Зміни в процедурі обміну військовополоненими: що пропонується в законопроєкті № 7436 та які складнощі можуть бути під час його реалізації

Дмитро Воронцов, адвокат ADER HABER

В умовах війни з російським агресором повернення наших захисників додому є одним із ключових завдань української влади.

Тривалий час усі переговори про обмін військовополонених між Україною та росією мали непублічний характер та вирішувались на рівні глав обох держав за участі керівників дипломатичних та оборонних відомств.

Водночас очевидно, що російські військовополонені є злочинцями, які повинні постати перед українським судом та понести справедливе покарання за скоєне, а тому прийняття рішення про їх обмін під час кримінального провадження потребує комплексного вирішення, особливо коли йдеться про вже розпочаті судові процеси чи виконання призначеного покарання.

6 червня 2022 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України щодо врегулювання процедури обміну засуджених як військовополонених» (законопроєкт № 7436).

У пояснювальній записці до вказаного вище законопроєкту його ціллю зазначено удосконалення вітчизняного кримінального законодавства в частині процедури обміну обвинувачених, засуджених як військовополонених.

Наразі законопроєкт № 7436 перебуває на розгляді в профільних комітетах Верховної Ради України, але вірогідність його прийняття є доволі високою.

Ключові позиції законопроєкту № 7436:

1. Закриття кримінального провадження прокурором чи судом стане можливим у разі прийняття відповідним уповноваженим органом (із червня цього року питанням обміну військовополонених займається Головне управління розвідки Міністерства оборони України) рішення про передання підозрюваного чи обвинуваченого для обміну як військовополоненого.
2. У разі якщо обмін не відбувся або якщо обміняного військового злочинця знову затримають на території України за злочин, пов’язаний із участю у бойових діях, таку особу повертають назад за ґрати, а попередньо прийняті рішення про закриття кримінального провадження скасовуються.
3. Якщо особу засуджено і відправлено у місця позбавлення волі, її можуть звільнити від відбування покарання у разі прийняття відносно неї уповноваженим органом рішення про передання для обміну як військовополоненого.

Попри те що запропонований законопроєкт має єдину мету – вирішення питання про обмін та якнайшвидше повернення наших полонених захисників додому, його прийняття може мати негативні наслідки для світової підтримки України та процесу розслідування Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду фактів скоєних російськими військовими воєнних злочинів.

Окремо слід зазначити, що дискусійним є питання відшкодування шкоди потерпілим, яке законопроєкт № 7436 жодним чином не вирішує. Як бути потерпілим у разі закриття кримінального провадження щодо російських військових злочинців через наявність їхніх прізвищ у списках на обмін? Чи справедливо звільняти від заслуженого покарання російського військового, який вбив твоїх близьких чи рідних?

З іншого боку, родичі наших полонених захисників матимуть надію на їхнє якнайшвидше повернення додому.

Коментуючи цей законопроєкт, його автор Федір Веніславський зазначив, що для нього пріоритетом є звільнення полонених, зокрема захисників Маріуполя з полку «Азов». Варто додати, що до моменту розробки та внесення у парламент законопроєкту № 7436 в Україні не існувало правового підґрунтя, яке б упорядковувало процедуру підготовки до обміну та власне, наслідків його проведення для національних процесів (кримінальних). Тож прийняття цього законопроєкту загалом має на меті якнайшвидше вирішення питання обміну, навіть ціною питання справедливої сатисфакції для потерпілих.

Що в підсумку?

Законопроєкт № 7436 вирішує процедурні аспекти та створює правову основу для подальшого вирішення ширшого та важливішого питання – обміну військовополонених та, як результат, повернення наших захисників додому.

Водночас запропонований законопроєкт є доволі неоднозначним, та його прийняття може як мати негативні наслідки усередині країни (потерпілі фактично залишаються сам на сам із горем від втрати близьких та рідних у зв’язку із військовою агресією росії), так і вплинути на процес і результат розслідування Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду фактів скоєння російськими військовими воєнних злочинів та світову підтримку України загалом.