прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » «Це, по суті, революція для нашої компанії» — Сергій Боярчуков, керуючий партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери», про відновлення роботи та проведення кардинальної внутрішньої реформи

«Це, по суті, революція для нашої компанії» — Сергій Боярчуков, керуючий партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери», про відновлення роботи та проведення кардинальної внутрішньої реформи

  • 07.09.2022 10:12

Як і вся економіка України, юридичний бізнес сьогодні переживає нелегкі часи, зумовлені агресією рф. Проте навіть у таких умовах уже є позитивні результати для його якнайшвидшого відновлення. Яскравим прикладом цього є юридична компанія «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери». Із якими проблемами зіштовхнулася фірма, як адаптувалася до нових умов та які зміни в компанії допомогли почати відродження бізнесу, ми поцікавилися в Сергія Боярчукова, керуючого партнера ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери».

— Сергію Григоровичу, чи очікували ви на війну, саме таку широкомасштабну? Чи був у вас план дій для себе та для компанії?

— Так, у повітрі відчувався запах небезпеки. Загрозу почав відчувати об’єктивно в січні 2022 року. Вже тепер розумію, що необхідно було вживати якихось підготовчих заходів. Проте тоді мій оптимізм не давав думати про такі катастрофічні масштаби вторгнення. Тож єдине приготування, яке я зробив після повернення зі святкування різдвяних свят, це те, що в прямому сенсі змусив дружину скласти необхідні речі та із сином поїхати до Львова. Всі інші члени родини відмовились мене слухати і не захотіли покинути Київ, дорікаючи, що я розводжу панічні настрої.

До правди, саме ці люди і не дозволили мені продовжити мій план підготовки. Хоча вже зараз я розумію, що хвилювання не було безпідставним, були явні тригери та попередження. Одне з них – це яскрава промова путіна про те, що ленін придумав Україну й вона не має права на існування як незалежна країна. На мій погляд, цією фразою він усе прямо сказав, тож саме вторгнення не могло стати сюрпризом, на відміну від його масштабів.

Що стосується юридичної компанії «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери», то ми теж не проводили жодних підготовчих дій. Ба більше, в розмовах військові експерти мене запевняли, що росіяни не такі дурні, щоб наступати з боку Чорнобиля. Проте, як бачимо, вони насправді дурні. Вони пішли шляхом, який не придатний для наступальних дій. І справді, як зазначали військові експерти, росіяни були змушені йти довгими колонами, які є ідеальними цілями для знищення. Що і відбулося.

— А як щодо вашої стайні Alvin Stable? Ми знаємо, що вона була в окупації…

— Дійсно, конюшня була захоплена військами рф 25 лютого. Всі співробітники, крім одного, якому вдалося виїхати, потрапили в окупацію і перебували в ній 34 дні. У перші дні з ними ще був зв’язок, і ми, як могли, спілкувалися. Згодом зв’язок було втрачено, і це був для мене найтяжчий психологічно період. Я переживав за їх життя, бо це найголовніше. І думка, що ти безсилий в цих обставинах, вибивала ґрунт із-під ніг. Ти хочеш їм допомогти, проте не знаєш, як це зробити.

Щойно з’явилася інформація, що росіяни відійшли, чесно кажучи, я порушив усі комендантські заборони, які діяли на той момент щодо в’їзду на ті території. Я сів в автівку і поїхав туди. Їхав дуже довго. Впирався в розбиті мости та переправи, довелося їхати альтернативними шляхами. Ми їхали близько шести-семи годин, побували в Ірпені, Бучі, Андріївці… Тож, під’їжджаючи до стайні, я очікував побачити там страшні речі. Проте тільки-но ми дісталися, склалося враження, наче хтось накрив кришкою від хлібниці наші два села. Всі люди були живі, коні також, навіть бичок живий. Уже пізніше я дізнався, що персонал, знаючи мій характер і те, що я найближчим часом після їх повідомлення приїду, прибрав, наскільки це можливо, сліди перебування орків у нашому будинку. Вже вранці наступного дня я помітив, що відсутні деякі меблі та речі. Проте це дрібниці, головне, що всі зберегли свої життя та здоров’я.

— Озираючись на минулі події, що б ви зробили по-іншому?

— Навіть не знаю. Напевно, це неможливо передбачити.

Я переконаний, що нормальна (свідома, адекватна) людина не може готуватися до війни. Думаю, навіть солдати, які проходять тренування, не розраховують, що вони потраплять у реальні бойові дії. А підлаштовувати цивільне життя під війну просто психологічно неможливо.

— Як ця війна змінила юридичну компанію «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери»? Які були основні виклики та знакові події за пів року?

— Фірма змінилася повністю і водночас не змінилася взагалі.

Як я вже казав, я оптиміст і завжди розраховую на те, що все буде добре і що біда нас омине. Проте навіть у мене на три-чотири дні з’явилося відчуття, що не просто бізнесу більше не існує і юриспруденція померла назавжди, а що все життя обнулилося. Мене переслідували думки, що для початку необхідно вижити і шукати для себе нове застосування чи покликання, новий рід занять. Це було дуже погане відчуття.

Але через певний час я прийшов до тями. І хоч я завжди кажу, що юристи, як таргани: що більше проблем, то для них краще, та безумовно, війна – це занадто. Однак я відчув, що майбутнє є, життя триває, і необхідно просто адаптуватися до нових реалій.

У березні юридична компанія не працювала. Більшість співробітників виїхали з Києва. Я приїздив в офіс, щоб не сидіти вдома, проте і там перебував сам. Через певний час в офіс почали приїжджати мої друзі, однак про юридичну роботу жодних розмов не було. Ми займалися допомогою іншим.

Приблизно наприкінці березня я зрозумів, що один у полі не воїн, та вирішив, що необхідно запускати юридичну компанію. Вранці я прийшов до офісу і написав пост у Facebook про те, що юридична компанія «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери» працює. Цю мить і цей допис я буду пам’ятати все своє життя, оскільки вже за годину я отримав перший дзвінок: «Я до тебе на каву!». Потім ще дзвінок, і ще… Я став професійним баристою. Цілий тиждень я готував каву. Здебільшого приїжджали колеги з юридичного бізнесу. І це дуже допомогло. Я зрозумів, що не сам, і з цього все почалось. Одразу прийшло розуміння, що самотужки неможливо запускати роботу, тому я прийняв рішення намагатися залучити до роботи наш колектив.

Сьогодні ми вивели на роботу 100-відсотковий склад юристів, які хотіли працювати. На роботу не вийшли дві дівчини, які виїхали за кордон і не будуть повертатися в Україну, а також співробітниця, що народила дитину. Ба більше, ми  навіть взяли на роботу двох нових членів команди і на цьому не зупинимося. Ми  продовжуємо набирати юристів, оскільки роботи зараз багато.

— А що ви мали на увазі, говорячи, що змінилася повністю і водночас не змінилася взагалі?

— Нам вдалося відновити компанію і навіть досягти її зростання завдяки моєму рішенню про проведення кардинальної внутрішньої реформи. Це, по суті, революція для нашої компанії.

На превеликий жаль, за час вимушеної паузи мій брат Максим Боярчуков, який обіймав посаду партнера та керував відділом судової практики, вирішив піти з фірми. Він відігравав одну з ключових ролей в компанії, і якщо чесно, то для мене велика особиста трагедія, що він прийняв таке рішення. На жаль, ця ситуація вийшла за межі ділових відносин і навіть переросла в особистий конфлікт.

Він вийшов з «АБП» і створив власну юридичну компанію. За дивним збігом обставин її назва дуже схожа на назву нашої компанії — «Максим Боярчуков та Партнери». Наразі Максим намагається продовжувати ту саму діяльність, яку провадив, працюючи в нас. І хоч я не зовсім розумію винятковість його бізнес-ідеї, бажаю йому успіхів у власній справі.

— Забігаючи наперед, чи відчули ви негативний результат у зв’язку з появою на ринку юридичної фірми зі схожою назвою?

—  Зараз ми не відчуваємо відтоку клієнтів. Я переконаний, що постійні клієнти зрозуміють, хто є хто. Проте я не можу знати, чи хтось із потенційних нових клієнтів не прийшов до нас, бо просто помилився назвою.

— Повернімося до юридичної компанії «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери»: в якому режимі фірма працює тепер? Наскільки завантажені роботою юристи? Як адаптувалися працівники до нових умов?

— Я зіштовхнувся відразу з кількома викликами: з одного боку, в мене особистий конфлікт із братом, а з іншого — в мене, як у керуючого партнера, повністю розвалилася структура компанії.

За наявної раніше структури я дуже мало спілкувався з юристами, які виконують певні завдання. Цим займався безпосередньо мій брат. Я не знав їх стилю роботи та того, як знаходити до них підхід. І я усвідомив, із чого необхідно починати.

На моє переконання, керувати бізнесом самотужки контрпродуктивно. І як я вже зазначав, один у полі не воїн. Однак певний час я думав про пошуки нового партнера, який би виконував функцію керівника судової практики. І слава богу, зрозумів, що це зробити неможливо, оскільки з огляду на функціонал і ступінь довіри, що в мене була до мого брата, на нову людину таке перекласти просто неможливо. А часу на експерименти не залишилось. Також було необхідно виплачувати заробітну платню співробітникам. Оскільки бізнес відсутній, то я фізично не міг цього робити. Перші два місяці після вторгнення зарплата виплачувалися за рахунок капіталу, але так далі тривати не могло.

До мене прийшла ідея змінити структуру управління компанією та запровадити горизонтальну систему управління. Ось чому я кажу про революцію для компанії. Раніше в ній була обмежена кількість партнерів, і по суті, це була головна претензія колективу — надії стати партнером у компанії практично не було.

Колектив підтримав цю ідею, за що я їм дуже вдячний. Фактично я сказав, що з цього моменту не буду виплачувати велику зарплату, але готовий ділитися прибутком, який ми отримаємо. Безперечно, всі постійні витрати на оплату праці адміністративного персоналу, оплата оренди тощо здійснюватимуться за рахунок фірми. І сьогодні в мене багато партнерів: Назарій Адамчук, Андрій Дацьків, Володимир Владимиров, Ростислав Сачок, Євгенія Тонконожко, Григорій Круглюк, Валерій Підчасюк та Олена Буркуш.

Тож ця ідея була сприйнята колегами, і саме завдяки цьому нам вдалося відродитися. Ми навіть провели корпоратив із цього приводу на Alvin Stable. Це був найпростіший та найдешевший корпоратив у моєму житті, і думаю, він запам’ятається багатьом у нашій компанії, бо ми святкували відродження та певною мірою перезапуск. Адже складні часи і непрості рішення повністю переформатували компанію, відтепер із радістю можу сказати, що я відчуваю сильний тил в особі нових партнерів та всього колективу.

Впроваджена реформа додала співробітникам ентузіазму. Вони відразу почали презентувати нові бізнес-ідеї, пропонували продавати послуги, які до цього ми не продавали. І після впровадження цієї реформи, я з гордістю можу сказати, що вже в перший місяць ми отримали прибуток. Звісно, це не той розмір порівняно з довоєнними часами, проте це був прибуток. Це органічний прибуток, оскільки навіть сьогодні мені практично не вдалося домогтися погашення старих боргів. Тобто це прибуток від клієнтів, яких ми знайшли вже у воєнний час. І коли я побачив прибуток три місяці поспіль, то зрозумів, що можна вже справді говорити про відродження бізнесу.

Сьогодні кількість проєктів, які перебувають в опрацюванні, зашкалює. Друге питання, що їх важко монетизувати, але я маю надію, що з кожним місяцем ситуація покращуватиметься.

— А які практики сьогодні працюють?

— На сьогодні в нас великий запит на банкрутство, кримінальну практику, ну звісно, і судову практику. Також популярні земельна та корпоративна практики. Для супроводження останньої нам навіть довелося наймати нового юриста.

Я впевнений, що ці практики набрали обертів, оскільки сьогодні в очах у кожного партнера і співробітника я бачу намагання і бажання розвивати ці напрями.

— Як ви в цілому оцінюєте кадрову ситуацію на ринку юридичних послуг? Зараз у Києві нестача чи, навпаки, надлишок кваліфікованих юристів? Як це впливає на ринок, зарплати, гонорарну політику?

— Чесно кажучи, я доволі відчутно знизив активність спілкування з юридичним ринком. За браком часу я не відстежую тенденції та не проводжу аналізу.

Інтуїтивно відчуваю, що оплачуваної роботи стало набагато менше. Водночас у клієнтів стало більше проблем. Безумовно, всі юридичні фірми, як і всі бізнеси в Україні, зіштовхнулися з воєнною проблематикою і просто виживають.

— Якщо повернутися до теми війни: ви як мисливець брали участь в обороні свого місця проживання? Наприклад, про броварське сафарі чи гадяцьке ходять легенди, та й взагалі кажуть, що мисливська зброя багатьом стала в пригоді…

— Так, дійсно, я мисливець. І як досвідчений мисливець, я ненавиджу зброю. Я з того складу мисливців, які більше люблять природу, ніж зброю. До того ж уся моя мисливська зброя — 24 рушниці — опинилася в окупації.  На щастя, всю зброю від окупантів сховали співробітники Alvin Stable.

Я не брав участі в таких заходах, а концентрувався на допомозі в інших напрямах. Зокрема, весь березень я провів у КМДА, допомагаючи у волонтерській діяльності. Одного разу навіть довелося вночі охороняти склад.

— А які саме волонтерські ініціативи підтримує ваша фірма та окремі юристи?

— Як і всі, ми брали участь у пошуку та закупівлі тепловізорів, позашляховиків для оборонців. Мені особисто належить антирекорд, оскільки мені вдалося доставити два авто для ЗСУ і дві автівки для рашистів — останні просто викрали зі стайні.

— Чи є колеги, які захищають Україну зі зброєю в руках? Фірма їх підтримує?

— Так, один із наших юристів зараз проходить службу в Збройних силах України. Я не буду називати ім’я з міркувань його безпеки. Звісно, ми допомогли з усім необхідним.

— Який ваш прогноз для українського ринку юридичних послуг та України?

— Ми всі розуміємо на прикладі хвилі, що після великого накату відбувається відкіт, а після великого відкоту, який ми зараз і спостерігаємо, буде наступна хвиля. Тож ми всі очікуємо якомога скорішої перемоги України, і після цієї перемоги, впевнений, на нас чекає відродження. А після цього роботи в усіх буде багато, зокрема і в юристів.

— Яких категорій справ буде найбільше?

— Знову набуде актуальності практика повернення проблемної заборгованості. Також упевнений, що ми станемо більш уважними та менш агресивними одне до одного, оскільки сьогодні абсолютно зрозуміла точка, в яку необхідно цю агресію скеровувати, і всі судово-юридичні конфлікти будуть вирішуватися в більш цивілізований спосіб. Це моя особиста думка. Але що буде далі, покаже тільки час.

(Бесіду вів Анатолій Гвоздецький, «Юридична практика»)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Loading ... Loading ...

PRAVO.UA