Перевищення повноважень поліцейським: ККС ВС вказав на особливості кваліфікації

Службова особа усвідомлює, що дії, які вона вчиняє, виходять за межі наданих їй владних чи службових повноважень, бажає їх вчинити шляхом застосування насильства, з огляду на що бажає чи свідомо припускає наслідки його застосування, до деяких з яких не виключається необережне ставлення. Мотив і мета насильницьких дій можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Це серед іншого зауважив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22 травня 2024 року у справі № 749/19/22.

 За обставинами справи

Поліцейський, не висуваючи вимог зупинитися, раптово підбіг до водія мопеда ззаду та умисно вдарив його кулаком у плече, після цього застосував спосіб удушення шляхом захвату рукою шиї потерпілого і згодом продовжив незаконне застосування насильства.

Касаційний кримінальний суд у складі ВС визнав, що апеляційний суд дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості працівника правоохоронного органу у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України.

У касаційній скарзі засуджений стверджував, що сторона обвинувачення не довела об’єктивної та суб’єктивної сторін інкримінованого йому за частиною 2 статті 365 КК України кримінального правопорушення, зокрема заперечував установлений судами факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

Висновки ВС

ККС ВС навів таку аргументацію.

• В кримінально-правовому аспекті поняттям насильства, зокрема і як способу вчинення кримінального правопорушення, охоплюється сам протиправний вплив на особисту недоторканість, здоров’я чи життя потерпілої особи, а також наслідки такого впливу у вигляді завдання фізичного болю, заподіяння тілесних ушкоджень або смерті. Отже, поняття «насильство» поширюється на спосіб вчинення діяння, передбаченого частиною 2 статті 365 КК, та на обумовлені його застосуванням наслідки.
• Із суб’єктивної сторони злочин, інкримінований засудженому за частиною 2 статті 365 КК, характеризується умисною формою вини. Службова особа усвідомлює, що дії, які вона вчиняє, виходять за межі наданих їй владних чи службових повноважень, бажає їх вчинити шляхом застосування насильства, з огляду на що бажає чи свідомо припускає наслідки його застосування, до деяких з яких не виключається необережне ставлення. Мотив і мета насильницьких дій можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
• Доказування суб’єктивної сторони кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) ознак суб’єктивної сторони.

«Апеляційний суд дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості представника правоохоронного органу у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вихід за межі наданих йому прав та повноважень був очевидним для обвинуваченого, адже за відсутності в діях потерпілого правопорушення він безпідставно намагався затримати останнього, застосовуючи фізичне насильство, спричинив йому тілесні ушкодження», — вказав ККС ВС.

Читайте також: КСУ перевіряє конституційність
припису КПК України щодо продовження
строку тримання під вартою