Незважаючи на наявність закордонного паспорта, візи, страховки і всіх необхідних документів, виїзд за кордон буде під загрозою зриву у разі, якщо у Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби є інформація про наявність тимчасового обмеження особи у праві виїзду за кордон. Коли можлива заборона виїзду за кордон і як діяти у разі отримання інформації про таку заборону, розберемо у цій статті.

Правові підстави

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», право громадянина України може тимчасово обмежуватися у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов’язань, передбачених судовим рішенням або рішеннями інших органів чи посадових осіб.

З метою стимулювання виконання рішень на виконавців покладено обов’язки своєчасно і в повному обсязі здійснювати виконавчі дії у рамках законодавства. Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон) передбачено, що виконавець вправі у разі ухилення боржника від виконання обов’язків, покладених на нього рішенням, звертатися до суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи до виконання зобов’язань за рішенням чи до погашення заборгованості, коли йдеться про стягнення періодичних платежів.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи — боржника у праві виїзду за межі України застосовується судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд негайно розглядає таку вимогу без повідомлення сторін та інших зацікавлених осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Подібне положення містить і стаття 441 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, за змістом якої тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може застосовуватися судом як засіб забезпечення судового рішення. Суд вправі ухвалити обмеження такого права щодо фізичної особи на строк до повного виконання судового рішення.

Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень, розглядаються судом, який слухав справу як суд першої інстанції.

Тож, за загальним правилом, тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон здійснюється на підставі ухвали суду, винесеної за результатами розгляду подання виконавця.

Виняток становлять випадки обмеження такого права щодо боржника, в якого є заборгованість за аліментами. З 6 лютого 2018 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», який посилив відповідальність за несплату аліментів. Цим актом запроваджено спрощену процедуру накладення заборони виїзду на батьків, які є злісними неплатниками аліментів, зокрема шляхом внесення змін до Закону. Тож за зміненою редакцією пункту 1 частини 9 статті 71 Закону передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, загальний обсяг якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець видає постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі території України — до погашення заборгованості у повному обсязі.

Тоді як для прийняття постанови виконавця про заборону виїзду достатньо лише факту заборгованості у певному розмірі, то для отримання ухвали суду потрібно довести ухилення боржника від виконання. А оскільки «ухилення боржника» вельми оціночне поняття, доведеність і обґрунтованість дійсності такого «ухилення» формує доволі неоднозначну судову практику задоволення вимог виконавців.

Поінформований — озброєний

Виконавець після отримання ухвали суду (видачі постанови) про тимчасову заборону виїзду за кордон скеровує її до виконання Державній прикордонній службі, яка вносить дані до реєстру тимчасових заборон виїзду. На практиці виконавці часто приймають постанову, але реально її прикордонній службі не надсилають, у зв’язку з чим боржник, попри заборону, вільно мандрує.

Дізнатися про наявність тимчасової заборони боржник може одним із таких способів:

— подати заяву до Головного цент­ру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про надання інформації щодо можливого існування стосовно нього обмеження на виїзд за кордон;

— уточнити у виконавця судового рішення про наявність тимчасової заборони щодо нього;

— перевірити в автоматизованій системі виконавчого провадження (за ідентифікатором доступу та номером виконавчого провадження);

— перевірити за Єдиним державним реєстром судових рішень стан розгляду його відповідної справи, де він є боржником.

Точка неповернення

Якщо боржнику стало відомо про наявність щодо нього заборони виїзду за межі України, зняти заборону можна в один із таких способів.

1. Погасити борг. Це— найочевидніший спосіб зняти заборону. Тому якщо боржник має кілька непогашених кредитів, то перш за все треба уточнити, у рамках виконавчої справи за якими із них суд наклав таку заборону. Доречно звернути увагу на те, що якщо у боржника заборгованість за аліментами і пенею за їх несплату (два судових рішення у зведеному виконавчому провадженні), а заборону на виїзд спочатку наклали за несплату аліментів, то навіть якщо аліменти сплачено, виконавець не має права скасувати заборону виїзду до погашення заборгованості з пені.
2. Оскаржити ухвалу суду/постанову виконавця в апеляційному порядку. Аналіз судової практики показує, що суди часто обґрунтовують заборону лише фактом наявності заборгованості. Але у рішенні суду повинні бути наведені конкретні факти злісного ухилення від сплати боргу (непомірні трати, приховування майна, укладення фіктивних договорів тощо). Використовуючи такі недоліки, можна спробувати скасувати заборону. При цьому, скасовуючи заборону, суд, як правило, мотивує рішення тим, що саме виконавцем не доведені факти ухилення боржника від виконання рішення суду.

За роз’ясненнями Верховного Суду України від 1 лютого 2013 року, викладеними в постанові пленуму про «Судову практику вирішення питань про тимчасове обмеження права виїзду за межі України», Законом передбачено санкцію у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов’язання, а за ухилення від їх виконання.

Така ж позиція простежується у рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі «Хлюстов проти Росії» (№ 28975/05). Суд звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов’язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Тому підставою для скасування заборони може слугувати невиправданість застосування такого обмеження та надання доказів того, що боржник не ухиляється від виконання зобов’язань.

3. Оскаржити дії державного виконавця у судовому порядку. У разі винесення постанови виконавця про тимчасову заборону виїзду з порушенням вимог законодавства передбачено можливість оскаржити такі дії виконавця у судовому порядку.

Після отримання рішення, яким скасовано заборону, треба надати його виконавцю, оскільки саме він повинен зняти накладену ним заборону.

Отже, такий спосіб забезпечення виконання рішення суду, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, часто справляє позитивний ефект на бажання боржника виконати свої зобов’язання, хоча є й способи зняти таке обмеження без погашення боргу.

Авторка: Ірина-Марія ГУК,
юристка адвокатського бюро «Паляничко та Партнери»,
м. Одеса