За спостереженнями Ірини Мороз, партнерки AGA Partners, кількість спорів, які передаються на розгляд міжнародних арбітражів, постійно збільшується. Які арбітражі наразі є найбільш привабливими для бізнесу та як змінюються пріоритети користувачів арбітражних послуг, пані Мороз розповіла в інтерв’ю «Юридичній практиці».

— На чому заснована популярність міжнародного арбітражу як способу вирішення спору?

— На глобальному рівні кількість спорів, які передаються на розгляд міжнародних арбітражів, постійно збільшується. Це є свідченням зростання попиту саме на арбітражне вирішення спорів.

Бізнес надає перевагу арбітражу через низку факторів. Передусім це незалежність арбітрів, тобто тих людей, які безпосередньо вирішують спір. А також їх експертність — передаючи, наприклад, спір у сфері будівництва, вирішення якого потребує певних технічних знань, сторони мають можливість обрати арбітра відповідної кваліфікації. Або за них це зробить секретаріат арбітражної інституції, до якої вони звернулися за вирішенням спору.

Перевагою міжнародного арбітражу, безумовно, є й строки вирішення справ, які є значно меншими, ніж у національних судах, оскільки в арбітражах, як правило, не передбачено можливості перегляду рішень в апеляції.

Це також дуже хороші та доступні механізми забезпечення поданих позовів. Більшість держав зараз стоять на позиціях підтримки міжнародного арбітражу, створення проарбітражних заходів, зок­рема для забезпечення позову, збирання доказів, допиту свідків. Це дає додаткові інструменти — подавши позов, наприклад,  в Англії, можна просити про вжиття забезпечувальних заходів у Швейцарії.

Останнім, але дуже важливим чинником є виконання арбітражних рішень. Тут на допомогу приходить Нью-Йоркська конвенція, яка зараз ратифікована у 169 країнах світу, — всі ці країни взяли на себе зобов’язання забезпечувати визнання й виконання арбітражних рішень, які ухвалено в іншій країні.

Бізнес, бачачи перед собою можливі опції та переваги арбітражу, безумовно, робить свій вибір на користь саме арбітражного вирішення спорів.

— Чи змінилися пріоритети та очікування бізнесу щодо арбітражних інституцій?

— Мабуть, усі юридичні фірми, які практикують у сфері міжнародного арбітражу, відчули збільшення кількості спорів. Пандемія та економічна криза призвели до збільшення кількості звернень до міжнародного арбітражу.

У більшості клієнтів є запит, щоб спір розглядався швидко. Для забезпечення такого швидкого розгляду арбітражні інституції пропонують онлайн-слухання. Практично всі мають доступні технологічні засоби та приміщення. При цьому забезпечується онлайн-допит свідків, робота перекладачів, виступи сторін тощо. Крім того, більшість арбітражів готові проводити слухання в гібридному форматі, коли лише частина учасників приєднується онлайн.

Іншим пріоритетом для клієнтів є можливість подання документів онлайн.

І третє — це, мабуть, можливість отримання додаткового часу для підготовки своєї позиції у зв’язку з певними затримками в процесі збирання доказів у поточній ситуації.

— Для вас, як юридичного радника, який формат слухань є більш зручним?

— Для юристів найбільш комфортним є класичний офлайн-формат. Він дає змогу отримувати зворотний зв’язок та тримати прямий контакт з іншими учасниками процесу та з арбітрами. Це дуже важливо, оскільки, виступаючи в засіданні, адвокат насамперед має встановити емоційний контакт із членами арбітражного трибуналу і з іншою стороною. Крім того, важливо тримати увагу арбітрів, зокрема щодо аргументів іншої сторони. Коли слухання проводяться онлайн, інколи така можливість втрачається.

Особистий контакт є також дуже важливим у процесі допиту свідків, для того щоб мати змогу безпосередньо реагувати на їх відповіді, певним чином контролювати емоційний стан усіх учасників процесу.

Тому офлайн-засідання мають свої переваги. Хоча я не можу не відзначити й основну перевагу, яка мені до вподоби в онлайн-засіданнях, — це можливість використання під час виступу презентацій. Окрім власне надання документів, сторони можуть підготувати презентацію, щоб коротко, в межах 20–30 хвилин, зробити акцент на певних нюансах кейса, окремих доказах із певними референсами. Після виступу така презентація може долучатись до матеріалів справи. Це дуже зручно, оскільки можна сфокусувати увагу арбітрів на дійсно важливих аргументах. Це також подобається арбітрам, оскільки вони отримують чітке резюме справи, аргументи, які вони можуть легко викорис­тати під час обґрунтування свого рішення.

— Наскільки арбітражні інститути готові чути побажання користувачів та наскільки вони проактивні в запровадженні нових опцій?

— Конкуренція між арбітражними інститутами наразі дуже висока, тому кожен із них намагається грати на випередження. Арбітражні інституції відстежують практику та підстави скасування арбітражних рішень, вносять відповідні зміни у свої регламенти. Аналогічно реагують на всі потреби та нові запити щодо порядку розгляду справ. Практично всі арбітражні інституції передбачили у своїх регламентах можливості онлайн-слухань та ­подання електронних доказів, розробили спеціальні ІТ-платформи, через які відбувається комунікація зі сторонами, із безумовним дотриманням вимог конфіденційності. Це дуже зручно.

— Яка арбітражна інституція, за вашими спостереженнями, є найбільш динамічною у впровадженні інновацій?

— Найбільш прогресивними нині є дві арбітражні інституції: ІСС у Парижі та SCC у Швеції. Вони ­активно розвиваються, забезпечуючи якісний супровід арбітражного процесу. Наприклад, ІСС дуже уважно ставиться до всіх арбітражних рішень, у них запроваджено дворівневу систему вичитки таких рішень, є контроль за строками їх ухвалення тощо.

Серед новацій SCC можна відзначити механізм доарбітражного вирішення спору, який можуть використати будь-які сторони, навіть якщо вони не підписали арбітражне застереження з вказівкою на SCC. Арбітри розглянуть спір і дадуть свій попередній висновок, ця процедура є дуже цікавою для сторін і дає їм змогу оцінити перспективи та доцільність тривалих і дорогих арбітражних процедур. За результатами такого доарбітражного розгляду вони можуть укласти мирову угоду або ж продовжити розгляд спору в арбітражі. Водночас доарбітражний висновок є конфіденційним та не має преюдиційної сили для арбітражу.

— Які арбітражі нині є найбільш привабливими для користувачів їх послуг?

— Є дуже багато критеріїв, які враховуються під час обрання арбітражної інституції. І перший з таких критеріїв, на які звертають увагу клієнти, — це вартість арбітражного процесу. Тут також є певна конкуренція, оскільки, на мій погляд, як правило, ціна відповідає якості. А отже, найбільш технологічні та прогресивні арбітражі є водночас і найдорожчими. Але і обираючи більш дешеві арбітражі, клієнти можуть отримати високу якість арбітражного рішення, адже спір розглядають конкретні арбітри.

Під час обрання арбітражної інституції ми рекомендуємо клієнтам брати до уваги насамперед суть їх спору, потенційну суму, юрисдикцію сторін. Ми намагаємося обирати дійсно нейтральні арбітражі, не прив’язані до місця перебування сторін спору. Наступний критерій — право, якому підпорядковано контракт: чи матиме змогу арбітражна інституція номінувати арбітрів, які зможуть компетентно вирішити спір із застосуванням положень цього права.

Із врахуванням усіх цих критеріїв ми отримуємо низку арбітражних інституцій, які можемо рекомендувати нашим клієнтам.

— Якими можуть бути аргументи для передання спору на розгляд МКАС при ТПП України?

— Основне — якщо контракт передбачає застосування українського права, то МКАС при ТПП України буде головним, якщо не єдиним варіантом. Цей арбітраж забезпечує належну якість і швидкість розгляду справ, список арбітрів досить великий, що дає змогу обрати справді компетентних фахівців.

Важливим критерієм є також місце перебування відповідача. Якщо відповідач зареєстрований на території України, об’єктивно простіше виконати проти нього арбітражне рішення МКАСу. Ми також пам’ятаємо, що відсоток скасування рішень МКАС є надзвичайно низьким, відповідно, якщо рішення залишається в силі, пройти процедуру його визнання та виконання не так складно, хоча, безумовно, фактичне виконання залежить від багатьох чинників, зокрема фінансового стану боржника.

— Наскільки українська юрисдикція взагалі є проарбітражною?

— Протягом останніх років було зроб­лено багато кроків, щоб удосконалити  наше законодавство та спрямувати його на підтримку міжнародного арбітражу. Тож має­мо дієві механізми, зокрема, для забезпечення позовів на підтримку арбітражу, забезпечення позовів на етапі визнання та виконання арбітражного рішення, забезпечення доказів, допиту свідків тощо.

Водночас залишаються й певні недоліки. Це, зокрема, норми, які визначають широкий перелік не арбітрабельних спорів, які в принципі можуть розглядатися в міжнародному арбітражі. Наприклад, спори, в яких щодо боржника розпочато процедуру банкрутства. Також не до кінця врегульовано питання визнання та виконання в Україні рішень інвестиційного арбітражу — в ЦПК повинні бути норми, які регулюють визнання та виконання таких арбітражних рішень.

(Бесіду вів Олексій НАСАДЮК,
«Юридична практика»)