«Робота над помилками»: Офіс Генерального прокурора видав наказ, яким впорядкував процедуру підготовки прокурорів до звернення з позовами в інтересах держави

В інформаційному просторі регулярно трапляються новини, що висвітлюють судові процеси, в яких органи прокуратури звертаються до суду в інтересах держави. Особливо це актуально щодо таких сфер правовідносин, як оренда або приватизація державного чи комунального майна, витребування  майна, яке незаконно вибуло з власності держави або територіальної громади, стягнення недоотриманих бюджетом коштів або скасування протиправно виданих дозволів тощо. Наприклад, на сайтах одеських судів, прокуратури та різних фахових інформаційних видань періодично можна зустріти новини то про подання позову прокуратури до великих девелоперів із приводу здійснюваного ними будівництва, то про визнання недійсними договорів приватизації будівель рестораторами, то щодо витребування земельних ділянок і т.д. А тому питання подання позовів прокуратури в інтересах держави не втрачає своєї актуальності.

Минулого року постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 у пунктах 79-81 було надано правові висновки щодо застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає порядок та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді (далі – постанова ВП ВС від 16.05.2020).

Зокрема, в постанові ВП ВС від 16.05.2020 зроблено висновки, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, повинен обов’язково дотриматись порядку, встановленого абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: (1) надіслати попередньо, до звернення до суду, до відповідного суб’єкта владних повноважень лист про намір звернутися до суду, (2) дочекатися протягом розумного строку реакції або відсутності реакції відповідного органу на отриманий лист прокурора (3) і вже тільки потім  подати відповідний позов до суду за бездіяльності компетентного органу.

Як свідчить аналіз нашої практики та судових рішень, що містяться в ЄДРСР, у багатьох випадках прокурори не дотримувалися вимог та порядку, встановлених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Непоодинокі випадки, коли прокурори не здійснювали попереднє повідомлення суб’єкта владних повноважень про подання позову, чим позбавляли останнього можливості самостійно звернутись до суду або вжити інших заходів у разі порушення інтересів держави. У деяких випадках після відкриття провадження у справі виявлялося, що прокурор надсилав повідомлення суб’єкта владних повноважень про подання позову та подавав позов до суду в один день. Очевидно, що в цих випадках наявне порушення вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а тому такі позови прокурорів отримували відповідну реакцію суду: повернення позовів прокурорів на етапі їх прийняття до розгляду судом та залишення позовних заяв без розгляду на етапі підготовчого судового провадження (залежно від того, на якому етапі судового провадження суд встановив недотримання прокурором процедури).

Очевидно, що через велику кількість випадків залишення без розгляду та повернення позовних заяв прокурорів в Офісі Генерального прокурора повинно було постати питання щодо впорядкування та вдосконалення процедури звернення прокурорів із позовами в інтересах держави на підзаконному рівні, що, власне, і сталось у червні 2021 року.

Під час представництва інтересів держави в суді прокурори також повинні керуватись внутрішніми наказами, зокрема наказом Офісу Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді», виданим за підписом Генерального прокурора Венедіктової І. (далі – наказ № 389). З преамбули наказу видно, що він має на меті забезпечення належної організації діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді.

Проте, як свідчить практика застосування абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», належної організації представництва здебільшого не було і позови прокурорів часто залишались без розгляду та повертались.

Очевидно, що задля запобігання залишенню судами позовів прокурорів без розгляду за підписом Генерального прокурора Ірини Венедіктової було видано наказ від 08.06.2021 № 191, яким було внесено зміни та доповнення до наказу № 389 (далі – наказ № 191). Зі змісту наказу вбачається, що його видано за наслідками проведеної Офісом Генерального прокурора “роботи над помилками” з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові ВП ВС від 16.05.2020.

В абз. 2 п. 5.3 наказу № 389 (зі змінами згідно з наказом № 191) Офісом Генерального прокурора було окремо наголошено (з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові ВП ВС від 16.05.2020) на тому, що прокурори повинні неухильно дотримуватися встановленої законом вимоги щодо попереднього, до звернення до суду, надіслання повідомлення про це відповідному суб’єкту владних повноважень.

Водночас, оскільки вже мають місце випадки повернення та залишення позовів прокурорів без розгляду, до наказу № 389 (зі змінами згідно з наказом № 191) було включено новий пункт 6.7, яким наказано щодо обґрунтовано залишених без руху та без розгляду, повернутих позовних заяв (заяв, скарг) у встановлені законом або судом строки вживати заходів для усунення недоліків чи повторного їх подання.

Тож відповідно до вимог п. 5 наказу № 389 (зі змінами згідно з наказом № 191) прокурорам відтепер буде необхідно надсилати нові запити про витребування інформації та документів із метою представництва інтересів держави у суді за тими позовами, що були залишені без розгляду та повернуті на підставі висновків, зроблених у постанові ВП ВС від 16.05.2020.

Після отримання відповідей на  нові запити про витребування інформації та документів та за наслідками аналізу інформації та відомостей, що будуть міститися в них, прокурори будуть вирішувати питання, чи справді наявні передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

На нашу думку, чітке визначення в наказі № 389 (зі змінами згідно з наказом № 191) процедури звернення прокурорів із позовами в інтересах держави матиме позитивний результат, оскільки формалізація та чітке визначення наявності підстав для звернення до суду на підготовчому етапі мають призвести до того, що зменшиться кількість необґрунтованих або передчасних позовів, що подаються прокурорами в інтересах держави, натомість обґрунтовані позовні вимоги будуть розглянуті судами з ухваленням рішення по суті спору.

Автор: Анатолій Опанасенко, юрист АО «Юрлайн»