Обвинувальним вироком з призначенням реального строку позбавлення волі закінчилося тривале слідство проти адвокатки в Російській Федерації. Такий вирок ухвалив 24 листопада 2020 року Радянський районний суд м. Владикавказа щодо адвокатки з Московської області Таїсії Баскаєвої, визнавши її винною у шахрайстві та призначивши покарання у вигляді позбавлення воля на п’ять років. Тим самим вироком визнано вину і дочки адвокатки Фарізи Басієвої, яку засуджено до трьох років позбавлення волі.

Хоча вирок було ухвалено лише нині, сама історія має дуже глибоке коріння, а наслідки будуть ще довго предметами дискусії у профільних адвокатських колах. Зокрема, під сумнів ставиться ефективність гонорару успіху.

Вибір форми гонорару

Загалом історія появи гонорару успіху, попри дуже оптимістичну назву, насправді сумна. Річ у тім, що до такої форми розрахунку гонорару адвокати вдавалися, коли до них звертався неплатоспроможний клієнт. Усе, що міг такий клієнт пообіцяти, — якусь частинку від суми або вартості майна, які він отримає завдяки допомозі адвоката. З іншого боку, така форма оплати утримувала адвокатів від того, аби братися за безнадійні справи.

Сьогодні багатьом видається, що гонорар успіху — це якийсь надзвичайний супербонус, який отримає адвокат додатково до і так високого гонорару. Проте це дуже часто не так. Інша справа, що мотивований такою схемою оплати адвокат робить усе, що може. І результат виявляється набагато ліпшим, ніж розраховував клієнт. І саме тоді клієнт усвідомлює, що треба віддати частинку свого адвокатові. Як правило, це 10–15 % (дуже рідко більше). Здавалося б, це не так багато у відсотках. Але якщо сума сягає мільйонів, то рахунок йде на сотні тисяч. І тут відбувається найнеприємніше для адвоката — ­клієнт починає рахувати його гроші, забуваючи про те, що баз допомоги адвоката він би нічого не мав.

Нинішній кейс Баскаєвої, очевидно, стане причиною, що адвокати будуть відмовляти клієнтам, не спроможним оплатити їхні послуги за фіксованою ціною або погодинною ставкою, адже ризик опинитися у в’язниці набагато вищий, ніж не отримати клієнта.

Справа в ЄСПЛ

Сама справа, яка стала причиною подальших подій, не була якоюсь надзвичайною чи надскладною. Адвокатка Баскаєва була представником у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) 74 заявників — усі вони пожежники — у справі «Салказанов та інші проти Росії» (скарги № 65795/09 та інші). ЄСПЛ рішенням від 19 лютого 2020 року встановив: порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з тим, що у справах заявників були скасовані судові рішення, ухвалені національними судами на їхню користь. Ці рішення вже були остаточними, проте переглянуті нібито за нововиявленими обставинами, які насправді не були такими.

Скасованими рішеннями судів заявникам — колишнім співробітникам Управління Державної протипожежної служби Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації в Республіці Північна Осетія — Аланія були присуджені виплати заборгованості за додатковими виплатами, які їм належали за участь в операціях з підтримки правопорядку і громадської безпеки.

Своїм рішенням ЄСПЛ присудив справедливу компенсацію збитків на загальну суму в 1 129 998 євро (від 1,5 до 18,5 тис. євро в розрізі заявників), а також моральної шкоди (по 2000 євро кожному) та судових витрат (2000 євро всім разом).

Присмак перемоги

Своїх клієнтів у ЄСПЛ адвокатка представляла фактично безоплатно. Вони лише оплачували судові збори та поштові витрати у розмірах 500–700 російських рублів. Натомість договори, на підставі яких працювала адвокатка Баскаєва, містили умову про виплату їй гонорару успіху у розмірі 15 % від суми, яку клієнти отримають за наслідками розгляду їхніх скарг Європейським судом. Протиправність дій національної влади адвокатка довела. Фактично ЄСПЛ вказав, що хоча працівники протипожежної служби буди залучені до виконання функцій Міністерства внутрішніх справ, до сфери відання яких на той момент входили, Міністерство надзвичайних ситуацій, яке нині курує роботу пожежників з 2001 року, не може обґрунтовувати ненадання компенсацій цим. Тим більше, що і йдеться про державні кошти, і саме держава повинна була б вирішити питання належного розподілу кош­тів у розрізі розпорядників, щоб ці питання вирішити. У будь-якому разі люди не можуть бути заручниками змін у системі державних органів та нестачі державного бюджету, а тому виплатити суми компенсацій за роботу, виконану ще у 1998 році, держава повинна.

За рішенням ЄСПЛ одні заявники отримали трохи більше 1000 євро, інші — понад 18 тисяч євро.

Мабуть, розуміючи, що після отримання виплат не всі клієнти захочуть платити або грошей доведеться чекати ще кілька років, адвоката, за домовленістю з клієнтами, отримувала суми справедливої сатисфакції на власний рахунок. Тим більше, що й державне казначейство виплату робило двома траншами і скопом за рішенням, без вказівки, кому саме і яка сума виплачується.

Перший транш адвокатка Баскаєва отримала на свій банківський рахунок 26 квітня 2013 року у розмірі 24,5 млн російських рублів. Оскільки ця сума не була персоніфікованою, адвокатка не змогла одразу розподілити кошти, адже не мала можливості встановити черговість виплат клієнтам або пропорційність. Крім того, звісно, адвокатка була заінтересована у тому, щоб з цих коштів отримати і свої 15 % гонорару успіху. Відповідно, адвокатка звернулася із запитами до Міністерства юстиції РФ, які отримала лише 26 червня 2013 року. До того часу на її рахунок було здійснено ще один платіж у розмірі 26,8 млн російських рублів. Ці кошти було арештовано 27 червня 2013 року як знаряддя злочину, підозрюваною у скоєнні якого фігурувала сама адвокатка.

Злочинні виплати

Як повідомляють російські адвокати, після першого траншу справою зацікавилися у Слідчому комітеті РФ. Туди викликали на допити всіх заявників, які мали отримати кошти за цим рішенням ЄСПЛ. Дивним чином після такого спілкування з’явилася заява про злочин проти адвокатки Баскаєвої, яка і стала підставою для порушення кримінальної справи проти правозахисниці у серпні 2013 року. При цьому не було взято до уваги, що на той момент усі кошти справедливої сатисфакції були арештовані на рахунках адвокатки, і тому вона не мала жодної можливості розподілити суми між своїми клієнтами — заявниками до ЄСПЛ та провести виплати.

Дуже непросто оцінити дії заявників після виграшу справи в ЄСПЛ, більше половини з пожежників фігурують як потерпілі у кримінальній справі. Вони свідчили, що адвокатка занижувала розмір належних їм компенсацій, вимагала розписки за ще не отримані кошти тощо. Зрештою, слідство встановило, що адвокатка присвоїла собі понад 33 млн російських руб­лів, при цьому обманувши 42 пожежників.

Адвокатку заарештували навесні 2014 року (до речі, щодо цього затримання ЄСПЛ визнав взяття адвокатки під варту та продовження дії запобіжного заходу такими, що суперечать статті 5 Конвенції), але реально справу почали розглядати лише у 2015 році. Ще через рік справу повернули прокуратурі через помилки в обвинувальному вис­новку.

Цікавим у цій історії є той факт, що адвокатка отримала роз’яснення від Мін’юсту РФ, що отримання нею коштів на свій рахунок не буде порушенням, а клієнти-потерпілі дали довіреності на отримання за них грошей з тим, щоб вона могла взяти свій відсоток як гонорар. Ще цікавіше, що адвокатка має значно більше клієнтів у подібних справах в ЄСПЛ. Якщо вирок набуде чинності, питання про подальшу кар’єру адвокатки стане руба.

Адвокати в Росії, у свою чергу, розділилися в думках. Одні розуміють колегу, зазначаючи, що її робота мала бути оплачена і що такий спосіб розрахунків видавався оптимальним, а слідчий комітет явно хотів мати доступ до значної суми коштів. Зважаючи на те, що адвокатка вела дуже багато справ проти держави в ЄСПЛ, дехто розцінює цю справу як тиск на адвокатуру, на правозахисників, аби зменшити бажання надання подібної правової допомоги в ЄСПЛ. Але є й такі адвокати, які представляють потерпілих, підтримуючи обвинувачення у шахрайстві, говорячи про неприпустимість отримання адвокатом коштів для клієнтів та привласнення їх. Дуже цікаво, здійснюють вони свою діяльність pro bono чи отримали вже за супровід справи гонорар? Та, власне, навіть, якщо адвокатку згодом виправдають, очевидно прихильників у гонорару успіху стане значно менше. І гірше від цього буде лише неплатоспроможним клієнтам.

Авторка: Ірина ГОНЧАР, «Український адвокат»