Як покращити Кодекс із процедур банкрутства — аналіз AVER LEX

Видавництво «Юридична практика» надало підтримку Міністерству юстиції України в рамках моніторингу нормативно-правових актів, який проводить директорат правосуддя та кримінальної юстиції.

Юристи могли провести аналіз будь-якого нормативно-правого акта зі сфери відання департаменту:

• правового регулювання банкрутства, 
• виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), 
• судово-експертної діяльності, 
• судоустрою та судочинства, 
• кримінальної юстиції, 
• адвокатури та адвокатської діяльності, безоплатної правової допомоги.

Публікуємо аналіз Кодексу України з процедур банкрутства, підготовлений у рамках моніторингу помічником адвоката судового департаменту АО AVER LEX Олегом Іоніцоєм-Доценком.

Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника — юридичної особи або визнання його банкрутом із метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Опис наявності недоліків (проблем): статус забезпечених кредиторів

Під час аналізу КУзПБ та з досвіду практичного застосування його норм було виявлено деякі його недоліки, на які хотілося б звернути увагу:

1. Абз. 2 ч. 2 ст. 45 КУзПБ передабчає таке: «Забезпечені кредитори зобов’язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення».

Вказана норма передбачає обов’язок забезпечених кредиторів подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Однак ця норма не вказує, що саме потрібно робити забезпеченому кредитору в частині забезпечених вимог цього кредитора: чи потрібно звертатися забезпеченому кредитору із заявою до суду в частині таких вимог із метою набуття статусу учасника справи про банкрутство?

Згідно із судовою практикою КГС ВС конкурсний кредитор набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності з моменту визнання вимог такого кредитора, що формалізується у судовому рішенні господарського суду – ухвалі (наприклад, постанова КГС ВС у справі № 910/4475/19).

Водночас, відповідно до судової практики, забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження (наприклад, постанова КГС ВС від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17).

Таким чином, виходить, що для набуття статусу учасника справи забезпеченому кредитору непотрібно дотримуватися процедури, передбаченої ст. 45 КУзПБ щодо подання заяви про визнання грошових вимог за аналогією з конкурсними кредиторам.

Однак тоді виникає запитання:

яким чином повинні забезпечуватися процесуальні права забезпеченого кредитора, зокрема право знати про дату та час судового засідання у справі, за умови відсутності повідомлення забезпеченим кредитором господарського суду про наявність у нього цих вимог?

Відповіддю на це запитання могло би бути положення абз. 1 ч. 8 ст. 45 КУзПБ:

«Розпорядник майна зобов’язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв – згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром».

Тобто навіть за відсутності заяви самого кредитора про наявність забезпеченого кредитора розпорядник майна боржника все одно повинен повідомити господарський суд. Це ще раз підтверджує спеціальний статус забезпечених кредиторів у справах про банкрутство. Однак на практиці арбітражні керуючі часто порушують цю норму. У такому випадку, якщо сам забезпечений кредитор не подав заяви до суду, суд позбавлений можливості залучити до участі у справі забезпеченого кредитора.

Одночасно КУзПБ містить деякі положення, які свідчать про те, що забезпечений кредитор може також подати до суду заяву про визнання грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника (абз. 7 ч. 3 ст. 45, абз. 2 ч. 6 ст. 45, абз. 1 ч. 8 ст. 45 КУзПБ). У зв’язку з цим виникають запитання:

чи зобов’язаний забезпечений кредитор подавати заяву щодо визнання забезпечених грошових вимог в строки, передбачені ч. 1 ст. 45 КУзПБ, чи ні та які наслідки недотримання цих строків?

Зі статті 45 КУзПБ не випливає, що заява забезпеченого кредитора в частині забезпечених вимог повинна подаватися в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, а тому його дотримання для забезпеченого кредитора не є обов’язковим.

Відмова від забезпечення

2. Норма абз. 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ передбачає право забезпеченого кредитора відмовитись повністю або частково від забезпечення. Однак КУзПБ не передбачається ні порядок відмови від забезпечення, ні строк, протягом якого забезпечений кредитор має право відмовитись від забезпечення. Водночас судова практика йде таким шляхом, що заява про відмову від забезпечення повинна подаватися до господарського суду, і забезпечений кредитор може це зробити лише в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ.

Такі висновки, зроблені судами, на нашу думку, не засновуються на положеннях ст. 45 КУзПБ. Вони не відповідають меті цього права забезпеченого кредитора. Не зрозуміло, чому в цьому випадку повинен бути дотриманий строк, передбачений ч. 1 ст. 45 КУзПБ. Як випливає із положення абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ, єдиним наслідком недотримання строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, є втрата права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Такі ж самі наслідки в частині недотримання строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, повинні наставати для забезпеченого кредитора, який відмовився від забезпечення.

Збори кредиторів

3. Ч. 2 статті 48 КУзПБ визначається кворум перших зборів кредиторів, які проводяться після попереднього судового засідання:

«Перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів. Якщо перші збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться повторні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів. Якщо ж і ці збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться наступні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше чверті голосів».

Водночас положення, яке б визначало повноважність наступних зборів кредиторів, кодекс не містить. У зв’язку з цим практика йде двома шляхами:

1. за аналогією застосовується норма ч. 2 ст. 48 КУзПБ, тобто для наявності кворуму необхідно 2/3 голосів, а у разі їх відсутності необхідно скликати наступні збори кредиторів, у яких кворум вже 50% + 1, і т.д.;
2. усі наступні збори кредиторів є повноважними за умови наявності більш ніж половини голосів.

Зауважимо, що відповідно до ч. 11 ст. 48 КУзПБ засідання комітету кредиторів скликається та проводиться за правилами, визначеними для зборів кредиторів. Тобто ця проблема актуальна не лише для кворуму зборів кредиторів, а й кворуму комітету кредиторів.

На нашу думку, більш раціональним та логічним рішенням було б встановлення правила про те, що подальші збори кредиторів вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більш ніж половину голосів. Однак правило щодо повноважності зборів за наявності кредиторів, що мають більше четвертини голосів, доцільно залишити для подальших зборів, якщо не вдалося зібрати кворум за участі більше половини голосів.

4. Чч. 2, 3 ст. 40 КУзПБ та чч. 12, 13 ст. 44 КУзПБ містять, по суті, однакові норми, які майже повністю дублюють одна одні, за виключенням окремих моментів, які відрізняються.

З метою усунення суперечностей та дублювань пропонується залишити лише чч. 12, 13 статті 44 КУзПБ з урахуванням змін, а чч. 2, 3 статті 40 КУзПБ – виключити.

Пропозиції, як покращити Кодекс з процедур банкрутства

Проаналізовані вище недоліки свідчать про те, що КУзПБ як нормативно-правовий акт, що регулює процедуру банкрутства, містить деякі норми, які є занадто загальними, недостатньо чіткими, що призводить до їх різного тлумачення, а також містить деякі дублювання.

У зв’язку з цим пропонується внести такі зміни до КУзПБ, які б сприяли усуненню в правового регулюванні відносин банкрутства:

1) викласти абз. 2 ч. 2 ст. 45 у такій редакції:

«Забезпечені кредитори зобов’язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори мають право подати  до господарського суду письмові заяви з грошовими вимогами до боржника в частині вимог, які забезпечені заставою майна боржника, а також документи, що їх підтверджують, та документи, що підтверджують наявність застави майна боржника, протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті».

2) викласти абз. 3 ч. 2 ст. 45 у такій редакції:

«Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. У разі відмови забезпеченого кредитора від забезпечення після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, такі кредитори в частині вимог, щодо яких здійснено відмову, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим».

3) доповнити ч. 2 ст. 48 новим абзацом такого змісту:

«Усі подальші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, що мають більше половини голосів. Якщо ж і ці збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться наступні такі збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше чверті голосів».

Шодо управління майном боржника

4. Пропонується викласти чч. 12, 13 ст. 44 в такій редакції:

«12. Повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи вчиняються дії, вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів.

У разі виявлення обставин, передбачених абзацом першим цієї частини, за клопотанням розпорядника майна або кредиторів ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов’язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

13. З дня постановлення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов’язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна – прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності».

Чч. 2, 3 ст. 40 – виключити.