Ольга КИРИЄНКО, «Судовий вісник»

Як новий рік зустрінеш, так його і проведеш. Ця народна приказка для суддівської спільноти України стала пророчою: рік, що минає, вона завершила тим, чим і починала — підготовкою до головного суддівського форуму і його проведенням. На відміну від березневого скликання найвищого органу суддівського самоврядування, зимовий форум — XVI позачерговий з’їзд суддів України, що відбувся 19—20 грудня 2018 року, — із кадровим завданням щодо комплектації Вищої ради правосуддя (ВРП) впорався повністю, обравши чотирьох членів цього конституційного органу. Тим самим люди в мантіях досягли максимальної присутності суддівської спільноти у цьому конституційному органі — десять суддів, обраних самими суддями, принаймні, на найближчі кілька років: перші вакансії мають з’явитися у середині березня 2021 року, коли завершиться каденція діючих чотирьох членів ВРП, обраних XIV позачерговим з’їздом суддів, звісно, якщо ніхто із представників цього органу достроково не складе свої повноваження.

Персоналії можливих членів ВРП були відомі ще в переддень проведення з’їзду — список нібито погоджених кандидатів було опубліковано деякими ЗМІ. Чи не єдина інтрига, яка зберігалася до останнього моменту, стосувалася формули заповнення кадрових позицій: двох уже існуючих вакансій у складі ВРП і двох посад «із майбутнього», які мають з’явитися наприкінці квітня наступного року.

Лімітована версія

Усе таємне стало явним після того, як головуючий на з’їзді — голова Ради суддів України, суддя Великої Палати Верховного Суду Олег Ткачук — презентував алгоритм, розроблений очолюваним ним органом. Формувати склад ВРП мали за таким сценарієм: дві вакансії повинні бути заповнені за квотами загальної та адміністративної юрисдикцій, які так і не змогли визначити переможців у ході другого туру таємного голосування під час попереднього з’їзду. Вакансії «з майбутнього» пропонувалося заповнити за таким квотним принципом: один представник від адміністративної юрисдикції й один — від господарської. При цьому до двох кадрових позицій від адміністративних судів було запропоновано застосувати принцип «рейтингового голосування»: той із претендентів, хто отримає більшу кількість голосів, обіймає посаду члена ВРП одразу, хто менше — після появи відповідної вакансії.

Крім того, до вакансій «із майбутнього» був застосований і юрисдикційний розподіл. Представник від господарської юрисдикції має розпочати виконувати обов’язки члена ВРП після звільнення першої посади за квотою з’їзду суддів України. Відповідна ротація має відбутися планово — наприкінці квітня 2019-го у зв’язку із завершенням каденції Наталі Волковицької. Один із представників від адміністративних судів стане до роботи у ВРП після звільнення кадрової позиції когось із трійки, делегованої главою держави: йдеться про Ігоря Бенедисюка, Миколу Гусака і Тетяну Малашенкову. При цьому не виключено, що вакансії у складі ключового органу суддівського врядування з’являться раніше встановленого в положеннях Конституції України дедлайну, позаяк усі вищезгадані чотири члени ВРП, а також Ігор Артеменко є учасниками другого конкурсу до Верховного Суду.

Ідея щодо введення зазначених лімітів, прогнозовано, була сприйнята не всіма присутніми, адже законодавством не встановлено жодних квот для представників різних юрисдикцій. Однак, як показує практика проведення багатьох суддівських форумів, до цього непопулярного механізму суддівська спільнота неминуче вдається, аби голоси делегатів не «розпорошувалися», і кандидат здобув необхідний рівень підтримки. Більше того, у неформальному спілкуванні представники «спеціалізованих» судів, які мають значно менший кількісний показник представництва на з’їзді, говорять про те, що відповідне квотування потрібно передбачити на законодавчому рівні, аби в подальшому не було маніпуляцій у цьому питанні. Незважаючи на критичні висловлювання деяких делегатів щодо визначеної Радою суддів України формули, саме вона була покладена в основу вирішення кадрового рівняння.

Природний відбір

Від теорії делегати найвищого органу суддівського самоврядування перейшли до практики — детального знайомства із персоналіями охочих обійняти чотири кадрові позиції у складі ВРП. Про свій намір балотуватися спершу заявили 23 претенденти, але троє із них оголосили про намір взяти самовідвід: суддя Голопристанського районного суду Херсонської області Максим Данилевський, суддя у відставці Василь Саранюк і суддя Шостого апеляційного адміністративного суду (раніше — Київський апеляційний адміністративний суд) Володимир Кузьменко, котрий відмовився від подальшої участі у кадровому змаганні на користь своєї колеги по суду — Світлани Шелест. Також була озвучена інформація секретаріату ВРП щодо відповідності документів претендентів законодавчим вимогам. Претензії були до двох кандидатів — судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Олександра Бойка (щодо відсутності необхідного для обрання членом ВРП стажу професійної діяльності у сфері права) та Людмили Груіцької, яка, як було встановлено, не має статусу судді у відставці, який надає їй право бути обраною членом ВРП за квотою з’їзду суддів (2 липня 2018 року вона була відрахована зі штату Апеляційного суду Донецької області у зв’язку з досягненням 65 років).

Двадцятку претендентів з урахуванням двох «проблемних» (до матеріалів яких були претензії у секретаріату ВРП) розділили на дві групи. До першої увійшли ті претенденти, які були делегатами з’їзду: суддя Личаківського районного суду м. Львова Сергій Гирич, суддя Донецького апеляційного суду (раніше — Апеляційний суд Донецької області) Наталія Краснощокова, суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька Владислав Цукуров, суддя Третього апеляційного адміністративного суду (раніше — Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд) Сергій Чумак, суддя Господарського суду м. Києва Лариса Іванова та суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Світлана Шелест. Зауважимо, що згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» голосування має проводитися виключно за кандидатів у члени ВРП, які обрані делегатами цього з’їзду, або ж за кандидатури, висунуті безпосередньо на головному суддівському форумі не менш ніж 20 % обраних делегатів з’їзду.

До другої групи, представникам якої, перш ніж потрапити до бюлетеня для таємного голосування, потрібно було здобути підтримку колег — отримати щонайменше 55 голосів учасників суддівського форуму, увійшло 14 осіб, включаючи двох кандидатів, до яких були претензії у секретаріату ВРП. З них четверо є суддями у відставці: Марія Процик, Євген Пузиревський, Володимир Соловйов, Микола Харченко (на суддівський форум він не з’явився). А також вісім суддів: Роман Брегей (Кіровоградський окружний адміністративний суд), Наталія Дмитрук (Голосіївський районний суд м. Києва), Валентина Орлянська (Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ), Володимир Протасов та Віктор Яцина (Харківський апеляційний суд), Олег Прудивус (голова Запорізького окружного адміністративного суду), Олександр Ткаченко (Господарський суд Миколаївської області) та Олена Волкова (Южноукраїнський міський суд Миколаївської області).

Прохідний бар’єр підтримки не здолали п’ять претендентів: Олена Волкова, Олександр Бойко, Людмила Груіцька, Володимир Соловйов та Микола Харченко. Тож суддівська спільнота мала обирати з 15 претендентів. Найбільша конкуренція була серед представників загальної юрисдикції (на одне місце претендувало дев’ятеро осіб), у «спеціалізованих» судів кількість претендентів була невеликою: адміністративним судам потрібно було обрати двох із чотирьох, господарським — одного із двох.

Трійку переможців було визначено з першого разу — двох лідерів в адміністративній юрисдикції (Олег Прудивус (203 голоси «за») і Світлана Шелест (176 голосів «за») і одного — у господарській: Лариса Іванова (180 голосів «за»). Причому тільки Олег Прудивус зміг приступити до виконання повноважень члена ВРП одразу після складення присяги. У рамках цього церемоніалу він заявив про те, що напише заяву про звільнення з адміністративної посади (до складу ВРП не може бути обрано суддю, який обіймає керівну посаду), раніше він дав відповідне зобов’язання секретаріату ВРП. Лариса Іванова та Світлана Шелест (вона набрала менше голосів, ніж її головний конкурент, тож їй дісталася «вакансія з майбутнього») також склали присягу членів ВРП. Утім, стати до роботи у ключовому органі суддівського врядування вони зможуть тільки тоді, коли з’являться відповідні вакансії.

Четвертого члена ВРП за квотою загальних судів було обрано на другий день головного суддівського форуму. Було проведено повторне таємне голосування за двох претендентів, які набрали найбільшу кількість голосів під час першого туру, — Наталію Краснощокову та Сергія Гирича. Переможницею цього «двобою» вийшла пані Краснощокова, яка заручилися підтримкою 173 делегатів, за її конкурента — Сергія Гирича — проголосували 89 осіб. Одразу після оголошення результатів волевиявлення суддівської спільноти Наталія Краснощокова склала присягу члена ВРП, як і Олег Прудивус, вона долучилася до роботи у Вищій раді правосуддя одразу. Цей орган зараз працює на повну кадрову потужність — його склад налічує 21 особу.