15 років на юридичному ринку — поважний вік для компанії. Та залишатися у пулі затребуваних правників не так і просто. Розвивайся або йди у небуття — такі умови диктує конкуренція і вибагливий клієнт. Як вдалося не тільки втриматися, а й зрости Moris, розповіли Андрій Романчук (А.Р.), керуючий партнер, та Мар’ян Мартинюк (М.М.), старший партнер компанії.

Середина нульових була тим періодом, коли юридичний ринок в Україні розвивався надзвичайно динамічно, виникло багато компаній, клієнти ледь не самі шукали радників, і вже перша криза 2009 року показала, хто спроможний йти далі. Коли ви створювали компанію у 2004 році, чи мали план на випадок кризи і що допомогло вам вижити?

А.Р.: З огляду на 15 років досвіду певні події здаються неймовірними, та це справді була цікава історія. Компанію Moris було створено в Івано-Франківську 2004 року, і наступні три-чотири роки були дійсно надзвичайно легкими для старту: був інтерес інвесторів до України, розвивалася економіка — юридичний ринок теж зростав. За цей час відчули, що виросли настільки, що нам стало тісно в регіоні, тож 2007 року всім партнерським складом та з усіма юристами переїхали до Києва. Це не було номінальне представництво для доступу до вищих судів, це була «велика міграція», а у Франківську залишився представницький офіс для місцевих клієнтів, з якими починалася наша історія.

Справді, перший рік був неймовірний — клієнти, гонорари — все складалося, як у кіно, та вже на початку 2008 року з’явилися перші ознаки світової кризи, які принесли острах: як буде далі, адже клієнти у першу чергу почали зі скорочення юристів і бюджетів на юридичні питання. Та у цей період ми ще тільки завойовували свою частку ринку, а тому не мали надзвичайних запитів до гонорарів, не нехтували будь-якими проєктами, тому в кризу просто продовжили виконувати сумлінно свою роботу. Ми дуже лояльно ставилися до клієнтів, іноді занадто, розуміли їхню ситуацію і продовжували працювати, виконуючи всі взяті зобов’язання, незважаючи ні на що. Фінансово це не було вигідно, але я можу запевнити, що ми зберегли всіх наших клієнтів. У розріз тенденцій до скорочення, саме у 2008–2009 роках відбувся перший значний приріст штату компанії, сформувалися наші основні на сьогодні практики.

В Україні криза не закінчилася, вона триває, і наразі прогнозують новий її виток поглиблення, та ми готові, адже у цій турбулентності сформувалися як команда Moris. Криза завжди показує людину справжньою. Зараз ми об’єднуємо тих людей, які цінують один одного, підтримують колег, мають незламний командний дух.

Наскільки Moris зразка 2019 року відрізняється від компанії 2004–2007 років?

А.Р.: Наше спільне зростання відчутне на ринку й усвідомлюється внутрішньо. Ми присутні в усіх основних практиках — стали справді універсальною юридичною фірмою. При цьому наша крива зростання відзначається стабільністю: з року в рік ми підсилюємося. Так, немає значних ривків, проте, немає і катастрофічних падінь. Ми впевнено рухаємося вгору, і якщо навіть певні практики об’єктивно йдуть на спад, інші розвиваються і загалом ми маємо зростання. Відкриваючи нові практики або відчуваючи попит у певній сфері, намагаємося не кидати всі зусилля на цю ділянку, а підтримувати всі на однаково високому рівні.

Наразі ми відкриваємо нові практики — земельного права, кримінального права та ІТ.

За показниками, Moris сьогодні — це п’ять партнерів, серед яких, окрім нас із Мар’яном, — Оксана Кобрин, Андрій Савчук та Олег Париляк, п’ять радників, а загалом — понад 60 співробітників.

До основних ваших практик належать: корпоративне, банківське, податкове право та судовий захист. Які тренди є сьогодні у цих сферах? Зокрема, у корпоративних правовідносинах, адже за останні п’ять років законодавство суттєво змінилося.

М.М.: Головний тренд сфери регулювання корпоративних правовідносин у тому, що ніхто не висловлює надзвичайно активного бажання щось змінити. Тобто ті напрацювання, які були впроваджені за останні роки, діють і бізнесу подобаються. Сподіваюся, що пропозиції змін не будуть настільки суттєвими, що погіршать стан справ. А у корпоративному праві відбулося ось що: нарешті наше законодавство дозволило робити так, як хотілося, як давно робили для структурування бізнесу, але для цього мусили виводити правовідносини в інші юрисдикції або придумувати інші варіанти. Сьогодні і прогресивні інструменти структурування корпоративних відносин доступні в Україні.

Це був цілком закономірний і логічний процес. З одного боку, примусова деофшоризація, з іншого — лібералізація, приведення до світових тенденцій національного законодавства, у тому числі валютного, щоб бізнесу було комфортно в Україні. І це не питання власне податків, як думає більшість населення, завдячуючи медіа. Головне питання для бізнесу — можливість на власний розсуд скористатися легально заробленими грошима. І, як фахівцю з цих питань, мені дуже не хотілося б, щоб від цих змін відмовилися або «перепокращили». Я з тривогою ставлюся до ідеї нотаріального посвідчення правочинів щодо корпоративних прав, адже проблему рейдерства це не розв’яже, а лише ускладнить процес для бізнесу, проте не дасть реального захисту. Треба посилювати і робити реальну відповідальність для винних.

Сьогодні на марші нова судова реформа. Як ви ставитеся до потенційних змін?

М.М.: Якщо зміни корпоративного законодавства, які відбулися за останні роки, всіма сприймалися позитивно, то зміни у судовій практиці — нові кодекси, конституційні зміни — не мають однозначного сприйняття чи заперечення. Безпосередні зміни, які вносяться до Закону «Про судоустрій і статус суддів», мало цікаві клієнту. Власне, як і процесуальні правила. Так, він десь мріє про справедливий суд, але насправді бажає, щоб були задоволені саме його вимоги. Тому для практики такі реформи не мають визначального значення. Хоча як професіонали, правники ми всі бажаємо становлення справедливого суду, але можемо прагнути до цього різними шляхами.

У контексті реформ, які були впроваджені, важливо відзначити, що наш партнер Андрій Савчук знову повернувся до особистої участі в судових справах у ВС, адже тепер суди слухають доводи сторін, тож є можливість переконати у своїй позиції. Для мене це чіткий показник реальної змагальності в судах.

А як щодо банківського права? Ви одні з тих учасників ринку, які у спорах щодо неплатоспроможності банків — на стороні держави. Які сьогодні відчутні тенденції, адже, незважаючи на те, що всі аспекти ніби вивчені, з’являються нові позиції судів?

А.Р.: Сьогодні тренди всіх справ у царині банківських правовідносин задають спори щодо проблемних активів. Це актуально як для процедур виведення з ринку неплатоспроможних банків, так і для цілком платоспроможних. Це — показник готовності країни до нової хвилі інвестицій. Ми маємо закласти систему захисту прав правовласників, «виростити» культуру повернення боргів. З точки  зору фінансів компанії завжди вигідніше стояти на стороні боржника, проте, так сталося, що ми у таких спорах стоїмо на стороні кредиторів.

Зараз в Україні очікується відкриття ринку землі, і це впливає на всі сфери. Це стосується і ліквідності майна боржників, і притоку інвестицій, і залучення фінансування для розвитку. Але для цього потрібно, щоб держава захищала права інвестора, зайняла жорстку позицію і в судовому розгляді таких справ. Сьогодні, якщо поглянути на аукціони з продажу майна неплатоспроможних банків, серйозні іноземні інвестори воліють не брати в них участі. Вони розуміють, що потім доведеться дуже довго судитися, поки буде змога реалізовувати свої інвестиції, особливо коли йдеться про продаж прав вимоги.

У цьому контексті ви очікуєте змін у зв’язку з введенням у дію Кодексу з процедур банкрутства?

А.Р.: Зміни будуть, і ми очікуємо, що тенденції будуть більш сприятливі до кредитора, проте реальні результати ми відчуємо через півроку-рік. Поліпшення на майбутнє — це добре, але активи боржників реалізовуються вже сьогодні, і саме сьогодні кредиторам потрібен захист. Тому, окрім законодавства, необхідна належна судова практика. Сьогодні Верховний Суд, на мою думку, вибудував свої позиції з переважної більшості питань. Залишаються невирішеними питання, наприклад, відповідальності пов’язаних осіб, але такі справи тільки доходять до касаційної інстанції, тож ми очікуємо, що перші паростки незалежності суду, які сьогодні ми можемо спостерігати, розів’ються.

У планах Moris — відкриття нових практик, зокрема ІТ-права та кримінальної практики. Ви також піддаєтеся віянням моди чи дієте за принципом «розвивайся або йди»?

А.Р.: Це все про бізнес. Як і на початку нашого становлення, ми йдемо від запитів клієнтів, а оскільки ми позиціонуємося як універсальна юридична фірма, то поява таких практик є закономірною. Що стосується ІТ-практики, то це не питання нашої спеціалізації, це питання розвитку сфери економіки. Це не модне віяння сьогодення, адже такі хайпові теми, як, наприклад, криптовалюти, ІСО, вже пішли на спад, і нинішні ІТ-компанії — це ті, які розробляють софт. У них виникає безліч питань — від вибору бізнес-моделі, оподаткування до захисту даних та прав інтелектуальної власності. Власне, про це й буде наша практика. Вона матиме певну автономію, бо люди, які працюють у сфері ІТ, висувають інші вимоги до юристів, котрі надають їм послуги: вони самі ігнорують костюми та краватки, складні конструкції та нудні договори, а тому і юристи мають бути з ними на одній хвилі.

Сьогодні ця наша інвестиція, на мій погляд, виправдана. Більше того, юристи, які спілкуються з клієнтами практики ІТ, самі захоплюються цими інноваціями, переймають якісь із них і привносять у свою професійну сферу. Тому впевнений, що ІТ-практика — це не стільки про право, скільки про новаторство.

М.М.: Загалом наш клієнт — середній та великий бізнес. А це накладає свій відбиток: чим довше ти працюєш з одним клієнтом, тим більше ти втягуєшся у весь його бізнес. Спочатку консультуєш з корпоративного права, потім уже надаєш податкові консультації, а згодом буває й так, що залучаєшся до допомоги у захисті від кримінального обвинувачення. У цьому сенсі є певний універсалізм компанії, клієнти ж є клієнтами всієї фірми, а не окремого партнера чи практики. Власне, тому зараз і актуалізуються питання відкриття практики земельного права — наші клієнти очікують відкриття ринку земель. Також вони потребують підтримки з кримінального права, адже коли ти ведеш бізнес з нуля, ти володієш даними і знаннями, які можуть стати в нагоді клієнтові у його захисті (як юридичної особи або для власника чи керівника відповідного бізнесу).

Світ змінюється, юриспруденція змінюється, і кожен, хто хоче бути затребуваним, повинен змінюватися. Я нещодавно читав лекції студентам, і це дуже цінний досвід як для них, сподіваюся, так і для мене. Адже коли ти ділишся знаннями, ти також набуваєш досвіду. Для юристів також актуальними залишаються сьогодні так звані софт-скілс, додаткові знання англійської — цим сучасні студенти володіють ліпше за старше покоління. Але так само актуальними залишаються ґрунтовні теоретичні знання, у тому числі розуміння основ суміжних галузей, та практичний досвід їх застосування. На одному знанні іноземної мови та комунікативних навичках хорошим юристом не станеш. Так само не можна піднятися на вершину тільки на практиці або на одній теорії.

Бесіду вела Ірина ГОНЧАР, «Український адвокат»