Переведення суб’єктів клінічних випробувань, які під час війни виїхали з України, у дослідницькі центри держави перебування

Юлія Павлюченко, керуючий партнер юридичної фірми «О2», в.о. зав. кафедри господарського та адміністративного права ДонНУ імені Василя Стуса, доцент, д.ю.н.

Олена Антонюк, член правління Української асоціації клінічних досліджень, доцент, к.ю.н.

Одним з наслідків цього етапу війни, яку розв’язала російська федерація проти України, стала зміна місця проживання мільйонів українців, які вимушені були полишити свої домівки. Наприкінці березня Верховний комісар ООН з питань біженців Філіппо Гранді заявив, що останніх п’ять тижнів війни кількість українців, які виїхали за межі України, перевищила 4 мільйони.

Частина з них в Україні брала участь у клінічних випробуваннях лікарських засобів (КВ), тож для них актуальним може бути питання продовження участі у КВ, якщо відповідний лікарський засіб проходить КВ і на території країни перебування. Для деяких з пацієнтів така можливість є життєво необхідною.

Слід зауважити, що договори, укладені з лікувально-профілактичними закладами (ЛПЗ) і дослідниками, як і стандартні операційні процедури, затверджені у ЛПЗ, національні та міжнародні нормативні акти у сфері КВ не містять положень щодо дій сторін стосовно переведення досліджуваних до іншого центру, у тому числі центру країни перебування суб’єкта дослідження.

Водночас вирішення цього питання для спонсора, контрактних дослідницьких організацій (КДО) є ускладненим з огляду на знеособленість даних про таких суб’єктів, а для ЛПЗ і дослідників — внаслідок відсутності інформації як про місце перебування суб’єктів дослідження (якщо останні її не повідомляють), так і про дослідницькі центри, які виконують відповідне КВ в інших державах і наявність у них можливості прийняти таких суб’єктів у КВ (як з точки зору законодавства відповідної держави, необхідності певної інформації і документації, що у разі відповідної можливості повинен мати суб’єкт дослідження або порядку її передання ЛПЗ/дослідником, так і зацікавленості спонсора у цьому).

Позиція державного регулятора

Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» (ДП «ДЕЦ МОЗ України», Центр) рекомендувало спонсорам КВ розглянути можливість тимчасового переведення таких досліджуваних у межах того ж КВ в місця проведення КВ (далі – МПВ, дослідницький центр, сайт) країни перебування. Водночас таке переведення має відбутися за умови згоди досліджуваного продовжити участь в КВ і комунікації між дослідниками, а про переведення потрібно повідомити ДЕЦ та відповідну комісію з питань етики при ЛПЗ, з якого буде переведено досліджуваного, за першої нагоди.

Питання, що постають

Де-факто мова йде саме про юридичне переведення, тобто включення цього суб’єкта дослідження до КВ того ж лікарського засобу, що вже триває у дослідницькому центі держави перебування.

Проте вирішення відповідних питань буде залежати від місцевого законодавства держави, в якій перебуває конкретний суб’єкт дослідження, а також можливостей спонсора це реалізувати в кожній конкретній ситуації.

Для людини, яка прибуває у іншу країну, постають питання отримання інформації щодо наявності у цій держави КВ того самого досліджуваного лікарського засобу (ДЛЗ), а також щодо можливості включення його у КВ певним дослідницьким центром.

Щодо першого питання має значення також організаційно-інформаційна допомога, яку можуть надавати медичні заклади та інформаційні служби, які працюють з відповідними людьми в країні перебування.

Друге питання доволі об’ємне і включає, зокрема, питання доступу до медичної інформації про суб’єкта дослідження, яка наявна у ЛПЗ, питання страхування, наявності у певного дослідницького центру можливостей включення відповідного пацієнта до КВ, забезпечення інформаційними матеріалами мовою суб’єкта дослідження для підписання ним інформованої згоди, необхідність погодження цих матеріалів, а також інформування про таких суб’єктів національного регулятора, розширення фінансування центрів, які прийматимуть відповідних суб’єктів до участі в дослідженні, забезпечення ДЛЗ, питання подолання мовного бар’єру.

Рекомендації європейських держав

З метою полегшення вирішення таких питань деякі європейські держави, в яких кількість переміщених українців є значною, вже напрацювали певні рекомендації, що відображають ключові моменти, на які слід звернути увагу спонсорам, дослідникам і суб’єктам дослідження.

Чехія

Так, State Institute for Drug Control Чеської Республіки (SÚKL) сформулював основні положення з приводу можливості переведення українських пацієнтів у КВ відповідних ДЛЗ, які проводяться в цій країні, зауваживши, що таке переведення є можливим, проте використання цієї можливості цілком залежить від спонсора. Водночас спонсор має бути готовим до таких основних проблем:

1. недоступність первинних документів щодо відповідних суб’єктів дослідження внаслідок воєнних дій на території України, що в свою чергу може обумовити виключення результати участі такого пацієнта на стадії узагальнення результатів КВ, а також їх неприйняття під час реєстрації лікарського засобу чи внесення змін у реєстрацію. При цьому індивідуальні реєстраційні форми ведуться в електронній формі, тому встановити  на якій стадії перебуває досліджуваний не має становити проблеми;
2. забезпечення страхування за договором, укладеним щодо відповідного КВ у Чеській Республіці;
3. забезпечення дослідницького центру ДЛЗ для таких пацієнтів;
4. відшкодування дослідницьким центром відшкодування додаткових витрат на участь переведених суб’єктів дослідження;
5. підписання досліджуваним форми інформованої згоди (ІЗ) про бажання продовжити участь у КВ у чеському дослідницькому центрі;
6. покриття додаткових транспортних витрат, якщо досліджуваний знаходиться у іншому населеному пункті, ніж дослідницький центр;
7. оцінка можливості чеського дослідницького центру забезпечити проведення КВ за участю нових досліджуваних;
8. подолання мовного бар’єру, що можливе за допомогою українців, які працюють у чеських ЛПЗ.

Також SÚKL зауважив, що спонсору не потрібно погоджувати переведення пацієнтів з одного сайту до іншого – достатньо повідомлення листом чи зазначення цієї інформації у щорічному звіті.

Польща

Питання участі іноземців у КВ, що проводяться в Польщі, наразі не має спеціального регулювання щодо включення учасників дослідження. Закон не забороняє іноземцю брати участь у КВ, яке проводиться в Польщі, якщо пацієнт задовольняє визначені вимоги.

У Польщі були підготовлені доволі детальні рекомендації з цього приводу, в яких зауважується, що на думку галузевих організацій – Польської асоціації роботодавців компаній, що проводять клінічні випробування, Асоціації належної практики клінічних випробувань у Польщі та Асоціації роботодавців інноваційних фармацевтичних компаній, слід вжити спільних заходів, які дозволять пацієнтам – учасникам КВ, продовжити участь в КВ, які проводяться у Польщі. Гуманітарна допомога для людей з України, включаючи захист і безпеку учасників КВ, стає найвищим і абсолютним пріоритетом.

Виділено такі варіанти отримання даних про учасника КВ з України  дослідницьким центром у Польщі:

1. будуть надсилатися безпосередньо дослідником/центром з України;
2. будуть передані безпосередньо спонсором/CRO;
3. будуть надіслані співробітниками гарячої лінії Офісу речника Прав Пацієнта;
4. будуть передані Організацією пацієнтів у Польщі (асоціація, фонд тощо);
5. будуть передані Асоціацією клінічних випробувань в Україні (UACR);
6. досліджуваний безпосередньо звернеться до дослідницького центру в Польщі.

Ідеальним варіантом визначається передання даних між дослідником з України та дослідником з Польщі. Спонсор/CRO не зобов’язаний і, за можливості, не повинен брати участь в обміні медичною інформацією/даними про пацієнтів між центром в Україні та Польщі.

Ідеальним варіантом визначається передання даних між дослідником з України та дослідником із Польщі.

Важливою рекомендацією, яку доцільно знати українським пацієнтам, є зміст мінімальної інформації, необхідної для продовження участі в КВ в Польщі, серед якої, зокрема, номер КВ; номер досліджуваного в КВ; медичні записи, що складають всю або частину історії хвороби, в тому числі підписану в Україні форму ІЗ на участь у КВ та/або картку пацієнта/інші матеріали/щоденники пацієнта та/або інші носії інформації, що містять медичні дані. Якщо така інформація відсутня, то корисною буде інформація про: місто, в якому пацієнт брав участь у КВ (наприклад, назва центру, ім’я лікаря/ім’я головного дослідника); дата, коли досліджуваний почав брати участь у КВ; якщо досліджуваний не має жодних документів та не має контакту з дослідником в Україні, необхідно буде отримати дані від спонсора КВ (з систем Спонсора (IXRS, Lab, eCRF) і зібрати відсутню інформацію під час співбесіди (адреса центру, приблизна дата включення в КВ, дата або рік народження, об’єктивні симптоми діагнозу).

У разі виникнення труднощів у виявленні КВ рекомендується використовувати, зокрема, такі джерела інформації про КВ, проведені в Польщі: ClinicalTrials.gov та/або TIP Phone Patient Information та/або гарячу лінію спонсора (перелік джерел наведено у цих рекомендаціях).

Водночасу слід розуміти, що саме спонсор КВ на основі детального аналізу ризик-вигода, за погодженням із дослідниками, приймає рішення про переведення учасника КВ до дослідницького центру в Польщі.

У рекомендаціях зауважується, що вкрай важливо забезпечити контакт між досліджуваним з України та спонсором/CRO КВ та/або з дослідницьким центром, який проводить таке само КВ у Польщі. Спонсорам і CRO рекомендовано заздалегідь зв’язатися з дослідниками/дослідницькими центрами в Польщі, щоб дізнатися про поточну ситуацію і можливість продовження пацієнтами з України КВ.

Крім того, у рекомендаціях пояснюються особливості отримання інформованої згоди у переміщеного до польського дослідницького центру пацієнта, а також зазначено випадки залучений до КВ без такої згоди.

У разі переведення пацієнта до дослідницького центру в Польщі дані як учасника КВ мають переноситися з використанням електронних систем, які збирають дані суб’єктів КВ. Перед перенесенням даних слід розглянути можливість підписання сторінок у відповідній системі дослідником з України як підтвердження їх відповідності. Якщо дослідник з України недоступний або не має доступу до цієї системи, спонсор повинен задокументувати такий випадок з метою роз’яснення аудитору або інспектору. Дані пацієнтів мають бути належно відображені в різних системах, відповідний процес – задокументований для майбутніх аудитів та перевірок.

Переведення пацієнта до КВ у дослідницький центр потребуватиме також забезпечення спонсором обов’язкового страхування відповідальності щодо такого учасника КВ, а також дотримання процедури подання заявки до Комітету з біоетики та URPL (Управління з реєстрації лікарських засобів) з огляду на зміну кількості пацієнтів у страховому полісі.

Спонсор/CRO відповідає за забезпечення польського дослідницького центру ДЛЗ та супутнім лікуванням (якщо це потрібно); всіма матеріалами, у тому числі формами ІЗ, які надаються суб’єктам дослідження з України, у необхідній мовній версії (українській або іншій за потреби).

Особливо підкреслюється, що має бути застосовано принцип рівних прав для всіх пацієнтів, учасників КВ незалежно від національності.

У зв’язку з термінової необхідності переведення пацієнта між центром в Україні та Польщі може бути застосований принцип негайних заходів безпеки, і спонсор повинен негайно повідомити про такий випадок Комітет з біоетики та URPL. Намір перевести пацієнта з одного місця КВ до іншого не повинен бути схвалений комітетом з біоетики та/або URPL. Спонсор інформує про це відповідні установи у щорічному звіті про КВ.

Нові виклики, що виникли останнім часом перед сферою КВ у зв’язку з військовою агресією, поставили як перед учасниками КВ, так і перед державами, до яких прибувають люди з України, питання необхідності завчасного опрацювання цього блоку проблем і вироблення рекомендацій щодо алгоритму дій спонсора, ЛПЗ/дослідника та суб’єкта дослідження у таких випадках. З метою забезпечення інтересів суб’єктів дослідження ЛПЗ, дослідники (після відповідної комунікації і погодження із спонсором, КДО) мають повідомляти про можливість продовження участі у КВ в іншій європейській країні, зокрема у Чеській Республіці або Польщі, та сприяти організації такого переведення.

 

Читайте також про особливості проведення клінічних випробувань ліків під час війни