юридичного відділу та інших посадах в органах державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, якщо такі посади вимагають наявності вищої юридичної освіти;

4) педагогічних або науково-педагогічних працівників, що здійснюють навчання, виховання та професійну підготовку в професійно-технічних, вищих, або післядипломних навчальних закладах, якщо такі посади вимагають наявності вищої юридичної освіти;

5) працівників науково-дослідних ус­танов, якщо такі посади вимагають наяв­ності вищої юридичної освіти;

6) інші посади, які відповідно до закону вимагають наявності вищої юридичної освіти.

Стаття 10. Стажування

1. Особа, яка виявила намір отримати статус адвоката, повинна пройти стажування протягом шести місяців у ­адвоката, що має стаж адвокатської діяльності не менше 7 років.

2. Звільняються від проходження стажування особи, які мають стаж роботи помічником адвоката більше одного року.

3. В адвоката може проходити стажування не більше двох стажистів одно­часно.

4. Контракт на проходження стажування укладається між особою, що виявила намір отримати статус адвоката, та адвокатом, який забезпечуватиме проходження стажування (керівник стажування), адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням.

При укладанні контракту на проходження стажування з адвокатським об’єднанням, до складу якого входять декілька адвокатів, сторони повинні визначити адвоката, який відповідає вимогам цієї статті та забезпечуватиме проходження стажування (керівник стажування).

5. Контракт на проходження стажування підлягає реєстрації в Раді відповідної колегії адвокатів протягом десяти днів з моменту укладення.

6. Положення про порядок проходження стажування та Програма стажування затверд­жуються Вищою радою адвокатури України.

7. Адвокат (адвокатське бюро або адвокатське об’єднання) створює необхідні умови для отримання стажистом практичного досвіду для здійснення адвокатської діяльності та забезпечує виконання стажистом Програми стажування.

8. За результатами стажування адвокат видає особі, яка успішно пройшла стажування, висновок про набуття стажистом практичного досвіду, необхідного для здійснення адвокат­ської діяльності.

Стаття 11. Стажист адвоката

1. Стажистом адвоката може бути особа, яка відповідає вимогам пунктів 1—3 частини першої та частини другої статті 6 цього Закону.

2. Стажист адвоката виконує доручення адвоката, який забезпечує проходження стажування (керівник стажування), і не може здійснювати дії, що відносяться до виключних повноважень адвоката відповідно до закону.

3. Стажист адвоката зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю та дотримуватись Правил адвокатської етики.

Стаття 12. Допуск до кваліфікаційних іспитів

1. Особа, яка відповідає вимогам пунк-тів 1—4 частини першої, частини другої статті 6 цього Закону та виявила намір набути статус адвоката, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури колегії адвокатів за місцем проживання із заявою про складання кваліфікаційних іспитів.

2. До заяви про складання кваліфікаційних іспитів додаються:

1) копія паспорту або інший документ, що підтверджує особу;

2) анкета з автобіографічними даними;

3) витяг з трудової книжки або інші документи, що підтверджують стаж роботи в галузі права;

4) нотаріально посвідчена копія документа про вищу юридичну освіту;

5) висновок керівника стажування про набуття стажистом практичного досвіду для здійснення адвокатської діяльності;

6) документ, який підтверджує місце проживання (за відсутності таких відомостей у документі, що посвідчує особу);

7) довідка про відсутність судимості, видану компетентним державним органом;

8) документ про сплату внеску на проведення кваліфікаційних іспитів.

3. Одержану заяву та документи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури розглядає протягом місяця з дня надходження.

4. За результатами розгляду кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про:

1) допуск заявника до кваліфікаційних іспитів;

2) відмову в допуску заявника до кваліфікаційних іспитів.

5. При необхідності перевірки відомостей, зазначених у заяві та доданих документах, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури може звернутися до відповідних органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб із запитами. Зазначені особи зобов’язані надати необхідну інформацію не пізніше 10 днів з моменту отримання запитів.

Строк розгляду заяви та документів, визначений частиною 3 цієї статті, у разі проведення перевірки може бути збільшений за рішенням Ради колегії адвокатів до 2 місяців з дня надходження заяви.

5. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури може відмовити у допус­ку до складання кваліфікаційних іспитів у разі:

1) невідповідності заявника вимогам пунк­тів 1—4 частини першої та частини другої статті 6 цього Закону;

2) недостовірності вказаних заявником відомостей чи неповноти поданих документів.

Стаття 13. Кваліфікаційні іспити

1. Порядок складання та Програма кваліфікаційних іспитів затверджуються Вищою радою адвокатури України.

2. Організація та проведення кваліфікаційних іспитів здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури за місцем проживання (реєстрації) заявника.

3. Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше одного разу на три місяці.

4. Кваліфікаційні іспити складаються державною мовою.

5. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, допускається до їх повторного складання не раніше ніж через рік ­(в тому числі в іншій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії, якщо особа, яка не склали ­іспити, змінила місце проживання (реєстрації)).

Стаття 14. Набуття статусу адвоката

1. Не пізніше 10 днів з моменту складання особою кваліфікаційних іспитів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури постановляє рішення про видачу чи відмову у видачі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

2. Перед отриманням Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю особа складає Присягу адвоката.

3. За видачу Свідоцтва про право на зай­няття адвокатською діяльністю сплачується плата в розмірі та порядку, визначеному Вищою радою адвокатури України.

4. З моменту отримання Свідоцтва про

право на зайняття адвокатською діяль­ністю та складення Присяги адвоката особа набуває статусу адвоката.

5. Особа, яка набула статусу адвоката, звертається до Ради відповідної колегії адвокатів з заявою про прийняття до складу колегії адвокатів.

6. Одержану заяву Рада колегії адвокатів розглядає протягом місяця з дня надходження. Відмова у прийнятті до колегії адвокатів не допускається, крім випадків, якщо адвокат на момент ухвалення рішення змінив місце проживання (реєстрації).

Стаття 15. Присяга адвоката

1. Особа, щодо якої кваліфікаційна комісія адвокатури прийняла рішення про видачу Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, урочисто складає Присягу адвоката такого змісту:

«Я, _________________________________________________________________, урочисто присягаю чесно й сумлінно виконувати професійні обов’язки адвоката, надавати правову допомогу у відповідності з Конституцією України, законодавством України, Правилами адвокатської етики, керуючись інтересами клієнта, не зловживати наданими мені професійними правами, цінувати та зберігати звання адвоката України, бути вірним Присязі».

2. Адвокат підписує текст Присяги адвоката, який зберігається в його особовій справі у Раді відповідної колегії адвокатів.

Стаття 16. Свідоцтво про право

на зайняття адвокатською діяльністю

1. Статус адвоката підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

2. Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю видається на невизначений строк.

3. Дію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю може бути зупинено або припинено лише у випадках, передбачених законом.

4. Форма Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю затверджується Вищою радою адвокатури України.

Стаття 17. Зупинення дії Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю

1. Дія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі:

1) подання адвокатом заяви про зупинення дії Свідоцтва про право на зайняття адвокат­ською діяльністю за власним бажанням;

2) здійснення діяльності, несумісної зі статусом адвоката;

3) визнання адвоката безвісно відсутнім;

4) застосування до адвоката дисцип­лінарного стягнення у виді зупинення дії Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяль­ністю;

5) в інших випадках, передбачених цим Законом.

2. Дія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю зупиняється на строк дії обставин, вказаних у частині першій цієї статті.

3. Протягом строку зупинення дії Свідоцтва про право на зайняття адвокат­ською діяльністю особа не має права здійснювати адвокатську діяльність та брати участь в органах адвокатського самоврядування.

4. Орган адвокатського самоврядування, за рішенням якого дію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю особи було зупинено, поновлює його дію в десятиденний строк з моменту надходження відповідної заяви, якщо буде встановлено, що обставини, передбачені частиною першою цієї статті, відпали.

Стаття 18. Припинення дії Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю

1. Дія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю припиняється у разі:

1) подання адвокатом заяви про припинення дії Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за власним бажанням;

2) смерті адвоката або оголошення адвоката померлим;

3) визнання адвоката недієздатним або обмежено дієздатним;

4) набуття законної сили вироком суду про визнання адвоката винним у вчиненні умисного злочину;

5) справу за обвинуваченням адвоката у вчиненні умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину було закрито, крім випадків закриття справи у зв’язку з відсутністю події злочину чи за відсутністю в діянні особи складу злочину або при недоведеності її участі у вчиненні злочину;

6) накладення на адвоката стягнення у виді припинення дії Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

7) виявлення недостовірності відомос­тей, на підставі яких було видано Сві­доцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

2. Особа, щодо якої прийнято рішення про припинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, не вправі здійснювати адвокатську діяльність та брати участь в діяльності органів адвокатського самоврядування.

Розділ IІІ. Адвокатська діяльність

Стаття 19. Право на здійснення адвокатської діяльності

1. Право на здійснення адвокатської діяльності належить виключно адвокатам.

2. Адвокатська діяльність здійснюється виключно в організаційних формах, визначених цим Законом.

3. Адвокатська діяльність за своїм ­змістом не є підприємницькою.

4. Адвокатська діяльність здійснюється на всій території України, за межами України, якщо інше не передбачено міжнародним договором або законодавством країни перебування.

5. Право на здійснення адвокатської діяльності може бути реалізовано з моменту внесення адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України та прийняття до колегії адвокатів відповідної адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання (реєстрації) адвоката.

Стаття 20. Єдиний реєстр адвокатів України

1. З метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність в Україні, ведеться Єдиний реєстр адвокатів України.

2. Ведення Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється відповідно до цього Закону та Положення про Єдиний реєстр адвокатів України, що затверджується Вищою радою адвокатури України.

3. Адміністратором Єдиного реєстру адвокатів України є Вища рада адвокатури України, яка здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, контроль за діяльністю реєстраторів.

4. Реєстраторами Єдиного реєстру адвокатів України є Ради колегій адвокатів, до повноважень яких належить внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України.

5. До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:

1) прізвище, ім’я та по батькові адвоката;

2) номер, дата прийняття рішення про видачу Свідоцтва про право на зайняття адвокат­ською діяльністю;

3) назва органу, який прийняв рішення про видачу Свідоцтва про право ­на зайняття адвокатською діяльністю;

4) номер і дата видачі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяль­ністю;

5) поштовий індекс, адреса та телефон робочого місця адвоката;

6) назва та місцезнаходження адвокатського бюро або адвокатського об’єднання;

7) інформація про зупинення або припинення дії Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

8) дата внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України;

9) прізвище, ім’я та по батькові особи, яка внесла відомості до Єдиного реєстру адвокатів України.

6. Відомості Єдиного реєстру адвокатів України є відкритими та розміщуються для загального ознайомлення на офіційному веб-сайті Вищої ради адвокатури України.

Стаття 21. Посвідчення адвоката

1. Посвідчення адвоката видається Радою відповідної колегії адвокатів на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю після внесення адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України та прийняття до колегії адвокатів.

2. Форма посвідчення адвоката встановлюється Вищою радою адвокатури України.

3. У посвідченні адвоката зазначаються такі відомості:

1) прізвище, ім’я та по батькові адвоката;

2) реєстраційний номер адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України;

3) номер Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

4) назва органу, який прийняв рішення про видачу Свідоцтва про право на зай­няття адвокатською діяльністю;

5) фотокартка адвоката;

6) дата видачі посвідчення адвоката.

4. Посвідчення адвоката підписується Головою Ради відповідної колегії адвокатів, яка видала посвідчення, та скріплюється печаткою цієї Ради.

5. Особа, щодо якої прийнято рішення про зупинення або припинення дії Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, зобов’язана, після прийняття відповідного рішення, передати своє посвідчення в Раду відповідної колегії адвокатів, яка видала це посвідчення.

Стаття 22. Види адвокатської діяльності

1. При здійсненні адвокатської діяльності адвокат надає правову допомогу у виді:

1) усних та письмових консультацій, довідок чи роз’яснень з правових питань;

2) складання висновків з правових питань;

3) складання заяв, скарг, договорів та інших документів правового характеру;

4) захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого у кримінальному судочинстві;

5) представництва і захисту прав та інтересів клієнта:

— у конституційному, цивільному, гос­подарському, адміністративному та кримінальному судочинстві;

— у виконавчому провадженні та при виконанні вироку;

— у третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі (суді) та інших органах для вирішення спорів;

— в іноземних або міжнародних судових та інших органах;

— перед органами державної влади та місцевого самоврядування, юридичними чи фізичними особами;

6) правового забезпечення господарської діяльності клієнтів, у тому числі в зовнішньоекономічній сфері.

2. Адвокат має право надавати правову допомогу в інших видах, не заборонених законом.

3. Займатися адвокатською діяльністю на професійній основі (систематично) з отриманням оплати (гонорару, винагороди) можуть лише адвокати. Ця заборона не поширюється на осіб, які працюють на юридичних посадах на підприємствах, в установах, організаціях (юрис­ти, юрисконсульти та інші), та надають правову допомогу, визначену в час­тинах першій та другій цієї статті, цим підприємствам, установам та організа­ціям як роботодавцям.

Стаття 23. Підстави для надання правової допомоги

1. Адвокат надає правову допомогу на підставі договору про надання правової допомоги або закону.

2. Повноваження адвоката на участь у справі посвідчуються ордером. У випадках, передбачених законом на вчинення певних дій, адвокат зобов’язаний мати довіреність.

Стаття 24. Договір про надання правової допомоги

1. Договір про надання правової допомоги обов’язково передбачає вид та об’єм правової допомоги, розмір гонорару, порядок оплати витрат адвоката, а також інші умови, визначені на розсуд сторін.

2. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі, сторонами договору про надання правової допомоги є адвокат (адвокатське бюро або адвокатське об’єднання) та клієнт. Договір про надання усних та письмових консультацій, довідок чи роз’яснень з правових питань може бути укладений в усній формі за умови його виконання безпосередньо під час укладення.

3. Укладення договору про надання правової допомоги може бути здійснено на користь клієнта іншою особою. У такому випадку для надання адвокатом правової допомоги необхідна згода клієнта.

4. До договору про надання правової допомоги застосовуються положення цивільного законодавства України з урахуванням особли­востей, визначених цим Законом.

Стаття 25. Дострокове припинення договору про надання правової допомоги

1. Клієнт може розірвати договір про надання правової допомоги в односторонньому порядку, негайно повідомивши про це адвоката.

2. Адвокат (адвокатське бюро або адвокатське об’єднання) може достроково розірвати договір про надання правової допомоги, якщо:

1) клієнт використовує правову допомогу адвоката із завідомо протиправною метою;

2) клієнт порушує свої обов’язки, передбачені договором про надання правової допомоги;

3) належне надання правової допомоги стає неможливим внаслідок дій клієнта, що вчинюються ним всупереч порадам адвоката;

4) клієнт не погоджується оплачувати передбачені договором гонорар, витрати адвоката, якщо вони є необхідними для подальшого надання правової допомоги;

5) в інших випадках, передбачених законом.

3. У випадку розірвання договору про надання правової допомоги відповідно до положень цієї статті адвокат (адвокатське бюро або адвокатське об’єднання) має право на отримання гонорару за фактично надану правову допомогу, а також на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, якщо інше не встановлено сторонами.

Стаття 26. Гонорар

1. Винагорода адвоката (адвокатського бю­ро або адвокатського об’єднання) за надання правової допомоги клієнту є його гонораром.2. Форма гонорару та порядок його внесення мають бути визначені у договорі про надання правової допомоги.3. Засади обчислення розміру гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат у справі ­тощо) визначаються в договорі про надання правової допомоги.4. Договором про надання правової допомоги може бути передбачена можливість наступної зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв’язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути надана, та наслідки недосягнення згоди з цього питання.

Стаття 27. Оплата витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги

1. Витрати адвоката, пов’язані з наданням правової допомоги, не включаються до суми гонорару, якщо інше не встановлено договором про надання правової допомоги.

2. Види передбачуваних витрат, пов’яза­них з наданням правової допомоги, і порядок їх оплати обумовлюються в договорі про надання правової допомоги.

Стаття 28. Відповідальність за шкоду, завдану клієнту

1. Адвокат (адвокатське бюро або адвокатське об’єднання) відшкодовує шкоду, завдану клієнту порушенням зобов’язання з надання правової допомоги.

2. Розмір майнової відповідальності адвоката (адвокатського бюро або адвокатського об’єднання) не може перевищувати розміру реальних збитків, завданих клієнту, якщо інше не визначено в договорі про надання правової допомоги.

3. Якщо спричинення шкоди клієнту було зумовлене діями стажиста адвоката, помічника адвоката або іншого працівника адвоката (адвокатського бюро або адвокатського об’єднання), відповідальність за спричинення такої шкоди несе адвокат (адвокатське бюро або адвокат­ське об’єднання).

4. Адвокатське бюро або адвокатське об’єднання відшкодовує шкоду, завдану його учасником при наданні правової допомоги від імені адвокатського бюро або адвокатського об’єднання.

5. Адвокат, адвокатське бюро або ­адвокатське об’єднання повинні мати страхування професійної відповідальнос­ті. Мінімальний розмір страхового пок­риття встановлюється Вищою радою адвокатури України.

Стаття 29. Надання правової допомоги за рахунок держави

1. У випадках, визначених законом, адвокат надає правову допомогу фізичним особам за рахунок держави (безоплатна правова допомога).

2. Виплата гонорару та відшкодування витрат адвоката у випадку надання правової ­допомоги за рахунок держави здійснюється упов­новаженим центральним органом виконавчої влади з коштів Державного бюджету України.

3. Розмір та порядок виплати гонорару і витрат адвоката, у випадку надання правової допомоги за рахунок держави, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Вищої ради адвокатури України.

4. Мінімальний розмір гонорару адвоката, який оплачується за рахунок коштів Державного бюджету, за один день не може бути меншим розміру, визначеного частиною п’ятою статті 30 цього Закону.

Стаття 30. Надання адвокатом правової допомоги за призначенням

1. Підстави та порядок призначення адвоката для захисту від обвинувачення визначаються кримінально-процесуальним законодавством України.

2. Призначення адвоката для захисту від обвинувачення здійснюється за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого чи судді або за ухвалою суду. Постанова або ухвала про призначення адвоката для захисту від обвинувачення надсилаються до Ради колегії адвокатів. На