Адвокати PRAVO GARANT захистили інтереси клієнта у спорі з Міноборони щодо повернення суми забезпечення зобов’язання за договором постачання

Суди визнали, що інститут забезпечення виконання зобов’язання не тотожній інституту відповідальності та припиняє своє існування разом із припиненням існування забезпеченого зобов’язання, а поняття «невиконання зобов`язання» та «неналежне виконання зобов`язання» різні за своєю суттю та мають неоднакові правові наслідки.

У результаті правильно підібраної тактики ведення справи адвокати PRAVO GARANT Анастасія Доброчинська та Ілля Захарченко захистили інтереси підприємства, у якого виник спір з Міністерством оборони України щодо повернення суми забезпечення зобов’язання за договором постачання.

Відповідач зазначав, що згідно з умовами договору підставою для повернення забезпечення виконання договору є виконання виконавцем усіх зобов’язань  у повному обсязі у визначені строки.  Тому у відповідача відсутні підстави для повернення грошового забезпечення, оскільки позивачем порушено умови договору постачання, а саме: товар було поставлено неналежної якості та з простроченням на 27 днів. Також відповідач зазначив, що спірним договором і чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат на суму грошового забезпечення.

Обрана нашими адвокатами правова позиція полягала в тому, щоб, не спростовуючи факту порушення умов договору, яке мало місце, проте було усунуто та за яке сплачено відповідні штрафні санкції, серед іншого, звернути увагу суду на різну правову природу інституту забезпечення виконання зобов’язання та інституту оперативно-господарських санкцій. Так, інститут майнової відповідальності спрямований на притягнення винного контрагента до майнової відповідальності за порушення зобов’язань за договором, тобто, зокрема, виконує «превентивну й каральну» функції. При цьому інститут забезпечення виконання зобов’язань виконує інші функції: стимулюючу (спонукає боржника належним чином виконувати свої зобов’язання) й гарантуючу (спрямована на кредитора з метою зменшення можливих негативних наслідків під час виконання зобов’язання боржником).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 позов задоволено повністю та стягнуто з  Міністерства оборони України на користь позивача не лише суму забезпечення виконання зобов`язання та судовий збір, а й інфляційні втрати. 28.10.2019 Північний апеляційний господарський суд підтримав доводи адвокатів PRAVO GARANT і залишив рішення Господарського суду міста Києва в силі. 18.12.2019 суд касаційної інстанції, зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обставин, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження.

Ця справа унікальна позитивним рішенням за наявності факту порушення, яке добровільно усунуто постачальником та конкретизації положення в договорі про те, що сума забезпечення зобов’язань не повертається у разі порушення умов щодо якості товару та строків. 

Попередня судова практика з аналогічних питань виходила з дещо інших міркувань. Так, суди приймали рішення на користь позивача лише за умови відсутності порушення положень договору, і якщо при цьому договір не містив чіткої конкретизації, за які саме порушення договору сума забезпечення зобов’язання не повертається.

Тобто судова практика зазнала змін.