Кримінальна відповідальність за порушення вимог законодавства про санкції: аналіз законопроєкту

Богдан Врублевський, юрист ADER HABER

24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Однак, крім збройної агресії, російська федерація використовує інші методи заподіяння шкоди нашій державі, а саме через своїх представників здійснює підривну діяльність проти України, зокрема і в економічній сфері.

Уже неодноразово Президент України за поданням Ради національної безпеки та оборони України на підставі Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України запроваджував санкції щодо фізичних та юридичних осіб, які провадять вказану підривну діяльність відносно нашої держави.

Однак трапляються непоодинокі випадки, коли вищевказані особи ухиляються від накладених на них санкцій самостійно або з допомогою інших осіб.

Враховуючи ці обставини, з метою притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які порушують встановлені приписи Закону України «Про санкції» та допомагають особам, на яких накладено, уникати їх наслідків, народними депутатами України було зареєстровано у Верховній Раді України проєкт Закону №  8384 від 25.01.2023 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України та інших законів щодо встановлення кримінальної відповідальності за порушення законодавства про санкції».

Цей законопроєкт передбачає доповнення Особливої частини Кримінального кодексу України (КК України) новою статтею, а саме ст. 111-3 КК України «Порушення вимог законодавства про санкції».

Відповідно до редакції проєкту Закону ст. 111-3 КК України буде передбачати, що невиконання, перешкоджання виконанню або ухилення від виконання спеціальних економічних та/або інших обмежувальних заходів (санкцій) буде каратись штрафом від десяти до п’ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п’яти до семи років із конфіскацією майна або без неї.

Кваліфікувальними ознаками цього кримінального правопорушення пропонують вказати такі:

• діяння, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у значному розмірі;
• діяння, вчинене службовою особою або особою, яка провадить професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг (аудиторами, нотаріусами, приватними виконавцями, оцінювачами, а також експертами, арбітражними керуючими, незалежними посередниками, членами трудового арбітражу, третейськими суддями під час виконання ними цих функцій), або у великому розмірі;
• діяння, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або організованою групою;
• діяння, вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, або злочинною організацією, або в особливо великому розмірі.

Крім того, це кримінальне правопорушення пропонують передати у підслідність органів Служби безпеки України з можливість проведення спеціального досудового розслідування.

Однак важливо зазначити, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення за запропонованою редакцією ст. 111-3 КК України, яка зазначена в законопроєкті, має доволі широке і нечітке формулювання. З огляду на це є підстави вважати, що суб’єктами «порушення вимог» законодавства про санкції слід визнавати як осіб, щодо яких застосовуються санкції, так і осіб, уповноважених застосовувати відповідні санкції та/або забезпечувати їх виконання.

Однак для належного застосування зазначеної статті Кримінального кодексу України потрібно враховувати, що ці норми є вторинними (похідними) від норм законодавства, що регулюють порядок запровадження санкцій.

Саме ж регулятивне законодавство України, яке регулює запровадження санкцій та необхідне для належної кваліфікації діяння, за новою статтею КК України містить у собі певну суперечність.

Так, наприклад, згідно з Указом Президента України від 7 січня 2023 року № 4/2023 окремі артисти були позбавлені державних нагород, однак відповідно до ст. 16 Закону України «Про державні нагороди України» позбавлення державних нагород можливе лише в разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом.

Отже, для належного встановлення усіх обов’язкових елементів складу кримінального правопорушення за ст. 111-3 КК України необхідно чітко врегулювати всі приписи регулятивного законодавства України. У цьому випадку буде зрозуміло, хто конкретно та за що саме буде притягнутий до кримінальної відповідальності за новою ст. 111-3 КК України.

Крім того, багато запитань викликають запропоновані проєктом закону покарання у вигляді позбавлення волі. Так, згідно з редакцією ч. 1 ст. 111-3 КК України за невиконання, перешкоджання виконанню або ухилення від виконання спеціальних економічних та/або інших обмежувальних заходів (санкцій) пропонується передбачити позбавлення волі на строк від п’яти до семи років.

Важливо зазначити, що подібна міра покарання передбачена за такі кримінальні правопорушення, як вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України); умисне тяжке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 121 КК України); сексуальне насильство, вчинене групою осіб, або сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи (ч. 3 ст. 153 КК України).

Зі свого боку, в пояснювальній записці до проєкту закону автори жодним чином не аргументують таку міру покарання у вигляді позбавлення волі.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що сама можливість притягнення осіб, які порушують запроваджені санкції, є дієвим інструментом захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України.

Однак для належної кваліфікації діяння з подальшим проведенням повного та всебічного досудового розслідування і притягненням винних осіб до кримінальної відповідальності перед поданням цього законопроєкту необхідно усунути суперечності в регулятивному законодавстві, що дасть змогу чітко визначати об’єктивну сторону кримінального правопорушення.