Видавництво 
 |
Юрій Клюс, асоційований член юридичного відділу СК НаУКМА, член ГО «АСП» |
Наразі в Україні триває загальна мобілізація. На практиці часто виникають конфліктні ситуації, пов’язані з процесом вручення повісток. У багатьох випадках вони зумовлені незаконними діями співробітників ТЦК та СП, які грубо перевищують свої повноваження.
Перша ідея, яка виникає у чималої кількості людей під час взаємодії з представниками ТЦК, — це зафіксувати їхні дії на камеру. І це абсолютно правильна думка. Завжди варто убезпечити себе від будь-яких потенційних зазіхань на ваші права.
Фото- та відеоматеріали можуть стати важливим доказом у разі незаконних дій з боку службовців. Потім зафіксовані дані можна використати в рамках оскарження дій чи рішень ТЦК в судовому порядку або при зверненні в поліцію.
Чи існує спеціальна заборона на знімання дій ТЦК?
Співробітники ТЦК часто намагаються припинити процес фіксації, розуміючи, що вона може бути інструментом для притягнення їх до відповідальності. Зазвичай вони посилаються на те, що військових знімати заборонено. Інколи службовці ТЦК навіть попереджають про відповідальність за нібито ці дії, встановлену статтею 114-2 Кримінального кодексу України, та посилаються на неї як на заборону, встановлену законом.
Проте такі зауваження є абсолютно безпідставними. Нижче я поясню, чому в законодавстві немає такої заборони та чому, відповідно, фіксація дій ТЦК є законною.
Передусім необхідно зазначити, що посилання на застосовність у таких випадках положень ч. 2 ст. 114-2 КК України є помилковим. Якщо проаналізувати зміст цієї норми, то стає зрозумілим, що охоронюваним об’єктом у ній є інформація про переміщення, рух або розташування ЗС України чи інших військових формувань.
Тут варто звернутись до визначення військових формувань, яке міститься у статті 1 ЗУ «Про оборону України». Під ними варто розуміти військові з’єднання, частини та їх органи управління, які безпосередньо ведуть бойові дії. Як ви могли здогадатись, ТЦК займаються лише питаннями комплектування збройних сил. Жодних функцій з ведення військових дій у них немає.
З цього випливає, що ТЦК входити до категорії військових формувань не будуть, а отже, про жодну відповідальність за ч. 2 ст. 114 КК України не йдеться. Окрім того, відповідальність за цією статтею настає не за збирання, а за поширення інформації.
Той факт, що ТЦК формується, зокрема, з військовослужбовців, ніяк не впливає на можливість притягнення до кримінальної відповідальності за цією нормою. У цьому випадку співробітники ТЦК не будуть діяти як військовослужбовці в рамках виконання своїх службових обов’язків, визначених ЗУ «Про Збройні Сили України». Відповідно, цей статус втрачає своє правове значення для таких правових обставин.
Це пояснюється тим, що визначальним критерієм для оцінки правовідносин є їх предмет, а не формальна належність особи до певної посади. Таких висновків можна дійти з давно усталеного судового підходу та базової логіки. До прикладу, КАС Верховного Суду у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 360/4114/20 зазначає, що орієнтуватись потрібно на сутність конфлікту, який виник, а не на формальний статус сторін.
Із зазначеного стає зрозуміло, що жодної норми, яка встановлювала би заборону щодо фіксування дій співробітників ТЦК, у кримінальному законодавстві не існує. Подібних заборон немає і в інших законах. Відповідно, як випливає зі змісту статті 19 Конституції України, «дозволено все, що не заборонено законом». Однак варто проаналізувати й загальні приписи законодавства.
Чи поширюється на ТЦК загальна правова охорона від фіксації?
Право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію у будь-який спосіб гарантується ч. 2 ст. 34 Конституції України. Щоправда, воно не є абсолютним, і як зазначає Основний Закон, здійснення цього права може обмежуватись законом.
Ст. 307 Цивільного кодексу України зазначає, що за загальним правилом фізична особа може бути знята на засоби фіксації лише за її згодою. Аналогічний припис, який стосується конфіденційної інформації про особу, міститься у ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про інформацію». Винятки з цих правил можуть допускатись лише у випадках, встановлених законом.
Як вже зазначалось раніше, потрібно розрізняти статус суб’єктів права залежно від того, яку роль вони відіграють у конкретних правовідносинах. Вище згадані норми закону щодо неможливості фіксації даних стосуються інформації про фізичних осіб.
Представники ТЦК під час здійснення своїх повноважень не діють як фізичні особи. Тут можна згадати постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 9901/337/21. Суд у своєму рішенні підкреслює важливість встановлення того, чи була та чи інша дія особи виконанням владних функцій.
Корисним буде згадати визначення суб’єктів владних повноважень, яке міститься у п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України. До СВП належать будь-які особи, які здійснюють публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Співробітники ТЦК діють в рамках публічно-владних повноважень, визначених положенням «Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», та на підставі наказів і розпоряджень, виданих керівниками територіальних центрів. Враховуючи це, можна однозначно говорити про наявність у них статусу суб’єктів владних повноважень.
За загальним правилом, як зазначає ст. 4 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», суб’єкти владних повноважень діють на принципах прозорості та відкритості. Будь-хто має право на відкритий доступ до публічної інформації. До неї належить, зокрема, й задокументована на будь-яких носіях інформація, отримана в процесі виконання СВП своїх обов’язків.
З огляду на це в контексті виконання своїх обов’язків представники ТЦК діють як суб’єкти владних повноважень. Дані про СВП, своєю чергою, не наділені захистом та гарантіями, передбаченими ст. 307 ЦК України. Така позиція підтверджується і ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про інформацію», яка зазначає, що інформація про СВП не є конфіденційною.
Вище згадане стосується і персональних даних. Як зазначає ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про захист персональних даних», не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, службових повноважень.
Зі свого боку, співробітники ТЦК є службовими особами та здійснюють службові повноваження. Такий висновок можна зробити відповідно до визначення службових осіб, яке міститься у ч. 3 ст. 18 КК України.
Це означає, що співробітники ТЦК не будуть користуватись загальною правовою охороною щодо неможливості їх документування на різноманітні засоби. Як ми вже з’ясували, наразі не існує законодавчого припису, який би обмежував можливість знімання дії ТЦК. З цього випливає, що фіксація дій представників територіальних центрів є цілком законною.
Ще більш очевидною правомірність фіксування є, коли йдеться про незаконні дії ТЦК. Відповідно до ч. 4 ст. 21 ЗУ «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості про факти порушення прав і свобод людини, а також незаконні дії органів державної влади та їх службових осіб.
Така правова норма є всеохопною, оскільки включає всі види інформації з обмеженим доступом. До них належить не лише конфіденційна інформація, про яку йшлось раніше, але й таємна та службова інформація. Це унеможливлює будь-які маніпулювання та вказівки на нібито заборону розповсюдження матеріалів із незаконними діями представників держави.
Якщо представники ТЦК під час здійснення вами фіксування вчиняють протиправні дії, наприклад застосовують силу чи виривають камеру з рук, то слід негайно викликати поліцію. Так само варто попередити службовців ТЦК про наявність в їхніх діях складу кримінального правопорушення.
У таких випадках можна говорити щонайменше про ч. 5 ст. 426-1 КК України — перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, вчинене в умовах воєнного стану (від 8 до 12 років позбавлення волі).
Що цікаво, в рамках нових змін до Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачається фіксування з боку представників ТЦК та співробітників поліції процесу надання і перевірки військово-облікових документів особи.
Однак я б рекомендував паралельно здійснювати фіксацію і самому, адже невідомо, наскільки повно та послідовно співробітники ТЦК будуть її вести. У ситуаціях, де службовці вирішують вдатись до протиправних методів та вийти за рамки своїх повноважень, може виявитись, що їх фіксація перервалась «із технічних причин».
Висновок
Станом на зараз не існує ні спеціальних, ні загальних заборон щодо знімання дій представників ТЦК. Отже, фіксування дій ТЦК — це повністю законна дія, яка узгоджується з принципом верховенства права. За перешкоджання фіксації суб’єкт владних повноважень може підлягати, зокрема, кримінальній відповідальності.
Знімання може бути корисним як документування фактичних даних, що можна використати як доказ неправомірної поведінки службовців територіальних центрів. Навіть якщо останні і не будуть вчинять незаконних дій, фіксування ніколи не буде зайвим. Воно може завчасно стимулювати співробітників ТЦК діяти в рамках і в спосіб, передбачений законом.
Завантажується ...