Не може бути прав без відповідальності за їх реалізацію: як оптимізувати роботу Громадської ради доброчесності

Олена Ситнік, суддя Великої Палати Верховного Суду

Чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон) досить детально регламентує порядок проведення певних конкурсних процедур та процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, а також статус, склад і повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ).

З практики розгляду справ за позовами до ВККСУ можна зробити висновок, що основні претензії кандидатів на посаду судді та суддів, які брали участь у кваліфікаційному оцінюванні, пов’язані з нерозумінням критеріїв оцінки та меж дискреції в оцінюванні члена ВККСУ.

Новелою зазначеного Закону стало запровадження Громадської ради доброчесності (ГРД), яка отримала широкі права у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання, що було закріплено в статті 87 Закону.

Водночас, попри отримання такого значного впливу на початок кар’єри судді та її продовження, вказаний орган фактично звільнений від будь-якої відповідальності за свої висновки.

Також не набула висвітлення і процедура відбору членів ГРД, формування її персонального складу.

У частині 3 статті 87 Закону чітко вказано, що членами Громадської ради доброчесності можуть бути представники правозахисних громадських об’єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності й доброчесності.

Однак відсутній будь-який порядок визначення, кого вважати визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності та хто має високу професійну репутацію. Крім того, відсутній і порядок та орган, який би визначив, що вказані особи відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності.

Новому складу ВККСУ, можливо, треба провести аналіз щодо формування та діяльності попередніх складів Громадської ради доброчесності. ВККСУ в попередньому складі оголосила, провела і закінчила декілька конкурсів, у яких висновки надавала ГРД. Водночас із відкритих джерел можна ознайомитися лише з аналізом ГРД свої роботи (https://grd.gov.ua/wp-content/uploads/2020/08/GRD_Practices_Web.pdf), однак відсутній аналіз того, які громадські організації, громадські спілки брали участь у зборах представників громадських об’єднань, який персональний склад кандидатів у члени ГРД пропонувався кожним учасником зборів, які досягнення стали підставою для визначення визнаних фахівців у сфері професійної діяльності та  яким чином було визначено доброчесність кандидатів.

Крім того, в конкурсних процедурах брали участь не лише судді, але і науковці та адвокати, які відповідали певним критеріям і були допущені до участі в конкурсних процедурах рішеннями ВККСУ. Тобто висновок ГРД надавався чи мав надаватися і вказаним особам.

Напевно, необхідно проаналізувати, який особовий склад кандидатів був у кожному конкурсі, скільки видано висновків ГРД, які саме і за категоріями осіб, і за результатами (тобто позитивні, негативні, позитивна чи негативна інформація і яких саме питань вона стосувалася).

Це дасть можливість зробити діяльність ГРД більш прозорою для суспільства, виявити недоліки, якщо вони були, та оптимізувати роботу вказаного органу.

Також слід визначити і можливість оскарження висновків ГРД, оскільки вони мають істотний вплив на професійну долю як кандидата на посаду судді, так і чинного судді.

Не може бути прав і повноважень без відповідальності за їх реалізацію.

Такий стан може спричинити зміщення корупційних ризиків у бік ГРД, оскільки прямий вплив на суддю за відсутності будь-яких запобіжників уможливлює втручання членів ГРД безпосередньо чи опосередковано в діяльність судді під час здійснення правосуддя в конкретній справі чи в діяльність суду.