Законопроєкт № 8401 щодо скасування 2% податку ФОП: податкова стабільність чи правовий нігілізм парламентарів?

29 травня 2023 року Верховна Рада України підтримала за основу урядовий законопроєкт № 8401 щодо скасування 2% податку ФОП із 1 липня 2023 року.

У проєкті шляхом внесення змін до Податкового кодексу України (далі – ПК України), Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» пропонується установити, що окремі норми діють до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше за 1 липня 2023 року. Зокрема, йдеться про можливість для фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб бути платниками єдиного податку ІІІ групи із застосуванням ставки єдиного податку в розмірі 2% від суми доходу; можливість для фізичних осіб – підприємців, що є платниками єдиного податку І та ІІ груп, не сплачувати єдиний податок.

Тобто парламент має на меті внести зміни до податків законом, прийнятим фактично за кілька місяців до введення в дію таких змін.

Водночас п. 4.1.9 ст. 4 ПК України визначено такий принцип податкового законодавства, як стабільність: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що становлять бюджетну систему України, – це один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року.

Тобто, враховуючи п. 4.1.9 ПК України, запропоновані законопроєктом № 8401 зміни в частині скасування  2% податку ФОП можуть почати діяти не раніше за 1 січня 2024 року. Введення в дію передбачених законопроєктом № 8401 норм цього бюджетного року прямо суперечить принципу стабільності.

Фактично цей спеціальний принцип податкового законодавства спрямований на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності – вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

З одного боку, є цілком зрозумілим внесення запропонованих законопроєктом № 8401 змін з урахуванням необхідності поповнення дохідної частини бюджету та вимог МВФ, однак чи може це бути виправданням для правового нігілізму з боку парламентарів?

Верховний Суд вже неодноразово давав відповідь на це запитання, зокрема в постанові від 21 червня 2022 року у справі № 816/686/16.

Принцип стабільності податкового законодавства перебуває у складі такого структурного елемента принципу верховенства права, як правова визначеність. Стабільність податкового законодавства передбачає законні очікування платника податку щодо незмінності правового режиму оподаткування. Водночас такі очікування від законодавця мають урівноважуватись правом держави приймати закони відповідно до суспільних (публічних) інтересів, тобто необхідно враховувати соціальні, політичні, економічні, безпекові чинники, які існують на момент прийняття законодавчого акта.

Питання щодо застосування норм законів про зміну будь-яких елементів податків (зборів), які прийнято без врахування темпоральних меж, встановлених п. 4.1.9 ПК України, не повинно вирішуватися шляхом прямого зіставлення цих норм, оскільки, як уже було зазначено, принцип стабільності діє та застосовується в нерозривному зв`язку з іншими правовими принципами.

Міра стабільності залежить від багатьох чинників. Оцінювання змін у правовому режимі оподаткування на її відповідність правовій визначеності має відбуватись на підставі порівняння та оцінювання обставин, згідно з якими діяв законодавець, приймаючи рішення про зміну ставок податку (збору), а також з урахуванням того, чи є цей захід постійним, чи тимчасовим.

Так, наприклад, у справі № 816/686/16, оцінюючи дії парламенту під час прийняття закону з порушенням принципу стабільності, Суд зважав на те, що принцип стабільності був застосований в балансі з принципами загальності оподаткування, фіскальної достатності та соціальної справедливості.

Отже, норми пункту 4.1.9 ПК України не скасовують дію норми, якою встановлено (змінено) податок (збір) та/або будь-який елемент податку (збору) і яка запроваджена законом, прийнятим пізніше, ніж за шість місяців до початку бюджетного періоду, в якому запроваджується податок (збір) та/або зміни будь-якого елемента податку (збору). Колізії між такою нормою та принципом стабільності немає, оскільки принцип стабільності застосовується в системному зв`язку з іншими принципами податкового законодавства. Така норма не застосовується лише тоді, коли вона суперечить принципу верховенства права в контексті права платника податку на мирне володіння майном. Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16.

Отже, з одного боку, законопроєкт № 8401 про скасування 2% податку ФОП є таким, що суперечить принципу стабільності податкового законодавства, а з іншого боку, є нібито застосованим у балансі з іншими принципами та з урахуванням реалій стану справ у державі (воєнний стан, збільшення оборонних видатків, необхідність відбудови тощо).

Тому, якщо хтось із платників податків вирішить оскаржити ці зміни (а ФОП, яких не влаштовують такі різкі зміни, доволі багато), гадаю, навряд вдасться визнати протиправним закон про скасування 2% податку ФОП, який, імовірно, буде найближчим часом прийнятий та підписаний Президентом.

Автор: Анатолій Опанасенко, адвокат ЮФ «ЮРЛАЙН»