Авторка: Катерина ПЕТРУШИНА

юристка Lavrynovych&Partners Law Firm

Процесуальним законодавством сторонам надається право на відшкодування витрат на правничу допомогу, які останні несуть під час розгляду справи. При цьому є певні вимоги, невиконання яких може мати наслідком неможливість їх відшкодування.

Наприклад, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи (частина 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України). Попередній орієнтовний розрахунок також може надати (звісно, за бажанням) інша сторона під час надання першого процесуального документа по суті справи (стаття 134 ЦПК України, стаття 124 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України).

Ризики ненадання такого розрахунку у встановлені законом строки прості — обґрунтовані заперечення опонентів та право суду відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат (за винятком сплаченого судового збору).

У той же час надання попереднього розрахунку жодним чином не обмежує сторони у подальшому уточненні понесених витрат (частина 3 статті 134 ЦПК України, частина 3 статті 124 ГПК України).

Тому під час тривалого слухання справи до судових дебатів сторона має право неодноразово надавати до суду заяви щодо уточнення витрат на правничу допомогу, а у разі неможливості надання відповідних доказів до закінчення судових дебатів суд за заявою такої сторони може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому випадку суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті, та ухвалює додаткове рішення (стаття 246 ЦПК України, стаття 221 ГПК України, стаття 143 КАС ­України).

Що ж потрібно врахувати під час підготовки такої заяви.

По-перше, при задоволенні заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу суд мусить застосовувати критерії розумності і реальності адвокатських витрат, тому такі втрати мають бути співмірні із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих адвокатом послуг,  ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи тощо.

По-друге, суд звертає увагу на поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо), дії щодо досудового врегулювання спору та вирішення його мирним шляхом.

По-третє, необхідно враховувати наявність аналогічних справ між тими ж сторонами (що може свідчити про шаблонність наданих процесуальних документів). Так, у постанові у справі № 910/10911/18
від 3 березня 2019 року Верховний Суд зазначив, що оскільки «справа не є складною; позовна заява у цій справі є аналогічною за змістом позовній заяві у справі № 910/4540/18, за результатами розгляду якої з Компанії на користь Товариства було присуджено до стягнення 10 500 грн витрат на оплату послуг адвоката, а відтак, при вивченні документів та складанні позовної заяви у цій справі № 910/10911/18 сумнівною є необхідність витрачення для вказаних дій 20 годин робочого часу».

Якщо ж до витрат на правничу допомогу заявляються транспорті витрати, оренда квартири, такі витрати також мають бути підтверджені документально.

Треба пам’ятати й про практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (пункт 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пункти 34—36 рішення у справі «Гімайдуліна та інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункт 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року).

Наприклад, у пункті 269 рішення у справі «Ботацці проти Італії» від 28 липня 1999 року ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити як гонорар певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд (у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов’язання винятково між адвокатом та його клієнтом), не може бути обов’язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Тому пам’ятайте, що сплата клієнтом гонорару у певній сумі не свідчить про те, що суд задовольнить заяву про відшкодування витрат у повному обсязі.

Щодо надання правничої допомоги особою, яка не була адвокатом до 1 січня 2019 року, Верховний Суд у своїй постанові у справі № 826/850/18 від 28 травня 2019 року зазначив: «оскільки Основним Законом не допускається звуження змісту та обсягу права кожного на отримання правової допомоги, а вибір форми та суб’єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, підстави обмежувати сторону на відшкодування витрат, понесених на отримання правової допомоги, що була отримана від інших суб’єктів, фахівців у галузі права, ніж адвокат, відсутні».

Тож для відшкодування витрат на надання правничої допомоги необхідно:

1. Надавати попередній розрахунок.
2. До розрахунку долучити всі документи, що можуть підтвердити надані юридичні послуги, у тому числі:

— договір про надання правничої допомоги, в якому буде зазначено, які послуги надаються, їх вартість або погодинна ставка,

— розрахунок годин та ту чи іншу юридичну дію,

— акт приймання-передачі наданих послуг,

— рахунок-фактури та квитанцію про його сплату (обов’язково).

3. Стежити за змінами практики ВС з цього питання.

Доцільно надавати заперечення або клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу опонентів.

Наприклад, у своїй постанові у справі № 922/1350/18 від 4 червня 2019 року Верховний Суд зазначив, що оскільки «клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, від Товариства в порядку статті 126 ГПК України не надходило, це виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами».

Відсутність обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката за встановлених обставин доведеності відповідачем розміру понесених витрат, свідчить про відсутність процесуальних підстав для вирішення питання щодо зменшення таких витрат (пос­танова Верховного Суду у справі № 922/2821/18 від 7 серпня 2019 року).

Відтак, при підготовці клопотань та заявленні до відшкодування витрат на правничу допомогу треба не забувати користуватись наданими процесуальними правами, враховувати практику Верховного Суду, а також не марнувати можливості надати заперечення або ж клопотання про зменшення заявлених опонентами витрат.