За певними оцінками, щороку в Україні відбувається близько 400 рейдерських атак, тенденція зростання кількості яких чітко окреслилася з 2014 року. Опендатабот надає такі цікаві цифри: найбільша кількість подібних атак сталася в 2017 році (724). Найменшу кількість зареєстровано у 2014 році (279 справ). За останні сім років в Україні відбулося 3242 рейдерських захоплення.

Лідерами у цій сумній статистиці є Київ і Київська область. Так, за останні сім років найбільше рейдерських атак зафіксовано у Києві та Київській області (1253 рейдерських атаки). Найближчі «переслідувачі» — Дніпропетровська і Харківська області, в яких відбулося відповідно 200 і 191 атака.

За таких умов ухвалення нового Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» (Закон), який за власною спрямованістю є антирейдерським, справді є вкрай позитивною тенденцією.

Законом вносяться зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Цивільного кодексу (ЦК) України, Законів України «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших.

Що ж має змінитися з набуттям новим законом чинності?

По-перше, передбачене обов’язкове визначення обсягу цивільної працездатності та дієздатності фізичних осіб, перевірка цивільної правосуб’єктності юридичних осіб, а також повноважень їх представників, шляхом звернень до реєстрів, наприклад Єдиного реєстру довіреностей, Державного реєстру актів цивільного стану, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Це надзвичайно позитивний припис, оскільки вже традиційно рейдерство використовує підроблені повноваження представників, у тому числі, й документи померлих осіб.

Окрім того, державні реєстратори під час проведення реєстраційних дій повинні обов’язково перевіряти інформацію з публічних реєстрів на предмет її достовірності. Так, частими є випадки використання підроблених судових рішень як підстави вчинення реєстраційних дій, тому перевірка судового рішення за Єдиним державним реєстром судових рішень буде доречною. Для цього, очікується, буде налагод­жено взаємозв’язок між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Єдиним державним реєстром судових рішень. Такий інструмент покликаний значно ускладнити використання підроблених судових рішень з метою здійснення перереєстрації нерухомого майна. Утім, виникає інший момент: не завжди своєчасно судові рішення вносяться до Єдиного державного реєстру судових рішень, тож ризики не нівельовано, а лише знижено.

Відтепер вводиться обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів про відчуження корпоративних прав та принцип одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав. Крім того, змінами до Кодексу України про адміністративні правопорушення підвищено відповідальність за порушення порядку здійснення реєстраційних дій та усунуто з переліку осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, так званих акредитованих суб’єктів.

Одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав і встановлення можливості вчинення відповідних дій лише за місцезнаходженням майна нібито достатній запобіжник. Утім, новий закон передбачає можливість видачі Міністерством юстиції України наказу про дозвіл на проведення реєстрації незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Про переваги й недоліки такої опції зможемо судити, лише коли вона реально запрацює.

Усунення з ринку реєстраційних послуг (шляхом внесення змін до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») так званих акредитованих суб’єктів, через яких і втілювалась переважна більшість рейдерських схем останнього часу — серйозна зміна. Йдеться про юридичних осіб публічного права, в трудових відносинах з якими перебували державні реєстратори. Варто не баритися з внесенням до цього закону змін, які встановлюватимуть додаткові кваліфікаційні вимоги до реєстратора (наявність стажу роботи за фахом тощо), адже саме у перехідний період, коли вжито заходів лише наполовину, породжуються нові схеми, які потім нівелюють усі позитивні на­працювання.

Якісні зміни внесено і в частині вдосконалення програмних продуктів, застосовуваних під час здійснення процедур державної реєстрації. Передбачається, що доступ державного реєстратора до Державного реєстру прав здійснюватиметься шляхом багатофакторної аутентифікації, а у випадках проведення нотаріусами державної реєстрації речових прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій, реєстраційна справа формуватиметься в електронній формі, що видається доцільним, насамперед, з точки зору забезпечення протидії рейдерству.

Те саме стосується і положення статті 20 Закону, яким встановлюється, що заява на проведення ре­єстраційних дій в електронній формі подається за умови підписання її заявником із використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

Повертається до законодавства обмеження реєстраційних дій за територією. Відтепер особа може вчиняти будь-які реєстраційні дії з нерухомим майном, юридичною особою, фізичною особою — підприємцем, громадським формуванням (юридична особа) тільки в межах відповідної області, міст Києва та Севастополя і, звісно, Автономної Республіки Крим.

Відповідно до нового закону з’явиться можливість зупинення реєстраційної дії на підставі заяви власника об’єкта нерухомого майна. Якщо останній визнає незаконними реєстраційні дії щодо його нерухомого майна, то він має право на строк до 10 робочих днів заборонити вчиняти відповідні дії шляхом подання відповідної заяви. За цей час треба буде звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій із нерухомим майном.

Про подання заяви на вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об’єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву. Для користування такою послугою власнику нерухомого майна необхідно мати реєстраційний номер об’єкта та відкрити кабінет власника майна, в якому зазначити номер телефону, на який приходитимуть повідомлення у режимі реального часу.

У разі внесення змін до відомостей про юридичну особу необхідно нотаріально засвідчувати підписи учасників юридичної особи або голови і секретаря загальних зборів на відповідному рішенні загальних зборів та установчих документах. Крім цього, запроваджено обов’язковість нотаріального засвідчення справжності підписів на передавальному акті та розподільчому балансі.

Насамкінець встановлено кримінальну відповідальність за обмеження доступу до майна осіб, що здійснюють господарську діяльність. Державні реєстратори відтепер можуть бути суб’єктами злочинів щодо підробки документів і зловживання посадовими повноваженнями. Також посилено адміністративну відповідальність у сфері державної реєстрації. Крім того, Міністерству юстиції України та його територіальним органам надано право направляти до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю за умови вчинення нотаріусом порушення у сфері реєстрації прав.

Передбачено, що державні реєстратори використовуватимуть лише захищені носії особистих ключів. Пристрій має вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на нього даних від несанкціонованого доступу. Технічно він не відрізнятиметься від наявного, але реєстраційна дія відбуватиметься в цьому ключі, а результат видаватиметься на комп’ютер.

Крім того, збільшено строк подання скарги до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Зокрема, особа може подати скаргу на рішення, дію, бездіяльність державного реєстратора протягом 60 календарних днів з дня вчинення порушення (раніше було 30 календарних днів).

Авторка: Анна РЕЗНІКОВА,
адвокатка практики безпеки бізнесу АО Juscutum, к.ю.н.