Надмірне навантаження на суддів, зокрема у місцевих судах, набирає загрозливого масштабу. Так, в одних судах справи призначають на осінь наступного року, в інших — єдиний повноважний суддя веде всі провадження самотужки… А от у Бабушкінському районному суді м. Дніпра, схоже, вирішили не додавати клопоту та передали всі справи звільненого колеги до архіву. Це відбулося ще два роки тому. Однак одному з осіб, чию справу слухав суддя, знадобилася довідка про несудимість…

Так, гр-н К. у 2018 році отримав від Сервісного центру МВС України довідку про відсутність у нього судимості, проте у ній було зазначено, що особа має статус обвинуваченого, оскільки в Бабушкінському райсуді м. Дніпра у відношенні нього перебуває кримінальна справа з 2012 року, розгляд якої не закінчено. Особа звернулася до адвоката, пояснивши, що справді з 2012-го по липень 2015 року відбувався судовий процес, його вину не було доведено, прокурор змінив обвинувачення і ще у вересні 2015 року справу було закрито. Навіть на сайті судової влади міститься запис про закриття провадження. Проте в Єдиному реєстрі судових рішень фінального документа немає. МВС готове виправити дані у своїй базі, проте для цього йому потрібно надати належну копію відповідного судового рішення.

Адвокат особи, Анатолій Фесенко, вважає, що його клієнт отримав статус «довічно обвинуваченого», і повідомив, що йому вдалося встановити такі факти цієї справи. З відповіді голови суду, до якого завернулися за отриманням рішення у справі, стало відомо, що рішення у справі немає, а тому його не можуть надати. Також повідомили, що суддя Дмитро Чулінін, який розглядав справу, звільнився ще у 2016 році. Тобто фактично не виготовлене судове рішення, яке було ухвалене ще 2015 року, а без нього людина залишається зі статусом «обвинувачений», що, крім загального дискомфорту, може бути підставою для обмеження у працевлаштуванні, отриманні візи для виїзду за кордон тощо.

Сам суддя Чулінін виготовити рішення вже не має жодного права, тож гр-н К. звернувся із заявою до суду про здійснення повторного автоматизованого розподілу кримінальної справи на іншого суддю, який зміг би «дослухати» справу. Але з невідомих причин голова суду Ігор Литвиненко та керівник апарату суду Віта Юнаш відмовилися здійснювати повторний автоматизований розподіл, жодним чином не пояснивши причини відмови.

При цьому Державна судова адміністрація України, територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, Рада суддів України, Вища рада правосуддя погодилися з тим, що за таких обставин громадянин має право на новий розподіл, але вплинути на керівництво Бабушкінського районного суду не спроможні.

Тому адвокатові та громадянину довелося звертатися, як не дивно, до суду. Дніпропетровський окружний адміністративний суд, зрештою, 18 листопада ц.р. задовольнив позов і зобов’язав провести перерозподіл. Тепер доречно дочекатися набуття рішенням законної сили та його виконання. Є надія, що очевидне рішення не буде оскаржене, хоча гарантувати цього не можна.

А поки тривало листування та судовий розгляд, відкрилося чимало цікавих фактів.

До адміністративного суду відповідач у справі — керівник апарату Бабушкінського райсуду м. Дніпра — надала протокол загальних зборів суддів від 2017 року, який засвідчив, що восьмеро суддів цього суду вирішили нерозглянуті суддею Дмитром Чулініним справи у кількості 1333 (одна тисяча триста тридцять три), різних категорій — цивільні, кримінальні, справи про адміністративні правопорушення, не розглядати і передати до архіву. А в протоколі зазначили: «відмовляти зазначеним особам у відновленні і нехай особи оскаржують таке рішення суду».

Те, що суддя за такий тривалий час до свого звільнення не спромігся принаймні виготовити рішення у тих справах, які фактично відслухав, теж проблема. І вона, як стверджують його колеги з інших судів, виникла не стільки від надмірного навантаження (адже події були ще до судової реформи 2016 року, коли не було такого надзвичайного кадрового голоду в судах), скільки від посереднього ставлення судді до своїх обов’язків. Можливо, й добре, що суддя Чулінін більше не відправляє правосуддя, проте це не знімає питань щодо долі учасників тих 1333 проваджень, які фактично «поховали» у Бабушкінському районному суді.

Другий цікавий факт — рішення судді Чулініна, і саме у справі гр-на К., нібито з’явилися уже у 2018 року, коли справа почала набирати обертів. Чи то судді знайшли свого колегу, щоб той понаписував усе ж таки рішення, чи то він їх справді знаходив у якихось матеріалах — невідомо. Проте після звільнення з посади у судді припиняються будь-які повноваження з відправлення правосуддя, а тому виготовляти тексти рішень теж не можна. Тому позивач виступав проти залучення екс-судді до справи та додання до матеріалів «віднайденого» тексту рішення.

Третій цікавий момент, і над ним треба подумати у контексті судової реформи. Фактично за чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» усі органи суддівського врядування та самоврядування, зокрема Державна судова адміністрація України та її територіальне управління, Рада суддів України, Вища рада правосуддя, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, керівник суду, виявилися «безсилими» перед керівником апарату суду і не можуть притягнути його до відповідальності з метою відновлення порушених конституційний прав громадянина чи хоча б зобов’язати здійснити покладені на нього обов’язки щодо організації розподілу справ. У судовому провадженні встановлено, що відповідач відверто проігнорувала всі листи та звернення від зазначених органів щодо забезпечення дотримання прав особи, заявивши, що це — їхня суб’єктивна думка. І, вочевидь, вона відрізняється від думки самого керівника суду.

Останній факт, який заслуговує на увагу, — протокольне рішення зборів суддів, які просто, попри суддівську присягу, попри обов’язок забезпечувати правосуддя та утверджувати верховенство права, дозволили собі проголосувати за передачу 1333 справ до архіву без розбору чи ухвалення будь-якого процесуального документа, який дозволив би або завершити справу, або хоча б надав можливість для подальшого її розвитку. Рішення адмінсуду від 18 листопада 2019 року стосується одного учасника однієї справи. Ймовірно, його справу передадуть на новий розподіл та розглянуть по суті, і людина отримає законне рішення. Але ж такі дії стосуються доль щонайменше 2666 сторін у таких провадженнях, які просто перекреслили. Чи не заслуговують судді, які ухвалювали це рішення, на дисциплінарні провадження стосовно себе або хоча б на належну оцінку цих фактів під час просування кар’єрними сходинками? А може, й на кримінальне провадження щодо них?