Видавництво 
 |
Олександр Лук’яненко, партнер VB PARTNERS |
Інститут запобіжних заходів є способом забезпечення кримінального провадження, який спрямований на гарантування належної поведінки підозрюваного. Запобіжний захід у кримінальному процесі може застосовуватися за наявності одночасно таких складників:
- обґрунтована підозра в тому, що підозрюваний взагалі міг вчинити конкретний злочин;
- ризики, що він буде якимось чином впливати на досудове розслідування чи перешкоджати йому.
Тому стратегія захисту в основному і полягає в доведенні відсутності вищевказаних складників із метою незастосування до підзахисного запобіжного заходу або ж застування найбільш м’якого запобіжного заходу.
З огляду на це кожен захисник (група захисників) визначає тактичні напрями своєї роботи.
Щодо обґрунтованості підозри
Якщо стороні захисту вдається переконати суд у тому, що існують великі сумніви, що підзахисний міг вчинити злочин чи мала місце взагалі подія злочину, звісно, до підзахисного не може бути застосований будь-який запобіжний захід. У такому випадку встановлюється факт необґрунтованості підозри.
Проте таке трапляється нечасто, оскільки на цьому етапі для обґрунтованості підозри слідчому судді достатньо встановити, що докази слідства не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими. І якщо є хоч якісь підстави вважати, що підзахисний міг вчинити злочин, то запобіжний захід застосовується. У цьому випадку захисникам потрібно домогтися найбільш м’якого запобіжного заходу для свого клієнта.
Щодо ризиків перешкоджання досудовому розслідуванню
Необхідно приділяти особливу увагу доказуванню відсутності ризиків перешкоджання зі сторони підзахисного проведенню досудового розслідування.
Таке перешкоджання може проявлятися в переховуванні від слідства, чиненні тиску на свідків/потерпілих, знищенні речових доказів тощо.
Тут важливу роль відіграє характеристика особи підозрюваного, його репутація, спосіб життя, соціальні зав’язки, коло життєвих інтересів, майновий стан, стан здоров’я, вік, наявність осіб на утриманні, взаємодія з органами досудового розслідування та судом.
Адвокат має довести, що його підзахисний є порядною особою з бездоганною репутацією, а також із належною професійною, побутовою та процесуальною поведінкою.
Тому варто в досить короткий час зібрати докази, які підтверджують вищевказані якості клієнта. Чому в короткий? Бо запобіжні заходи обираються, як правило, в дуже стислі строки.
Такими доказами можуть бути:
- характеристика з місця роботи;
- заяви осіб про готовність взяти на особисту поруку;
- документи, що підтверджують наявність осіб на утриманні (свідоцтво про народження дітей, пенсійні посвідчення батьків, посвідчення про інвалідність та інші документи);
- професійні відзнаки (державні нагороді, подяки, грамоти та інші);
- медичні документи, які підтверджують діагноз клієнта або його близьких родичів;
- документи, що підтверджують місце проживання;
- документи про дохід (довідка про заробітною плату, податкова звітність);
- за наявності – документи, які підтверджують належну процесуальну поведінку підзахисного у кримінальному провадженні.
Щодо застави та обґрунтування її розміру
Слід також приділити увагу такому запобіжному заходу, як застава, точніше, її розміру. В Кримінальному процесуальному кодексі України встановлено максимальний розмір застави, що у гривневому еквіваленті нині становить приблизно 800 000 грн. Однак передбачені випадки, коли суддя може виходити за межі граничних розмірів застави.
На практиці це трапляється досить часто. Водночас сторона обвинувачення просить суд визначити заставу з огляду на розмір заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди. Такий підхід є неправильним і суперечить практиці Європейського суду з прав людини. А також такий підхід призводить до застосування непомірної застави для підозрюваного.
Розмір застави має визначатися, враховуючи насамперед майновий стан підозрюваного, і бути таким, щоб гарантував виконання покладених на нього обов’язків. Застава – це не покарання та не компенсація збитків, а інструмент забезпечення кримінального провадження.
Крім того, сторона обвинувачення досить часто приписує підозрюваному майно, яке йому не належить. Зокрема, це може бути майно родичів, які навіть не проживають із ним однією сім’єю.
Обов’язково під час визначення майнового стану підозрюваного сторона обвинувачення повинна надати правоустановчі чи реєстраційні документи, які підтверджують право власності саме підозрюваного. Інакше таке майно не має бути враховано судом як доказ майнового стану.
Щодо пом’якшення запобіжного заходу та зняття з підзахисного обов’язків
За результатом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя або відмовляє в його застосуванні, або застосовує у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту, застави з визначенням її розміру, особистої поруки, особистого зобов’язання.
Також у разі застосуванні запобіжного заходу на підозрюваного, як правило, покладаються обов’язки, наприклад не полишати без дозволу слідчого, прокурора місця свого проживання, не спілкування зі свідками/підозрюваними, здати паспорти для виїзду за кордон, повідомляти правоохоронні органи про зміну місця свого проживання, носити засіб електронного контролю.
Строк дії таких заходів/обов’язків не перевищує 60 днів, після чого за клопотанням сторони обвинувачення може бути подовженим.
Водночас слід звернути увагу, що під час кожного подовження сторона захисту може надавати суду нові докази та аргументи, чому той чи інший обов’язок не повинен бути подовженим.
Крім того, сторона захисту може подавати клопотання про зміну запобіжного заходу вже через місяць після його застосування.
Як показує практика, спостерігається така тенденція: що довше триває досудове розслідування та що частіше подовжується строк дії запобіжного заходу / обов’язків, то вища ймовірність їх поступового пом’якшення судом.
Таким чином, саме від проактивності та професійності адвокатів залежить послаблення через певний час запобіжного заходу для клієнта або ж навіть скасування обов’язків та будь-яких обмежень.
Завантажується ...
