Змінити лайку на «лайки»

Нещодавно весь юридичний світ обговорював використання лайки в опублікованому судовому рішенні…

Ця тема породжує більше запитань, аніж відповідей. Тому залишу їх тут для роздумів кожного.

Якщо в пошуковій системі єдиного державного реєстру судових рішень вбити нецензурні слова, ми їх знайдемо. Іноді навіть навпроти прізвища судді. Але чи буде особа з високою правовою культурою та інтелектуальним рівнем це робити?

Кожен адвокат, який практикує в судових процесах, зустрічав описки чи дописки в судових рішення. Наприклад, колись у рішенні в справі про стягнення аліментів перед «вирішив» значилося «а далі допишіть самі…». Документ оприлюднено в реєстрі судових рішень. Імовірно, проєкт рішення готувався безпосередньо представником позивача.

Іншого разу господарський суд у мотивувальній та резолютивній частині рішення, відмовляючи в задоволенні позову, стягнув суму заборгованості. Цю ситуацію вирішили шляхом виправлення описки. Припустимо, проєкт готувався помічником та не був належним чином перевірений суддею.

Як кваліфікувати подібні казуси, зважаючи на те, що сам суд вважає використання нецензурних слів у процесуальних документах зловживанням правом? Питання риторичне.

Звісно, розгляд справ, вичитка проєктів, підготовлених помічником, підписання рішення, внесення його до реєстру повинні здійснюватися безпосередньо суддею, тоді подібні неподобства не матимуть місця. Але чи мають сьогодні судді, з огляду на їх завантаженість, об’єктивну можливість робити все це самостійно, якісно та в розумні строки?

Прірва між тим, як є, та тим, як має бути, величезна в умовах сьогодення. Державі варто забезпечити доступ до правосуддя, якщо вона називає себе правовою, а це і наповнення кадрами, і виділення належного фінансування, й припинення перманентного реформування під пропагандою так званого очищення.

Юридичній спільноті варто би було концентруватися на позитивних моментах і поширювати інформацію, яка б сприяла розвитку правосвідомості. Наприклад, про рішення судів, якими правопорушників зобов’язують читати книжки або не лише відшкодувати шкоду, але й вибачитися. А якщо ми, юристи, прагнемо «хайпу», поширюючи лише негативні новини зі швидкістю світла, то чи можна нас називати представниками елітної професії?