Авторка: Ірина ГОНЧАР

«Український адвокат»

Хоча світові дослідження вперто декламують про входження юристів до трійки-п’ятірки найбільш питущих професій, українських адвокатів усе частіше можна зустріти серед прихильників здорового способу життя, а то й на аматорських змаганнях. Чарчину-другу з клієнтом чи партнером після завершення справи або наприкінці тижня, звісно, ніхто не відміняв, проте чимало правників постійно дивують своїми спортивними або, точніше, фітнес-досягненнями. А видів спорту, з яких можна обрати щось до душі, чимало. Це й класичні командні види спорту, такі як футбол та баскетбол, і майже всім доступний біг, елітарні теніс та бокс, інтелектуальні шахи… Водні, повітряні та наземні, рухливі і пасивні, командні й індивідуальні. Кожен обирає, що йому до вподоби. Головне у спорті — можливість випробовувати себе, стати кращими, ніж ми були учора, загартування характеру для досягнення результату.

А до цього додається активізація роботи мозку, запуск метаболітичних процесів в організмі, відтак — підвищення працездатності та загальне поліпшення стану здоров’я. А про здоровий дух у здоровому тілі знали ще римляни, на яких так люб­лять посилатися юристи.

Хто й чому обрав той чи інший вид спорту для себе — адвокати поділилися з редакцією «Українського адвоката».

Захищати і завдавати удару

Сергій Лапутько, адвокат, приватна практика

— Унікальність практичної стрільби полягає в тому, що умови змагань з цього виду спорту максимально наближені до реальних умов застосування вогнепальної зброї. Чи то на полюванні, чи то при виконанні обов’язку із захисту Батьківщини. На відміну від традиційних стрілецьких дисциплін, практична стрільба побудована на принципі балансу трьох елементів: точність, потужність і швидкість. Іншими словами, стрілець повинен уміти не тільки влучати точно в ціль кожним пострілом, але й робити це якомога швидше, бо час також враховується у заліку.

Напевно, непросто знайти вид спорту, який вимагав би такого ж напруження нервів, концентрації інтелекту та фізичних сил спортсмена. Під час виконання вправ необхідно «обробляти» кожен постріл, набирати очки. Треба швидко рухатись, контролюючи положення зброї, — за небезпечні рухи зі зброєю дискваліфікують і змагання закінчені. Не можна промахуватись — це великі штрафні очки. Не можна стріляти у штрафні мішені — за їх ураження також штраф. При цьому на вас тисне час — швидше, швидше… Усю «гонку» тримаєш у голові весь «геймплан»: черга срільби, як рухатись, де міняти магазин й інші деталі. Цей творчий процес дуже захоплює, не даючи відчувати втому. З часом у спортсмена-стрільця з’являється вміння моментально знаходити правильні рішення в кожній ситуації. Ці спортивні навички дуже корисні і в житті, і в роботі. Вони допомагають найбільш ефективно планувати свою діяльність і якісно складати графік, знаходити правильні процесуальні рішення завдяки швидкій логіці та швидкому ухваленню рішень.

Що стосується ще одного виду спорту, який я обрав, то це Його Величність Бокс. Бокс, як і адвокатура в своєму роді, — елітні зайняття. Це зараз бокс доступний кожному, а колись ним могли займатись лише чоловіки аристократичного походження. Простим людям у бокс дорога була закрита, адже заняття боксом прирівнювались до мистецтва. Ним займались члени Великої палати лордів. Сама думка про «елітарність» боксу тішить самолюбство кожного чоловіка. Бокс був не на останньому місці у таких чоловіків: Ернест Хемінгуей, Артур Конан Дойль, Володимир Набоков та інших. Але бокс для мене — це не просто зайняття спортом, це стиль та спосіб життя. Саме завдяки боксу я здоровий та перебуваю в чудовій фізичній формі. Почуваюся захищеним, бо бокс розвиває швидкість мислення, вчить прораховувати ситуацію на декілька кроків уперед, що дуже допомагає в роботі адвоката. Перефразовуючи Джеймса Еллроя, скажу: «Бокс спокушає адвокатів. Чіпляє їх дикістю, яка є в кулачних боях. Заманює в безкомпромісно чоловічий світ і дражнить осмисленням того, що вони ніколи не будуть належати цьому світу. Бокс для них — закрита спільнота і турбулентний, криваво-суворий стиль життя. Адвокати-чоловіки хочуть там бути, але не жити».

У кожного свої цілі

Денис Овчаров, адвокат, керівний партнер Ovcharov & Partners Attorneys Association

— Чому я обрав біг? Я завжди вважав, що біг це просто бігати. Але в бігу просто бігати замало. В бігу ти ставиш перед собою ціль: пробігти 10 кілометрів, півмарафон, марафон.

Коли я тільки починав зай­матися бігом, поставив за мету пробігти марафон. Щоб досягти цієї цілі, почав системно тренуватися. Для цього треба регулярно займатися, і тренування повинні йти по висхідній. Тренування мають бути максимально продуманими, і тільки тоді можна осягти бажаного ре­зультату.

Щоб пробігти марафон, треба двічі-тричі пробігти десять кілометрів, пробігти півмарафон, пробігти тридцять кілометрів, а потім можна бігти й марафон. Марафон — це найяскравіша подія для будь-якого бігуна, бо це вир емоцій.

Для мене марафон — це виклик, мені не дуже до вподоби процес бігу, але мене захоплює досягнення результату. Моїм головним досягненням у бігу є добігти до фінішу.