Видавництво 
 |
Григорій Мамка, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, д.ю.н. |
Нині в політичному дискурсі активно ведуться спори стосовно проєкту закону про внесення змін до Закону України «Про державну службу» щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад (реєстр. № 8222), ініційованого Кабінетом Міністрів. Безпосередньо цей проєкт передбачає запровадження системи оплати праці на основі класифікації посад на єдиних підходах. Законопроєктом передбачається, що заробітна плата державного службовця буде враховувати кваліфікацію та досвід, важливість і складність роботи на посаді, ступінь відповідальності, а також результативність, ефективність та якість виконання посадових обов’язків. Головна мета — підвищення зарплат держслужбовців для зіставлення рівня оплати праці типових посад державної служби з приватним сектором України.
Під час аналізу цього проєкту постає важливе питання: чи хтось вже реально розраховував, які зарплати будуть отримувати держслужбовці? Чи це чергове реформування заради реформування без реального усвідомлення та компетентності щодо прийнятого рішення?
Важливо розібратися та зрозуміти кілька важливих речей у цьому контексті. Відповідно до пояснювальної записки законопроєкту передбачено, що його реалізація здійснюватиметься в межах видатків, передбачених на оплату праці кошторисами на відповідний рік. Сумнів виникає стосовно питання переходу на нову систему оплати праці державних службовців цього року, оскільки збільшення зарплат на держслужбі матиме своїм наслідком збільшення відповідних видатків бюджету. А Кабінет Міністрів не запропонував відповідний проєкт змін до держбюджету.
Крім того, проєктом № 8222 пропонується зміна механізму встановлення надбавки за вислугу років та зменшення її максимального розміру. Водночас відсутній порядок впровадження механізму виплати надбавки за вислугу років для осіб, до яких наразі вже застосовується максимальний розмір 50 % (понад 16 років). Ба більше, змінюється і сам порядок нарахування грошової допомоги до щорічної основної оплачуваної відпустки. За чинними нормами грошова допомога до щорічної основної оплачуваної відпустки виплачується в розмірі середньомісячної заробітної плати. А це, на мою думку, є порушенням вимог ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з якою під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод.
Іншим аспектом є те, що у перехідних положеннях законопроєкту встановлюється, що ДБР, НАБУ, НАЗК, АРМА, БЕБ, Нацрада з питань телебачення прирівнюються до державних органів. Тобто вони прирівнюються до Апарату ВРУ, РНБО, ЦВК, Конституційного Суду України, Офісу Генерального прокурора тощо.
До того ж держоргани, діяльність яких регулюється спеціальними законами в частині оплати праці їх працівників, мають забезпечити до 1 січня 2025 року внесення змін до відповідних законодавчих актів з урахуванням норм нового закону. Тобто пропонується відмовитись від чинних у законах норм, що регулюють питання грошового забезпечення правоохоронних органів, таких як НАБУ, БЕБ, ДБР, та прирівняти їх до держорганів.
Але закони про ці органи створювались якраз для того, щоб це були незалежні державні органи, та як маркери для вступу до ЄС, погоджені з міжнародними партнерами. Зокрема, незалежність цих органів гарантується особливим порядком конкурсного відбору та вичерпним переліком підстав припинення повноважень керівників цих органів, конкурсними засадами відбору інших працівників цих органів, їх особливим правовим та соціальним захистом, належними умовами оплати праці, фінансування та матеріально-технічного забезпечення й визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки працівників, їх близьких родичів, майна.
Важливо розуміти, що існує Основний Закон, який відповідно до статті 93 передбачає, що право законодавчої ініціативи у ВРУ належить Президентові, народним депутатам та КМУ. Тобто державні органи повинні розробити та внести зміни до законодавчих актів, але враховуючи той факт, що вони не є суб’єктами права законодавчої ініціативи, а тому механізм реалізації відповідного положення залишається невизначеним.
Ба більше, закони та нормативно-правові акти відповідно до норми статті 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі, крім випадків, якщо вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. А в перехідних положеннях законопроєкту встановлено, що розміри посадових окладів та інших складових частин оплати праці застосовуються в порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів з 1 січня 2023 року. Тобто у цьому проєкті пропонується на порушення до всіх норм законів встановити, що Кабмін буде визначати грошове забезпечення, а не закон.
Отже, враховуючи проаналізовані аспекти щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців, вважаю доцільним:
- по-перше, надавати грошову допомогу до щорічної основної оплачуваної відпустки державним службовцям у розмірі середньомісячної заробітної плати та взагалі ініціатору таких змін надати хоча б попередні розрахунки;
- по-друге, забезпечити єдині підходи щодо умов праці державних службовців, оплата праці яких регулюється спеціальними законами на основі класифікації посад;
- по-третє, врегулювати питання щодо осучаснення грошового забезпечення поліцейських. Ще рік тому мною було ініційовано відповідний проєкт (№ 6506). Комітет ВРУ з питань правоохоронної діяльності його розглянув та підтримав за основу. Адже в умовах повномасштабної війни грошове забезпечення поліцейських набуло ще більшої актуальності та важливості. Нині обсяги покладених на Національну поліцію України завдань суттєво зросли. Це щоденна робота як із викриття мародерів, так і відпрацювання ДРГ, додалась контрдиверсійна діяльність на предмет виявлення і недопущення дій ворога, допомога військовим, евакуація цивільних, а також широкий гуманітарний напрям.
Відбудова України повинна повернути престижність та авторитетність державної служби. Оскільки саме від її роботи та функціонування залежить якість управлінських послуг і, відповідно, розбудова демократичної та правової країни. За умов престижної державної служби — вдасться припинити відтік кадрів із цієї сфери та зробити її більш конкурентоспроможною в контексті збільшення безпосередньо грошового забезпечення. Проте суттєвим залишається той факт, що врегульовані в спеціальних законах питання щодо фінансового забезпечення змінювати не потрібно, щоб не відбулася чергова реформа, яка матиме на меті применшити статус та захист державної служби.
Завантажується ...
