Спецдоповідь Євгена Ріяка: стаття 111-2 КК України — ефективна норма чи спосіб тиску на бізнес?

Спеціальна доповідь Євгена Ріяка, керуючого партнера ЮК RIYAKO & PARTNERS, продовжила роботу ІІ  White-Collar Crime Forum. Пан Євген зосередив увагу на питанні ефективності статті 111-2 КК України та того, як сторона обвинувачення отримує докази з країни-агресора.

«Будемо реалістами: 2022 рік увесь, початок 2023-го — до всіх бізнесів, хто займався брудними справами, вже «прийшли в гості». А потім почалось щось інше. От про це і піде мова далі», — так розпочав свій виступ Євген Ріяко.

Ми так багато говоримо про WCC та антикор, що почали забувати про СБУ, наголосив спікер. У «роботі» СБУ залишилися колабораціонізм (ст. 111-1) та перешкоджання діяльності ЗСУ (ст. 114-1 КК України). Під дію останнього підпадає невиконання мобілізаційного законодавства керівниками підприємств.

За 2023 рік було зареєстровано 619 проваджень за ст. 111-2 ККУ (пособництво державі-агресору). До суду надійшло лише 63 провадження.

Майже всі провадження щодо бізнесу перекваліфіковують зі ст. 111-2 на ч. 4 ст. 111-1 КК України, зауважує пан Євген. Є така тенденція: бенефіціару чи керівнику бізнесу кажуть, що є вибір між великим строком позбавлення волі і штрафом, потрібно лише визнати провину. Проблема в тому, що підозрювана особа за цими статтями має перебувати в СІЗО без права застави, а сам судовий розгляд може розтягнутись на роки. Тому бізнес йде на перекваліфікацію.

На сьогодні немає судової практики щодо бізнесу, виключно обвинувальні вироки за ч. 4 ст. 111-1 КК України через угоди чи без них, підкреслює спікер.

Говорячи про належну кваліфікацію, Євген Ріяко наводить тексти двох статей, які викладені досить розмито, і головна ознака — сплата податків країні-агресору:

– стаття 111-2 “Пособництво державі-агресору”:

1. Умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора —

караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої;

– стаття 111-1 “Колабораційна діяльність”:

4. Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, —

караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

Який вигляд мають такі справи на практиці, розповідає пан Євген. Клієнт продає устаткування до Туреччини: як можна перевірити МАЙБУТНІ дії контрагента? Потім цей товар перепродається до росії. Клієнта звинувачують у тому, що вони знали про подальшій продаж. НСРД немає щодо цього, лише аналітична думка. Інший приклад: товар був проданий до початку війни, потім оперативні співробітники дізнались, що товар проданий з рязані до Криму, знаходять договір поставки і резюмують, що була участь продавця в цих діях. Знову ж таки, наголошує пан Євген, якщо є дані НСРД, то питань немає, а якщо це припущення?

Стандартні способи доведення провини щодо діяльності на території країни-агресора чи на окупованих територіях:

1. Огляд листування електронною поштою чи в месенджері (контракти, інші господарські документи, аналіз текстів особистого спілкування).
2. Огляд публічних безкоштовних та платних інтернет-ресурсів з корпоративною та реєстраційною, податковою інформацією, інформацією про участь у тендерах.
3. Огляд інтернет-простору на наявність рекламних оголошень, відгуків про компанію, оголошень про набір співробітників.
4. Однаковий неймінг компаній в Україні та на ворожих територіях.

Що відбувається з доведенням у справах, що притягнуті за вуха:

1. Огляд листування електронною поштою чи в месенджері до початку війни.
2. Класифікація пасивних дій щодо незакриття компанії у країні-агресорі як підтвердження провини.
3. Рапорт оперативного співробітника замість огляду публічних безкоштовних та платних інтернет-ресурсів з корпоративною та реєстраційною, податковою інформацію, інформацією про участь у тендерах.
4. Допит звільнених співробітників та співробітників, яких упіймали вранці біля дому (з погрозами “їдемо в СІЗО, якщо не скажеш”), щодо характеристики директора й можливих його дій.

“Ви маєте розуміти: якщо відбуваються подібні історії, то консультувати клієнта в стилі «ми ж нічого поганого не робили» не варто, потрібно передбачити всі варіанти розвитку подій” — на такій ноті завершив свій виступ пан Євген.