Видавництво 
Хто не воює, той волонтерить. Хто не волонтерить, той працює на своєму місці і сплачує податки. Або поєднує. Приблизно так сьогодні живуть українські юристи. Андрій Шабельніков, адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання EVRIKA волонтерить і працює. Він зауважує, що волонтерство не заважає наявній сьогодні юридичній роботі. Натомість є своєрідною імунною відповіддю на агресію рф. І такий імунітет набувається у всіх здорових українців.
— Як ви зустріли 24 лютого?
— Вдома у Києві. Прокинувся від телефонного дзвінка о 5-й годині ранку з міста Василькова, де розпочалися атаки ракетами, які продовжуються по сьогоднішній день. Звичайно, не повірив. Увімкнув новини. З них почув, що розпочалася війна…
— Чи був досвід до цього волонтерства, який?
— Думаю, практично ні в кого з нас такого досвіду не було. Ми жили іншим життям, з іншими пріоритетами, цілями, ідеалами. Волонтерство, це як імунна відповідь організму на хворобу. Тільки організм — це суспільство, а хвороба — війна. До такого не підготуєшся.
— Чим саме займаєтесь зараз? Чому?
— Ми беремо участь у діяльності дуже цікавої організації — штабу Картопляних військ «РестоVратор». Його організували мої друзі ресторатор Дмитро Дубас та журналіст Микола Васильків. Тому наша діяльність і наше завантаження різноманітні. Це:
- виготовлення і розвезення на блокпости, військові частини, лікарні безкоштовних обідів;
- приймання і розвантаження гуманітарної допомоги, яка йде далі у гарячі точки, до нужденних родин, до місць і людей, постраждалих від бойових дій;
- відрядження гуманітарних місій, мета яких полагодження осель, задування піною отворів від ракет, замотування вибитих вікон;
- приймання та обслуговування переселенців, які мешкають у Києві.
Чому ми займаємося всім цим? Бо можемо це зробити. Тому що зараз усі потребують допомоги, від дітей до військових.
— Хто допомагає вам, як організований процес? Скільки вже наволонтерили в грошовому еквіваленті?
— Ми збираємо кошти, і я вдячний усім тим, хто підтримує нас фінансово. Кошти не накопичуються. Вони майже миттєво витрачаються:
- йдуть на оплату пального волонтерам з автотранспортом, котрі вирушають на дальні відстані,
- ми купуємо будівельні матеріали та засоби для ремонту,
- двічі придбавали бронежилети у комплекті, хоча мілітарна амуніція не є нашим профілем,
- з дотаційних грошей є змога хоча б мінімально оплачувати роботу тих, хто ці півтора місяці жив на кухнях, у складах, готував, обслуговував, сортував продукти.
Організацією всього процесу ми займаємося всі гуртом. Кожен діє одразу в двох напрямах. Шукаємо тих, хто потребує допомоги, і тих, хто може допомогти: посприяти з постачанням медикаментів, продуктів, одягу. Окремо хочу подякувати Андрію Засусі, який неодноразово допомагав нам продуктами для виготовлення обідів, та Чалому Валерію, завдяки якому ми досі можемо пригостити наших захисників безкоштовною кавою.
— Що заважає в волонтерській діяльності? Чи є юридичні шляхи виправлення?
— Сама волонтерська діяльність не регламентована законодавством. То спонтанний рух, який найчастіше не має юридичної основи. Зараз ми реєструємо благодійний фонд та громадську організацію. Це допоможе у вирішенні деяких формальностей у спілкуванні та колаборації із партнерами в Україні та за кордоном. Але головне у волонтерстві усе ж добра воля, співчуття та готовність до взаємодії. Цього ніяк не зафіксувати нормативними документами.
— Були випадки, коли ви відмовляли в допомозі?
— Так. Зазвичай не беремося задовольняти запити, пов’язані зі зброєю, військовим екіпіруванням, засобами самооборони тощо. Для цього існують фонд Сергія Притули і фонд “Повернися живим”. Наша сфера — гуманітарна, ну, або, можливо, гуманітарно-фармакологічна. Як виявилося, ми багато працюємо з медичними препаратами, які постачали уже і до Охмадиту, і до військового шпиталю Києва, і до Парамедичного центру в Богуславі.
— Якщо б не волонтерство, то чим би зараз займались?
— Юридичною діяльністю та розвитком власного адвокатського об’єднання EVRIKA. Волонтерство не заважає цим займатися. Також міг би займатися громадською діяльністю у сфері футболу. Я вже не один рік є головою регіональної федерації футболу та членом органу футбольного правосуддя Української асоціації футболу. Вірю, що ми всі повернемося до звичного мирного життя. Підтвердженням цього є Київ, який оживає день за днем. Це дуже радує, на відміну від порожнього Хрещатика з купою блок-постів на початку березня.
— Чому Україна переможе?
— Як каже наш колега з Харкова Юра Сапронов, ми уже перемогли, тепер головне вижити. Ми переможемо просто тому, що ми — за правду. Правда нашому боці, правда сильніша за брехню, правдою приємно жити і за правду не страшно померти.
— Яким ви бачите світ після перемоги?
— Життя обов’язково повернеться до миру. Але ми змінимося, зміниться країна, спільна боротьба згуртує українців. Я прогнозую у майбутньому значно більше єдності у суспільно-політичних питаннях. Зокрема, я би мріяв побачити Україну державою зі 100-відсотковим верховенством права, чого за 30 років незалежності нам ніяк не вдалося досягнути. Крім того, впевнений, що суспільство пройде так зване очищення. Це значно прискорить наш розвиток і добробут у майбутньому.
Від редакції: Захист України — спільна справа для всіх громадян. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, чий приклад гідний наслідування, для висвітлення їх роботи в проєкті «Юристи і війна».
Завантажується ...
