«Господарська юрисдикція, як і вся спільнота юристів-практиків, є одним із бенефіціарів скасування ГК України» — Михайло Хоменко, секретар робочої групи з рекодифікації цивільного законодавства

Що передбачає рекодифікація цивільного законодавства, «Юридичній практиці» прокоментував Михайло Хоменко, секретар робочої групи з підготовки законопроєкту з рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України, завідувач відділу приватноправових досліджень НДІ правотворчості та науково-правових експертиз НАПрН України, доцент кафедри цивільного права КНУ імені Тараса Шевченка.

 — Як на роботу щодо рекодифікації цивільного законодавства вплинули євроінтеграційні прагнення України? У яких сферах очікуються найбільші євроінтеграційні зміни?

— Однією з визначальних передумов рекодифікації Цивільного кодексу України є сучасне реформування приватного права в країнах ЄС, зокрема поява нових та модернізація «поважних» цивільних кодексів. Йдеться про системний перегляд цивільних кодексів Німеччини та Франції, а також прийняття нових кодифікацій у Чехії, Угорщині, Румунії та Молдові.

Цьогоріч ЦК України відсвяткував свій 20-й день народження. Це дитячий вік для кодифікації приватного права. Водночас реальний сектор економіки розвивається протягом останніх років так стрімко, що законодавство не завжди встигає реагувати на появу нових викликів.

Так, одним із напрямів рекодифікації є розширення переліку об’єктів цивільних прав. Зокрема, йдеться про інформаційні продукти, інформаційні ресурси, інформаційні системи; об’єкти прав, що створюються та розміщені в інтернеті; криптовалюту; персональні дані; штучний інтелект, цифровий контент тощо.

За результатами рекодифікації повинні змінитися нормативні підходи до форми правочину, що дасть змогу забезпечити повноцінне функціонування відносин у сфері електронної комерції, смарт-контрактів, веббанкінгу та враховувати сучасні тренди цифрової економіки.

Низка новел стосується особливостей цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин, речового права, права інтелектуальної власності, спадкового права.

Загалом системному перегляду підлягатимуть усі структурні частини ЦК.

— Які аспекти «паралельного регулювання» ГК та ЦК й спеціальних законів створюють найбільше проблемних питань на практиці?

— Ідея прийняття ГК України активно лобіювалася в радянські часи, але, хоч як це парадоксально, наведений «витвір» наукової та нормопроєктувальної думки було прийнято аж у 2003 році.

Не повертаючись до тривалої наукової дискусії, присвяченої негативному впливу ГК на правову систему України, зупинюсь на двох аспектах проблеми.

По-перше, ГК України передбачає унікальні та не відомі законодавству іноземних держав титули – право господарського відання та право оперативного управління.

На практичних заняттях я пропоную студентам перекласти ці словосполучення будь-якою іноземною мовою – англійською, французькою, німецькою. Або ж віднайти їх термінологічні еквіваленти у закордонних правопорядках. Такий челендж виконати неможливо, оскільки ці титули є надбанням радянського тоталітарного права.

Проблема полягає у тому, що іноземним інвесторам відомі конструкції власності, оренди, управління. Водночас незрозумілими для бізнесу є радянські атавізми на кшталт господарського відання. Такі конструкції є реліктами соціалістичного минулого, штучно створеними для потреб планової економіки обмеженими речовими правами, які не мають аналогів у розвинених правопорядках і не відповідають природі речового права.

По-друге, ЦК України як основоположний акт приватного права, що регулює, зокрема, і загальні положення про юридичних осіб, повинен визначати вичерпний перелік їх організаційно-правових форм з одночасною відмовою від архаїчних конструкцій юридичних осіб, передбачених ГК України (передусім йдеться про підприємства).

Для юридичних осіб, які зареєстровані в організаційно-правових формах, не передбачених Цивільним кодексом України, повинен бути наданий час для узгодження своєї організаційно-правової форми з його положеннями. Наразі йдеться про перехідний період у 7 років, визначений законопроєктом № 6013.

— Які наслідки матиме скасування Господарського кодексу, зокрема, для судової практики?

— Поширеним міфом є органічний взаємозв’язок ГК України та господарської юрисдикції.

Передусім зазначу, що ГК України було прийнято у 2003 році, а система державного арбітражу була відома Україні й у радянські часи, і протягом усієї незалежності України.

Слід констатувати, що цей кодекс є не більш ніж реферативним оглядом спеціального законодавства, намаганням формалізувати штучно створений предмет правового регулювання і не має реального регулятивного впливу на економіку.

Зрештою, критерієм істини є практика. У межах дискусії щодо дуалізму приватного права я пропоную студентам знайти будь-яку постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яку вони вважають взірцевою з погляду юридичної аргументації та порахувати кількість посилань на ГК, ЦК й акти спеціального законодавства. Як правило, йдеться про поодинокі випадки застосування судами норм ГК України.

Переконаний, що господарська юрисдикція, як і вся спільнота юристів-практиків, є одним з бенефіціарів втрати чинності Господарського кодексу України і не постраждає від його відсутності.

(Бесіду вів Анатолій Гвоздецький, «Юридична практика»)