Ефективність роботи приватних виконавців у десятки разів перевищує показники державної виконавчої служби – експерти V Конференції з виконавчого провадження

Гострі кути виконавчого провадження обговорювали учасники першої сесії V Конференції з виконавчого провадження, модератором якої стала Діана Яковлева, партнер ЮК AS Legal, адвокат, дисциплінарний уповноважений Асоціації приватних виконавців України.

Про об’єктивні та суб’єктивні фактори невиконання судових рішень ішлося у виступі Андрія Авторгова, приватного виконавця. Він наголосив, що позитивний обов’язок держави стосовно виконання судового рішення полягає у створенні належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання такого рішення. Водночас він послався на рішення Конституційного Суду України, в якому зазначено, що обов’язок держави полягає не лише у створенні системи механізмів виконання судових рішень, але й у забезпеченні функціонування цієї системи. Коли мова йде про майнове рішення (стягнення з боржника коштів), то неплатоспроможність є об’єктивною причиною його невиконання. Усе решта, на думку Андрія Авторгова, є суб’єктивними причинами, які можна та потрібно намагатися усунути. Він зазначив, що реальної статистики виконання судових рішень наразі не існує, та підкреслив, що факторами, які  заважають виконанню судових рішень, є відсутність швидкого доступу до відомостей про кошти та майно боржника, неможливість звернути стягнення на частку боржника в господарському товаристві, неможливість навіть через суд отримати відомості від органів Держстату.

«Поки у виконавця не буде чіткої картини щодо майна, яким володіє боржник, не буде і належного виконання судового рішення, – наголосив Андрій Авторгов. – Має бути реальний, а не декларативний доступ виконавця до отримання необхідної інформації від державних органів та установ».

Про те, як підвищити рівень виконання судових рішень в Україні, говорив і Володимир Погребняк, секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Він зазначив, що проблема виконання судових рішень існує вже понад 20 років, водночас у деяких аспектах ситуація навіть погіршується. Одними з чинників, які не сприяють виконанню, є, на думку Володимира Погребняка, і традиційний історичний та ментальний аспекти. За його спостереженням, причиною також є традиція не шукати компроміс і порозуміння між учасниками спору, а за будь-яку ціну перемогти. У результаті сторона, яка програла спір, сприймає програш як остаточний і намагається всіляко затягнути процес виконання рішення.

«Боротися до останнього – дуже позитивна риса національного характеру українців, яка допомогла нам вистояти у скрутні часи, проте в процедурі виконання судових рішень вона стоятиме на заваді, – наголосив Володимир Погребняк. – Без зміни психології жодні організаційні, законодавчі чи фінансові заходи не спрацюють повною мірою». Принагідно він розповів про законодавчі ініціативи із запровадження медіації, яка може скоротити відсоток примусового виконання.

Своїм баченням подальших шляхів реформування виконавчої служби поділилася Інна Рубель, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Вона нагадала історію реформування примусового виконавчої судових рішень, запровадження інституту приватних виконавців та інші законодавчі зміни в галузі (електронний документообіг, доступ до реєстрів тощо). Було також відзначено позитивну практику співпраці з органами ДПС із приводу обміну інформацією. Інна Рубель наголосила, що не виконавець виконує рішення, а боржник, і якщо в нього відсутнє майно чи кошти, заходи, які вчиняє державний або приватний виконавець, не призведуть до виконання рішення. На її думку, частково вина в цьому буде і стягувача, який, надаючи позику, не забезпечив її жодним майном. Хоча практика свідчить, що наявність застави чи іпотеки не гарантує повного виконання рішення, адже менталітет нашого боржника полягає не в тому, щоб виконати рішення суду, а в тому, щоб намагатися приховати майно, зловживати процесуальними правами, оскаржувати дії виконавця і всіляко затягувати процес виконання рішення. Промовець зазначила, що процедура примусового виконання потребує вдосконалення, та розповіла про законодавчі ініціативи з цього приводу.

Тарас Тарасенко, народний депутат України, розповів про законодавчі зміни, які готує Верховна Рада України для державних і приватних виконавців. Зокрема, мова йшла про робочу групу з доопрацювання законопроєкту № 5660 «Про примусове виконання рішень».  За словами законотворця, наразі до тексту цього законопроєкту внесено близько двох тисяч правок. Для максимально швидкого їх опрацювання правки розділять на технічні, правки по суті та законодавчий спам. «Хоч би якого вигляду набув цей законопроєкт в остаточній редакції, він однозначно посилюватиме роль приватних виконавців», – підкреслив Тарас Тарасенко. Він позитивно оцінив ефективність роботи двохсот приватних виконавців, які наразі працюють в Україні, та зазначив, що у випадку, коли примусове виконання здійснює приватний виконавець, боржник майже 100-відсотково йде на медіацію чи примусове стягнення. А от коли за справу береться державна виконавча служба, її певна забюрократизованість суттєво збільшує строки виконання. Було позитивно відзначено процеси цифровізації процедур примусового виконання та оцінено перспективи накладення стягнення на віртуальні активи.

Про уніфікацію статусу державних та приватних виконавців ішлося у виступі Марії Фесик, приватного виконавця, яка на підставі аналізу статистичних даних зробила висновок, що постійне зростання кількості виконавчих документів, що передаються приватним виконавцям, свідчить про зростання довіри до цього інституту. Водночас було підкреслено, що одним приватним виконавцем було реалізовано майна у 20 разів більше, ніж одним державним виконавцем. Крім того, Марія Фесик зазначила, що саме приватні виконавці є двигуном законодавчих зрушень у галузі, адже саме від них надходить більшість пропозицій та зауважень про неузгодженість законодавчих норм. З цього приводу вона вказала на зрівняння прав приватних та державних виконавців у процесі стягнення заборгованості та зняття обмежень із приватних виконавців на роботу із соціально значущими справами (наприклад, у сімейних відносинах), які містяться в законопроєкті № 5660 «Про примусове виконання рішень», який, як сподівається спікер, буде якнайшвидше ухвалено парламентом.

Про конкуренцію норм щодо банкрутства та виконавчого провадження говорив у своєму виступі Роман Різунов, заступник начальника відділу по роботі з проблемними активами АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ».  Мова насамперед іде про припинення мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурі розпоряджання майном, коли спливло 170 днів із моменту проведення процедури розпоряджання майном. З точки зору закону, стаття є однозначною і передбачає автоматичне припинення мораторію, тож стягувач може скористатися своїм правом на стягнення заборгованості у позасудовому порядку або повернутися до примусового виконання судового рішення, якщо таке рішення було до початку процедури банкрутства. Проте на практиці стягувачу можуть відмовити у відновленні процедури, і такі випадки стають предметом судового розгляду.

Віталій Чепурний, голова Асоціації приватних виконавців України, підбив підсумки перших чотирьох років після реформи примусового виконання рішень. Він окреслив ключові напрями реформи та продемонстрував її здобутки. Зокрема, було відзначено високу ефективність приватних виконавців. Зібрані Асоціацією приватних виконавців України статистичні дані свідчать, що частка приватних виконавців у масиві виконавчих проваджень з 2018 до 2020 року зросла у вісім разів, що свідчить про зростання довіри до інституту приватних виконавців. Так само зростає і сума стягнутих коштів. І хоча загальний обсяг стягнення поки що більший у державних виконавців, варто зазначити, що їх кількість також на порядок вища. У перерахунку на одного виконавця приватний виконавець у 2020 році стягнув учетверо більше коштів, ніж його колега з державної служби примусового виконання. За даними ДП “СЕТАМ”, приватними виконавцями реалізовано майна на суму 1 млрд 200 млн грн, тоді як державні виконавці реалізували його на суму 899 млн грн. Таким чином, один приватний виконавець реалізував майна боржників у 26 разів більше, ніж один держаний виконавець. У 2021 році вже існує перевага в 39 разів, і це при тому, що перелік категорій справ, які виконують приватні виконавці, значно менший, ніж у державних виконавців. Віталій Чепурний також окреслив головні виклики для приватних виконавців та ключові завдання і перспективи.

Планами розвитку інституту приватних виконавців у 2021—2022 роках з учасниками форуму поділився Анатолій Телявський, приватний виконавець, заступник голови Асоціації приватних виконавців України, заступник голови правління ГО «ФАКТ». Основними напрямами роботи він назвав забезпечення незалежності та самодостатності; оптимізацію дисциплінарної та кваліфікаційної практик; автоматизацію та диджиталізацію процесів; внутрішню і зовнішню комунікацію. Анатолій Телявський повідомив про створення на сайті Асоціації приватних виконавців Реєстру приватних виконавців та Реєстру рішень Дисциплінарної комісії приватних виконавців. Для вдосконалення автоматизованої системи виконавчого провадження працює робоча група з представників Міністерства юстиції та приватних виконавців. Серед її напрацювань – функція ідентифікації платежів за призначенням і сортування їх за контрагентами, що дасть змогу відійти від ручного опрацювання розпізнаних платежів; автоматичне завантаження і вивантаження платежів з банківської системи онлайн до АСВП. Також розробляється функція формування платіжних вимог через систему електронного банкінгу.