Юридичний ринок України переживає постійні зміни. Оновлення політичних еліт, зміни законодавства та врегулювання процесів накладають відбиток на роботу юристів. Поруч з розвитком економічних та інших суспільних відносин, цивілізаційним розвитком суспільства все це спонукає до змін навіть таку консервативну сферу як юриспруденція та правосуддя. Про правову еволюцію розповів Володимир Ващенко, партнер-співзасновник, керівник практики Dispute Resolution у VB PARTNERS.

Володимире, які основні тенденції ви можете відзначити у практиці за останній, скажімо, рік і чому, на вашу думку, спори стають усе більш комплексними?

— Процесуальні зміни створили нові можливості. З іншого боку, з огляду на надмірну регламентованість процесу, ефективність судового захисту безпосередньо залежить від професійної юридичної роботи й іноді від здатності учасника справи авансувати значні судові витрати.

У господарському та цивільному процесах суд став арбітром — не збирає докази за власною ініціативою, не встановлює пов­но всі обставини, натомість він повинен оцінити подані сторонами докази. Цей підхід не всіма сприймається та залишається предметом дискусії навіть з представниками судової системи та адвокатами.

В адміністративному процесі раніше багаторазово порушувалося питання втручання суду в дискреційні повноваження органів влади. Тепер адміністративний суд має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень прийняти рішення, якщо всі необхідні умови виконано. Було очікування ефективного судового захисту, але адміністративні суди поки що не бажають входити у дослід­ження необхідних умов.

У бізнесу немає запиту на процесуальні інститути та можливості. У сфері його інтересів — економічне зростання, купівельна спроможність і зрозумілі правила гри. Але інвестиційний клімат в Україні не дає змоги перебувати в зоні комфорту. Попри все, якщо раніше бізнес був об’єктом для силових структур, то тепер є можливість якщо не модерувати, то, принаймні, впливати або навіть управляти складними ситуаціями.

Який комплекс заходів сьогодні вміщається у практику «Вирішення спорів»?

— Наша практика Dispute Resolution, окрім, власне, судових процесів, включає мирні переговори з конкурентами та органами влади, участь у засіданнях парламентських комітетів і контрольних комісій, використання інструментів Американської торгової палати та Європейської бізнес-асоціації для відстоювання інтересів і захисту бізнесу, активну позицію в антидемпінгових розслідуваннях тощо. Тобто вирішення конфліктів найбільш ефективним для клієнта способом. Окремого значення набув захист прав іноземних інвесторів у міжнародному арбітражі та Європейському суді з прав людини.

У практиці White Collar Crime ми робимо акцент на питаннях захисту бізнесу від тиску силовиків. Незважаючи на всю нерівність учасників кримінального процесу, в більшості випадків клієнт може зайняти проактивну позицію і бути суб’єктом, а не об’єктом відносин. Окремим напрямом є боротьба з корпоративним шахрайством. Вважаємо, що у широкому сенсі ці напрями правової допомоги є пов’язаними з вирішенням спорів.

Чим відрізняється підхід у роботі над такою справою клієнта для компанії, що працює у форматі бутика? Які ваші професійні «фішки», що не можуть запропонувати конкуренти?

— У великій компанії потрібен знач­ний ступінь формалізації, механізації та бюрократизації процесів, що в зов­нішньому прояві веде до знеособлення послугиі, безсумнівно, відбивається на якості. Вразливість фірм full-service полягає у відсутності індивідуальності.

Наші фахівці значною мірою залучені до внутрішніх процесів і міжособистісного спілкування. Є правила і політики, але компанія досягає найкращого результату для клієнта не завдяки формальним підходам та ієрархічному контролю, а завдяки поділу загальних принципів і бачення.

Правильна, у рамках закону, побудова взаємин, у тому числі, органами досудового розслідування, аналітична робота і моделювання ситуації у багатьох випадках здатні запобігти негативним сценаріям. Бізнес зацікавлений у продажах, а не успішному відбитті атак силовиків, конкурентів тощо. У підсумку ми часто залучені у процес ухвалення не тільки юридичних, а й ділових рішень клієнтів.

Ми прогнозуємо, оцінюємо і допомагаємо запобігти ризикам. Відповідно, не чекаємо на оголошення тендера на юридичні послуги, самі формуємо проект і презентуємо його цінність клієнту.

З якими проблемами найчастіше звертаються клієнти до вас?

— Бутикові компанії можуть от­римати переваги у практиках Dispute Resolution та White Collar Crime, оскільки в цих практиках ступінь особистої участі партнерів відіграє суттєву роль.

Глобальні фірми мають безперечну перевагу в оформленні багатомільярдних угод злиттів і поглинань. Але вони і були створені для обслуговування та переміщення капіталу в світовому масштабі. Власник, який побудував бізнес з нуля, зацікавлений у кінцевому результаті. І він надаватиме перевагу вузькоспеціалізованій фірмі, з партнерами якої він особисто знайомий або які йому рекомендовані. Це створює передумови розвитку напряму Private Clients.

У судовій практиці ми зробили акцент на спорах з державою у сфері приватизації/реприватизації, оподаткування, оренди, землекористування тощо.

Крім того, політично мотивовані та економічно необґрунтовані рішення центрального банку значною мірою наповнили WCC. Запити клієнтів засновані на особистій довірі, оскільки часто вони ризикують не тільки майном, але й свободою.

Одну групу наших клієнтів утворюють транснаціональні публічні компанії та їхні представництва, які багато років представлені в Україні та успішно продовжують комерційну діяльність. Іншу — іноземні інвестори, які через відсутність верховенства права та судового захисту, кримінальні провадження та рішення суб’єктів владних повноважень втратили свої активи або контроль над ними. Політично-мотивовані та економічно необґрунтовані рішення Національного банку України призвели до створення нового ринку. Нашими клієнтами стали банківські установи, їхні кінцеві бенефіціари і топ-менеджмент. Це — третя група.

Ще одну групу утворюють приватні особи, які з нашою допомогою вирішують складні питання у відносинах з державою та бізнес-партнерами.

Справи зі зняття санкцій, накладених в Україні проти іноземних компаній, є супутниками кримінальних про­ваджень, захист у яких здійснюють ваші колеги?

— Якщо американський OFAC (the U.S. Department of the Treasury’s Office of Foreign Assets Control) публікує офіційні прес-релізи щодо застосування санкцій, то ініціатори і причини застосування санкцій в Україні залишаються в тіні. Тому частина рішень може бути або засобом тиску на бізнес, або засобом перерозподілу ринку (наприклад, грального бізнесу), або мати на меті непряму експропріацію активів.

Санкційне законодавство більшості країн почало стрімко розвиватися саме в останні роки. Але розмиті межі національних інтересів та безпеки, прикриті державною таємницею, стали універсальним виправданням втручання держави у сферу приватноправових відносин.

Україна не є винятком із загальної тенденції. На моє переконання, в таких справах легітимність мети має бути перевірена Верховним Судом на відповідність рішення критеріям обґрунтованості, об’єктивності, сумлінності та пропорційності. Тільки таким чином може бути забезпечений передбачений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права.

Нове санкційне законодавство, відсутність досвіду та позитивної судової практики породжують викривлене уявлення про необмеженість втручання держави у права та свободи. Тому є нагальна потреба в публічному поясненні владою причин застосування санкцій у кожному неочевидному випадку, так само як і в ефективному судовому захисті прав особи від втручання держави, що не переслідує легітимну мету.

Ваша компанія все частіше супроводжує інвестиційні спори. Розкажіть детально про перспективи розвитку цієї практики?

—  Іноді через різні обставини неможливо розраховувати на ефективний судовий захист в Україні. Тому судове оскарження може використовуватися тільки для винесення проблеми конкретної особи в публічну площину або для подальшого звернення до міжнародних інстанцій. Наприклад, подання скарги до Європейського суду з прав людини є можливим після вичерпання національних засобів захисту.

Іноземні інвестори можуть також звернутися до міжнародного арбітражу на підставі угод про захист інвестицій. Останні допускають широке тлумачення прямої і непрямої експропріації активів, а також справедливої компенсації вартості. І це в першу чергу стосується санкцій щодо європейських компаній.

Можна дискутувати, має чи не має місце як така експропріація, оскільки активи іноземного інвестора не переходять безпосередньо у власність держави. Але деякі рішення державних органів України позбавляють інвестора не права власності, а можливості управляти активами і контролювати їх.

Так само кримінальні провадження, вилучення та арешти майна використовуються для усунення власників від ефективного контролю.

Цього року вас визнано найкращим юристом з вирішення податкових спорів. Чи означає це, що сьогодні найбільшим опонентом бізнесу в Україні є держава, зокрема її фіскальні органи?

— Ініціаторами багатьох судових процесів залишаються органи — прокуратура, Фонд державного майна, Держпраці тощо. Понад 80 % наших кейсів є наслідком такої активності, яку я пов’язую із незавершеністю реформ (поліція, служба фінансових розслідувань) або імітацією реформ (прокуратура, державне бюро розслідувань). Реформи мають робитися швидко, але багато історичних можливості були втрачені.

Які перспективи трансформації практики вирішення спорів можна очікувати найближчим часом? Що сьогодні є актуальним та приваб­лює вас професійно?

— Багато питань еволюційно відій­шли до податкових консультантів, аудиторів, інвестиційних банкірів і… штучного інтелекту. І тільки в судовій практиці відбувалася монополізація професії. Судовий процес постійно ускладнюється, тож без професійної допомоги все важче реалізувати право на судовий захист. Проте 3 вересня парламент направив до Конституційного Суду України законопроект № 1013 про скасування адвокатської монополії, тому не виключаю повернення у судові справи фахівців у галузі права, які не мають адвокатського статусу.

З іншого боку, зберігається тенденція зменшення звернень бізнесу до судів. У 2011—2013 роках зниження було пов’язане з побудовою жорсткої вертикалі в усіх інститутах влади, коли суд перестав бути для бізнесу арбітром і захистом від тиску. У 2014—2015 роках — стало наслідком економічного падіння. Ускладнення доступу до правосуддя та надвисокі судові збори вплинули на ситуацію після останньої судової реформи 2016—2017 років. Але головною причиною, на мою думку, залишається відсутність довіри до суду.

Наразі я більш сконцентрований на інвестиційних арбітражах, де наша компанія виступає національним радником, захисті бізнесу в кримінальних провадженнях, судовому захисті корпоративних прав акціонерів, оскарженні необґрунтованих рішень про застосування санкцій та правових актів про порядок їх застосування.

Разом із командою ми побудували юридичний бутик зі спеціаліза­цією у вирішенні спорів та конфліктів бізнесу із державою, у кримінальному процесі (у тому числі в питаннях Інтерполу та екстрадиції), розвиненою судовою практикою. Ми працюємо над включенням до команди молодих та амбіційних адвокатів, посиленням управлінських навичок старшого персоналу, а також над розширенням аналітичного потенціалу із залученням науковців. Але все одно слоган Challenge Accepted! залишається для нас актуальним.

(Бесіду вела Ірина ГОНЧАР,
«Український адвокат»)