Як і більшість із колег, я намагаюся відстежувати судову практику. Недавно зіткнувся з постановою одного районного суду столиці, якою суддя продовжив строк досудового розслідування на шість місяців, аж до вересня 2021 року, у кримінальному провадженні за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу (КК) України. Досудове розслідування у цій справі веде Головне слідче управління (ГСУ) Національної поліції України. Наведу коротку цитату із судового рішення:

«В обґрунтуванні клопотання зазначено, що головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №* від 17 вересня 2018 року за фактом зловживання службовим становищем службовими особами департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем ДФС України, які всупереч інтересам служби, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та ТОВ «С», здійснили дії, які спричинили тяжкі наслідки державним інтересам у розмірі, який перевищує двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України. Встановлено, що комісією ДФС прийняте рішення про визнання ТОВ «С» (березень 2018 року) ризиковим платником податків. Незважаючи на вказане рішення комісії ДФС по підприємству ТОВ «С» про визнання ризиковим та, відповідно, призупинення реєстрації податкових накладних, за невстановлених обставин було зареєстровано ** податкових накладних на суму ПДВ *** тис. грн щодо **** ризикових контрагентів-покупців, чим спричинено збитки інтересам держави на вказану суму».

Тобто з точки зору органу досудового розслідування сума збитків державі дорівнює сумі коштів із зареєстрованих накладних. Чомусь відразу спала на думку цитата із «Статського радника» Бориса Акуніна: «Маячня цілковита, до того ж, небезпечна». Для колег, які не спеціалізуються в податковій практиці, дозволю собі ряд пояснень.

Простими словами

Спробуємо скласти мозаїку в історичній послідовності. Якесь ТОВ у 2018 році було віднесене до ризикових. Тобто згідно з постановою КМУ «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», ТОВ відповідало хоча б одному з критеріїв «ризиковості платника податку на додану вартість». Після віднесення до ризикових податкові накладні підприємства не реєструються автоматично — кожна така накладна зупиняється, і платник отримує право подати пояснення і документи по ній на відповідну комісію ДПС. Відмова в реєстрації комі­сією податкової накладної залишає платнику можливість звернутися до суду. Як випливає з тексту постанови, реєстрація податкових накладних була проведена автоматично, без розгляду їх на комісії або відповідного судового рішення. Як саме це сталося, з тексту постанови незрозуміло.

Зауважимо, що кожна операція відображається господарюючим суб’єктом на своєму балансі, а на відповідну дату суб’єкт подає податкову звітність. Сам факт реєстрації або відмови в реєстрації податкової накладної в Системі електронного адміністрування (СЕА) ПДВ не веде до скасування операції та/або зміни податкових зобов’язань. На рахунках у СЕА ПДВ враховуються кошти господарюючих суб’єктів. Факт відсутності реєстрації податкової накладної призводить лише до того, що кошти постачальника товару/послуги в СЕА ПДВ не перераховуються на відповідний рахунок одержувача.

Засобами бюджету (держави) кошти, що знаходяться на рахунку в СЕА ПДВ, стають виключно після подачі податкової звітності та перерахування коштів з цих рахунків на рахунки бюджету. Тобто сам факт автоматичної реєстрації податкових накладних «ризикового» підприємства не може призвести до спричинення збитків державі. Збиток державі у цьому випадку може виражатися тільки в одному — в неправильному розрахунку податкових зобов’язань (заниженні) і, відповідно, в несплаті (недоплаті) податків.

Мова закону

Податковий кодекс (ПК) України визначає відносини у сфері сплати податків. Підстави для виникнення податкового зобов’язання визначаються саме цим Кодексом. Органами контролю у сфері оподаткування ПК України визначає «податкові та митні органи». Крім того, Кодекс передбачає у відповідних пунктах таке:

54.1. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання, та/або пені…

54.3. Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, якщо…

54.3.2. Дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження суми його податкових зобов’язань…

61.3. Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередню участь у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб’єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

58.1. Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (ППР), зокрема, якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків.

56.17.5. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролю­ючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

56.22. Якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

Повноваження податкових органів

Тобто тільки податкові органи можуть перевіряти/визначати коректність розрахунку податків і зборів. Тільки податкові органи можуть проводити перевірки з питань дотримання податкового законодавства. Результатом перевірки може стати ППР, яке не вступає в силу (не вважається узгодженим) до кінця процедури адміністративного/судового оскарження. І тільки після того, як ППР вважається узгодженим, може виникнути збиток державі.

Теоретично можливо, що в результаті перевірки податкові органи звернуться до суду для визнан­ня угоди між постачальником і одержувачем фіктивною. У разі позитивного рішення суду (або в інших випадках) ДПС може зняти з одержувача податковий кредит і виписати ППР. Якщо процедура адміністративного та судового оскарження ППР завершиться на користь ДПС, у платника виникне податковий борг, а у держави — збиток. Але все перераховане ніяк не пов’язане з питанням реєстрації (відмови в реєстрації) самої податкової накладної та, відповідно, перерахування коштів з одного рахунку в СЕА ПДВ на інший. Дії ДПС, як і результат перевірки, від ре­єстрації/відмови в реєстрації не змінюються. Як і їх наслідки. Так що стверджувати, що автоматична реєстрація накладних «ризикового» платника ПДВ може призвести до збитків державі — маячня цілковита, до того ж, небезпечна. Правий був Акунін.

Позиція суду

А що ж слідчий суддя, запитаєте ви? Розбив доводи слідчого і прокурора?

«…За викладених обставин слідчий суддя доходить висновку, що дії органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № * від 17 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, спрямовані на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Крім того, слідчий суддя бере до уваги пункт 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України», в якому зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. З огляду на викладене клопотання слід задовольнити, а строк досудового розслідування кримінального провадження необхідно продовжити на шість місяців».

Давайте заради спортивного інтересу в даному конкретному випадку розберемося, що це за рішення ЄСПЛ від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» і наскільки доречне застосування цього рішення і його 42-го пункту в цьому випадку. Отже, фабула:

«6. 29 квітня 2003 року перша заявниця звернулася до Компаніївського районного відділу міліції з проханням забрати її сина, Василя Михалкова, 1963 р. н., який був братом заявника і другої заявниці, до установи для витвережування, оскільки той перебував у стані гострої алкогольної інтоксикації. На її виклик прибули двоє працівників міліції, С. і П. За твердженням першої заявниці, вони глузували з Василя Михалкова і били його, незважаючи на її протести, затягли його в службовий автомобіль та відвезли до відділу міліції.

24. Заявники стверджували, що Василь Михалков помер внаслідок поганого з ним поводження працівників міліції. Вони також скаржилися, що ефективного розслідування обставин його смерті проведено не було».

І той самий 42-й пункт рішення:

«42. Суд повторює, що обов’язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції, розтлумаченою у поєднанні з загальним обов’язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов’язує «гарантувати кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті застосування сили. Розслідування має бути, interalia, ретельним, безстороннім і сумлінним».

Ну скажіть, будь ласка, як стосується цей 42-й пункт рішення ЄСПЛ у цій справі розслідування ГСУ НП справи за частиною 2 статті 364 КК України? Причому, як ми розібралися, самі дії співробітників ДПС України апріорі не могли призвести до заподіяння збитків державі.

«Така юриспруденція нам не потрібна!» — можна сказати, перефразовуючи знамениту фразу Миколи Озерова про хокей, яка прозвучала під час Суперсерії-1972 за участю радянських і канадських хокеїстів.

Автор: Семен ХАНІН
адвокат ЮК «Амбер»