Розміри застави та угоди про визнання винуватості — у фокусі White-Collar Crime Forum

Службові та корупційні злочини сьогодні, зокрема, були у центрі уваги II White-Collar Crime Forum, який проходить в Києві. Модератор другої сесії Тарас ПОШИВАНЮК, партнер EQUITY, закликав усіх до діалогу та дискусії, щоб усі здобули нові знання та навички.

Учасники сесії:

• Інна БІЛОУС, суддя-спікер Вищого антикорупційного суду;
• Сергій ЛИСЕНКО, керуючий партнер GRACERS;
• Ольга ШАПОВАЛОВА, партнерка Benchers Law Firm;
• Володимир БАБІЧЕВ, радник, співкерівник практики WCC ADER HABER, адвокат;
• Іван КОСТЮК, радник кримінальної практики ADVANQ, адвокат.

Відновне правосуддя

Ольга Шаповалова, партнерка Benchers Law Firm, зауважила, що ця тема досить несподівана, але вона є прихильницею відновного правосуддя вже чверть століття, починаючи з тих часів, як була суддею Апеляційного суду АРК на межі 1990-2000-х років:

«Зазвичай, коли говорять про відновне правосуддя, мова йде про неповнолітніх та потерпілих. Однак я зробила сміливу спробу приміряти відновне правосуддя саме на WCC, і було б цікаво почути ваші думки щодо цього».

Пані Ольга звернула увагу на особливості WCC-правопорушень:

• не є насильницькими;
• найчастіше вчиняються особами, які обіймають посади, пов’язані з інтелектуальною діяльністю;
• для виправлення винних осіб та запобігання вчиненню ними нових злочинів не завжди є виправданим та доцільним застосування покарання у вигляді позбавлення волі;
• за вчинення цих правопорушень доцільно карати так, щоб злочинна поведінка як для самих правопорушників, так і для інших осіб (спеціальна і загальна превенція) була економічно невигідною.

Пані спікерка, говорячи про покарання за WCC-правопорушення, зазначила таке:

• найчастіше WCC-правопорушення належать до тяжких або особливо тяжких злочинів;
• КК передбачає за них суворі види покарання, насамперед позбавлення волі на тривалий строк;
• водночас держава витрачає мільярди гривень на роботу системи виконання покарань, а один місяць відбування особою позбавлення волі коштує в середньому 10 000 грн.

Повертаючись до переваг відновного правосуддя (ВП), Ольга Шаповалова назвала такі:

• підхід до злочинності, орієнтований на вирішення проблеми;
• максимальне відновлення морально-психологічного та матеріального стану потерпілого;
• ресоціалізація правопорушника;
• досягнення балансу між особистим (інтереси сторін кримінально-правового конфлікту) та суспільним (потреба суспільства в безпеці).

Важливо, що сутність ВП полягає в максимальному сприянні відновленню становища, яке існувало до вчинення правопорушення.

Пані Шаповалова звернула увагу на національне законодавство та межі застосування ВП з урахуванням інтересів держави.  З одного боку, закріплення спрощених порядків судового провадження на основі угод у Кримінальному процесуальному кодексі України істотно вплинуло на прискорення розслідування та розгляду кримінальних проваджень за одночасного збереження та посилення загальновизнаних міжнародних стандартів та принципів охорони й захисту прав людини та громадянина.

Але водночас КПК передбачає надто жорсткі рамки укладання угод про визнання винуватості та про примирення.

Тож пані Ольга робить акцент на необхідності внесення законодавчих змін та розширення дискреційних повноважень суду.

Загалом, враховуючи особливості воєнного часу, під час розгляду проваджень щодо WCC-правопорушень Ольга Шаповалова пропонує робити акценти на можливості використання процедур ВП та:

• відшкодуванні шкоди, заподіяної WCC-правопорушенням;
• наявності щирого каяття винної особи, що може проявлятися не лише самим фактом визнання вини, а й насамперед її волонтерською діяльністю, наданням матеріальної допомоги, яка потрібна Україні під час війни, особистою участю в бойових діях із захисту України.

Водночас, наголошує пані Ольга, не повинно відбуватися стигматизації, таврування тих осіб, які підозрюються у вчиненні WCC-правопорушень. Має суворо дотримуватися право на захист і реалізовуватися можливість застосування інституту відновного правосуддя.

Угоди про визнання винуватості

Логічним продовженням сесії стала доповідь про укладання угод щодо визнання винуватості від Володимира Бабічева, радника, співкерівника практики WCC ADER HABER, адвоката.

Мета укладення угод про визнання винуватості – пришвидшення процесу. За словами пана Бабічева, сторона обвинувачення економить час, також зменшується навантаження на судову систему. Для сторони захисту і потерпілого теж є позитивні моменти. Потерпілий швидше отримує відшкодування, а захист — передбачуваність покарання. Звісно, захист «виторговує» зменшення покарання або намагається зменшити розмір цивільної відповідальності за умовами угоди.

Але пан Володимир зауважив і негативний момент укладання угод: інститут угод може створити власну систему покарань, санкції якої не передбачені чинним законодавством.

Говорячи про сучасні тенденції укладання угоди про винуватість, спікер звернув увагу на велику кількість підозрюваних чи обвинувачених, які перебувають за кордоном або на ТОТ.

«На мою думку, можливо дистанційно укласти угоду, підписати та надіслати стороні обвинувачення. Кримінальний закон не передбачає особистої присутності сторони захисту в судовому засіданні, він передбачає особисту участь. Нещодавні зміни до КПК передбачають, що під час воєнного стану чи карантину можлива участь  режимі відеоконференції поза приміщенням суду за допомогою власних технічних засобів», — наголосив пан Володимир і нагадав, що в справі колишнього міністра екології таку угоду було укладено в дистанційному режимі.

Щодо умов угоди Володимир Бабічев зауважив, що зараз поширена практика сплати на користь ЗСУ або United24 певних сум. З іншого боку, на думку спікера, досить часто йдеться про маніпулювання цим – не кожна людина має стільки коштів, скільки вимагають для сплати.

Цікаво досліджувати, як сторони доходять до умов, за якими можна укласти угоду: ч. 4 ст. 369 КК передбачає покарання від 8 до 12 років позбавлення волі, воднораз ч. 1 ст. 75  прямо зазначає, що не можна застосувати звільнення від покарання, якщо міра покарання більша за 5 років.

Що відбувається, пояснює пан Володимир: прокурор змінює обвинувачення. Це саме відбулось і у вищезгаданій справі ексміністра екології.

“Не завжди інститут угод застосовується так, як було передбачено законом, — наголосив пан Володимир. – Однак інститут угод про визнання винуватості – ефективний засіб, і його потрібно застосовувати задля виконання завдань кримінального провадження, а не задоволення суспільних інтересів”.

ВАКС та угоди

Про розгляд ВАКС угод про визнання винуватості розповіла Інна Білоус, суддя-спікер Вищого антикорупційного суду. Вона почала доповідь з інформації про вироки, ухвалені ВАКС  на підставі угод про визнання винуватості в період із 05.09.2019 до 15.03.2024. У 2019-му був один, у 2020 і 2021 роках – по 9, у 2022-му — 10 вироків, у 2023 році — 27, за неповний 2024-й — 10.

Тож підбиваючи підсумки за 2019—2023 роки, пані Інна називає загальну кількість  вироків ВАКС — 160, із яких 35% – вироки за угодами і 65% – не за угодами.

Кошти, стягнені на користь держави за вироками ВАКС:

• 274 126 442 грн перераховані на користь ЗСУ на підставі вироків за угодами;
• 1 242 708 грн присуджені до стягнення за вироками за угодами як покарання у вигляді штрафу;
• 247 497 980 грн присуджені до стягнення за вироками за угодами як спецконфіскація;
• 2 130 000 грн присуджені до стягнення за вироками за угодами як відшкодування шкоди.

Серед іншого пані спікерка порушила деякі суперечливі питання, наприклад, щодо ст. 75, а також стосовно неможливості повторного звернення з угодою. На думку судді, потрібно думати про законодавчі зміни.

Наприкінці доповіді пані Інна навела декілька прикладів (серед них і рішення 2019 року), коли суд відмовляв у затвердженні угоди сам із підстав суспільного інтересу.

Білокомірцеві злочини у сфері правосуддя

Іван Костюк, радник кримінальної практики ADVANQ, адвокат, зосередився на правопорушеннях, які вчиняються у сфері правосуддя.

За статистикою НАБУ, оголошено 43 підозри суддям: 7 — у 2019 році, 9 — у 2020 році, 3 — у 2021-му, 5 у 2022-му, 16 — у 2023 році та 3 цього року. Здається, що кримінальні провадження щодо суддів у Бюро в пріоритеті.

“Згідно з оприлюдненою статистикою ВАКС виніс 35 вироків суддям, 15 обвинувальних набрали законної сили, виправдувальних — 0. Але в суді багато справ, і є надія, що статистика зміниться”, — висловив сподівання пан Костюк.

Доповідач назвав такі тенденції WCC-справ у сфері правосуддя:

• проведення оперативно-розшукових заходів;
• версія подій сторони захисту – must have;
• визнання доказів недопустимими: місія (не)здійсненна;
• встановлення провокації: місія (не)здійсненна – 2.

Іван Костюк нагадав, що у ВАКС є дві думки щодо провокування злочину. Перша полягає в тому, що для заяви про провокацію потрібно визнати факт вчинення злочину (зізнавайтесь,  що було вчинено злочин, і заявляйте про провокацію). Другій – вони в будь-якому разі будуть здійснювати перевірку провокації.

Тож наприкінці доповіді спікер поставив запитання до всіх учасників форуму щодо провокації злочину: чи потрібно визнати вчинення злочину для того, щоб заявити про провокацію?

Запобіжні заходи

Про арифметику співмірності обрання запобіжних заходів розповів Сергій Лисенко, керуючий партнер GRACERS.

Говорячи про практику ВАКС, Сергій Лисенко звернув увагу на відсутність чітких критеріїв для визначення виду та розміру запобіжного заходу. У розрізі особливо тяжких корупційних злочинів здебільшого обирають тримання під вартою з можливістю внесення застави або без неї.

Як пояснює пан спікер, це зумовлено передусім запитом суспільства щодо неналежної роботи антикорупційних органів, результату у вигляді обвинувальних вироків та відшкодування збитків.

З одного боку, визначено чіткі межі застави від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто крайня межа такого запобіжного заходу становить 908 400 гривень.

З іншого боку, зауважує пан Сергій, у виключних випадках слідчий суддя може призначити заставу, яка перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму.

Таким чином, вихід за межі визначеної застави нині простежується як загальне правило, а не як виняток, зазначає спікер і нагадує про справу «Істоміна проти України», де ЄСПЛ вказав на те, що хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави, таке рішення мало передбачати:

• ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру;
• необхідність ретельної оцінки всіх відповідних факторів;
• спроможність підозрюваного сплатити визначений розмір застави;
• задовільне пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі.

«Розмір застави необхідно оцінювати передусім з огляду на особу підозрюваного чи обвинуваченого та його активи, проте також суду варто брати до уваги суму збитків, які приписують фігуранту провадження», — зазначає Сергій Лисенко і наводить рішення у справі “Mangouras v. Spain”.

Арифметика визначення винуватості у вчиненні злочину в співвідношенні з обсягом застави є виключно сприйняттям слідчого судді тієї чи іншої справи та особи, а тому фактично без чіткого правового врегулювання така арифметика є фікцією, але фікцією, що здатна наповнювати бюджет, зауважує спікер.

Також він наголошує, що медійно-політичний підтекст теж має неабияку арифметичну калькуляцію під час визначення запобіжного заходу.