Презумпція правомірності правочину не спростовує обов’язку кредитора, вимоги якого підтверджено борговою розпискою, надати всі необхідні докази на їх обґрунтування — КГС ВС

У справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору в позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

На це звернула увагу судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 1 березня 2023 року у справі № 902/221/22.

У цій справі банкрутна палата КГС ВС вирішувала правову проблему, яка полягає в питанні застосування визначеної ЦК України презумпції правомірності правочину в поєднанні з положеннями КУзПБ, що регулюють порядок розгляду заяв кредиторів з їх грошовими вимогами до боржника.

Обставини справи

Господарський суд відмовив у задоволенні заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Кредитор вказував, що заборгованість у розмірі 5 млн грн виникла на підставі договору позики та відповідної розписки.

Апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

Зокрема, суди дійшли висновків, що вимога кредитора — фізичної особи має ознаки фіктивності. Суди врахували, що сума його доходу, згідно з відомостями податкової декларації, за останні приблизно 10 років становила 788 498,00 грн. Доказів щодо інших джерел походження позичених боржникові коштів заявник не надав.

Вказані рішення залишив без змін КГС ВС.

Висновки ВС

Зокрема, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС зробила такі висновки:

• задля унеможливлення загрози визнання судом фіктивної кредиторської заборгованості на кредитора – фізичну особу як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування в разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора;
• під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду потрібно враховувати достатність (повноту і всебічність) поданих доказів як взаємозв’язок їх сукупності, що дає змогу суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою;
• у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім;
• водночас визначена приписами ст. 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов’язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджено борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог.

«Отже, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов’язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики боржнику», — констатував ВС.

Також читайте: Господарський суд Харківської області вирішив стягнути 3,6 млн грн збитків із рф в особі їхнього міністерства юстиції на користь сільгоспвиробника з Ізюмської громади