Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши 11 квітня 2019 року в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Д» (ТОВ «Д») на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі за заявою Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ТОВ «Д» — про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, встановив таке.

Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до суду із заявою до ТОВ «Д», в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Д», застосованого рішенням начальника Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 8 червня 2018 року № *.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, заяву задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Д» вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо відсутності спору у даній справі та в порушення частини 4 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України не відмовили у відкритті провадження за заявою податкового органу.

У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, зазначаючи при цьому про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження.

Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 238 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас положеннями частини 3 статті 272 КАС України передбачено, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273—277, 282—286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 283 КАС України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, відповідно до чинних положень процесуального закону судове рішення апеляційної інстанції, ухвалене на підставі заяви органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, є остаточним і оскарженню не
підлягає.

З огляду на викладене, враховуючи мотиви касаційної скарги, оскаржувані у даній справі судові рішення не можуть бути переглянуті Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити її без задоволення.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, суд постановив:

— касаційну скаргу ТОВ «Д» залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 11 квітня 2019 року. Справа № 821/1102/18. Суддя-доповідач — Пасічник С.С. Судді — Васильєва І.А., Юрченко В.П.)