«Наша глобальна мета — стати єдиним українським інформаційно-дослідницьким центром в ІР-сфері» — Владислав Білоцький та Олександра Косенко

Про Центр спостереження з питань порушень прав інтелектуальної власності (Центр спостереження IPR) ІР-офісу і першочергові кроки в боротьбі з контрафактом в Україні в інтерв’ю «Юридичній практиці» розповідають заступник директора ІР-офісу Владислав Білоцький та очільниця Центру спостереження IPR Олександра Косенко.

 

— У Звіті Єврокомісії про прогрес України в рамках Пакета розширення ЄС 2023 року (Ukraine 2023 Report) ідеться про те, що Україна залишається одним із чотирьох транзитних пунктів для постачання контрафактної продукції до ЄС. Наскільки серйозною є ця проблема в контексті подальшої інтеграції України до ЄС?

Владислав Білоцький (В.Б.): Чому проблема контрафакту є такою гострою? Тому що постраждати від неї може буквально кожен. У травні 2021 року Рада ЄС констатувала, що злочини проти інтелектуальної власності входять до десяти головних загроз для ЄС у контексті боротьби з організованою злочинністю у 2022-2025 роках. Тому очевидно, що Євросоюз, приймаючи Україну до свого складу, не має наміру цю проблему помножити.

У звіті від 8 листопада 2023 року щодо заявки України на членство Єврокомісія окреслила три основні рекомендації у сфері інтелектуальної власності, і посилення боротьби з контрафактом — одна з них. Для вступу до ЄС Україна має, крім імплементації законодавства, запровадити також практику ЄС у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Україна — транзитна держава, тому для ЄС важливо пересвідчитися, що українська митниця не допустить потрапляння до Євросоюзу контрафактної продукції.

Олександра Косенко (О.К.): В Україні до цієї рекомендації поставилися дуже відповідально. 9 лютого 2024 року уряд затвердив план заходів із виконання рекомендацій Європейської комісії, представлених у звіті. Серед них на чільному місці — посилення заходів щодо боротьби з піратством та контрафактною продукцією. Відповідальними за цей захід органами є Бюро економічної безпеки, Державна митна служба України, а також Міністерство економіки України та, відповідно, ІР-офіс.

Але також серед цих заходів — забезпечення функціонування Центру спостереження IPR і належна реалізація Меморандуму про взаєморозуміння щодо двостороннього співробітництва між ІР-офісом та Відомством з інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO), зокрема щодо налагодження співпраці з Європейською обсерваторією з питань порушення прав інтелектуальної власності (European Observatory on Infringements of Intellectual Property Rights).

Важливо зауважити, що Центр спостереження IPR на базі ІР-офісу вже функціонує і налагоджує співпрацю не лише з національними правоохоронними та митними органами, але й з Європейською обсерваторією EUIPO.

— Проблема контрафакту впливає і на торговельні відносини України та Америки. Згадаймо, наприклад, «список 301» Офісу торговельного представника США (USTR), в якому Україна то з’являлася, то зникала, залежно від рівня захисту ІР-прав. Як Україну оцінюють у «спеціальному звіті 301» зараз?

В.Б.: Так, дійсно, проблема контрафакту кордонами ЄС, на жаль, не обмежується, і Америка також приділяє велику увагу боротьбі з цим негативним явищем.

Наприкінці квітня 2024 року Офіс USTR оприлюднив щорічну «спеціальну доповідь 301». Попри те що через російське вторгнення оцінювання порушень у сфері інтелектуальної власності в Україні не проводилося, USTR відзначив наш прогрес у міжнародній співпраці в IP-сфері.

З одного боку, у звіті констатовано, що в Україні залишаються проблеми з адмініструванням систем організацій колективного управління, які забезпечують збір і розподіл роялті; з використанням державними установами неліцензійного програмного забезпечення; з упровадженням ефективних засобів боротьби з порушенням авторського права в інтернеті. Та водночас Україна показана іншим країнам як позитивний приклад впровадження заходів щодо боротьби з несанкціонованим записом фільмів у кінотеатрах (камкординг).

Тобто те, що USTR відзначив змістовну співпрацю зі Сполученими Штатами для вирішення найбільших порушень у сфері IP, попри повномасштабну війну, вже можна вважати досягненням.

— Наскільки масштабною є проблема контрафакту у світі та на внутрішньому ринку України?

В.Б.: Сьогодні неможливо назвати товар загального вжитку в будь-якому значному секторі економіки, який не підробляється. Контрафактні товари реалізуються практично в кожній країні світу. Це й перетворило виробництво, розповсюдження і придбання підробок на світову проблему.

Щоб не бути голослівним, наведу деякі цифри. За даними дослідження EUIPO та Організації з європейського співробітництва і розвитку (OECD), у 2019 році частка торгівлі контрафактними товарами становила до 3,3 % загальних світових обсягів. Цей відсоток дорівнював 509 млрд доларів США. Для порівняння: видатки всього державного бюджету України у 2023 році становили 107 млрд доларів США.

О.К.: Що найбільше підробляють в Україні? Одяг, взуття, лікарські препарати, іграшки, агрохімію, побутову хімію, засоби особистої гігієни, парфуми, косметику, автозапчастини, продукти харчування, тютюнові й алкогольні вироби. І цей перелік далеко невичерпний. Найбільше вражає «винахідливість» правопорушників і те, як вони підлаштовуються під запити суспільства: у 2020-2021 роках, під час пандемії, масово підробляли дезінфікувальні засоби, захисні медичні маски та навіть вакцини. На початку війни (2014-2015 роки) активно підробляли засоби військового призначення й тактичної медицини. З початком повномасштабного вторгнення ця тенденція, на жаль, повернулася з новою силою.

В Україні раніше не займалися комплексним дослідженням масштабу контрафакту в кількісному вимірі, тому конкретних цифр назвати не можемо. Але Центр спостереження IPR працюватиме над тим, щоб зрушити це питання з мертвої точки.

— Розкажіть детальніше про ідею створення Центру спостереження IPR, його мету, основні завдання?

О.К.: Розмірковуючи над концепцією Центру спостереження IPR, ІР-офіс брав до уваги, що захист прав інтелектуальної власності здійснюється в інтересах і для безпеки всього суспільства, а тому потребує комплексного підходу. На чому такий підхід має ґрунтуватися? На обміні інформацією про найкращі практики захисту ІР-прав та боротьби з контрафактною продукцією, на імплементації цих найкращих практик у нашій країні з урахуванням національних особливостей. Але не менш важливим є також виховування поваги до прав інтелектуальної власності, а тому треба працювати над розробкою спеціальних навчальних програм для різних цільових і вікових категорій.

І звісно, скоординованими мають бути дії державних інституцій під час реалізації державної політики у сфері захисту прав інтелектуальної власності загалом і зокрема боротьби з контрафактною продукцією. Центр спостереження IPR є якраз майданчиком для таких скоординованих дій.

Діяльність Центру сфокусована на дослідженнях, комунікації, навчанні, поширенні передового досвіду та підтримці захисту прав інтелектуальної власності. Йдеться про дослідження важливості інтелектуальної власності для економіки, кількісну оцінку порушень ІР-прав у різних секторах економіки, моніторинг, збір та аналіз не лише законодавства, а й релевантної судової практики щодо порушень прав інтелектуальної власності. Також ми працюємо над розробленням інструментів, баз даних і ресурсів для підтримки боротьби з порушеннями ІР-прав.

При цьому Центр спиратиметься як на експертизу, досвід і ресурси ІР-офісу, так і на власну мережу робочих та експертних груп. Наша глобальна мета — стати єдиним українським інформаційно-дослідницьким центром в ІР-сфері.

— На вашу думку, які першочергові кроки має здійснити Україна для боротьби з контрафактною продукцією?

В.Б.: Передусім потрібно об’єднати зусилля представників митних, правоохоронних, експертних, судових органів, правовласників, усіх зацікавлених осіб у боротьбі із цією загрозою. Як вже зазначила Олександра, обмін інформацією, комунікація та координація спільних дій є основою для виявлення, контролю та розслідування правопорушень і судового переслідування порушників. Крім того, реальне покарання справить найкращий превентивний ефект для запобігання таким злочинам у майбутньому.

Важливо пам’ятати, що Україні не треба вигадувати велосипед: усі методики боротьби з контрафактною продукцією давно відпрацьовані фаховою світовою спільнотою. Що вони охоплюють? По-перше, припинення незаконних виробництв. По-друге, відстежування ланцюгів постачання та призупинення контрафактної продукції на митному кордоні. По-третє, вдосконалення процедури судового розгляду та ліквідації незаконних мереж. По-четверте, підвищення рівня освіти суспільства щодо важливості ІР-прав у сучасному світі.

— Тобто самого лише вдосконалення правозастосування та розроблення ефективних механізмів боротьби недостатньо для того, щоб нівелювати це негативне явище в Україні? Усе зводиться до світоглядних речей…

В.Б.: Саме так. Підроблений турнікет загрожує життю воїна, хоча має його рятувати. Підроблена іграшка є небезпечною для дитини. Як і підроблені ліки, і харчова продукція шкодять усім нам. На жаль, ці прості істини не є очевидними для багатьох. І з цим треба працювати. Це потрібно змінювати.

Центр спостереження IPR уже проводить освітні та просвітницькі заходи для популяризації знань про права інтелектуальної власності, їхню роль у суспільстві, для інформування про ризики для здоров’я і безпеки як громадян, так і країни в цілому в разі купівлі контрафактних товарів. Але до цієї інформаційної кампанії мають долучитися всі, і ЗМІ зокрема. Ми маємо не лише працювати над зміненням свідомості, але й показувати приклад.

— Можете конкретизувати ризики та негативні наслідки від обігу контрафактної продукції?

О.К.: Виробництво, розповсюдження і торгівля контрафактними товарами є основним джерелом доходу організованих злочинних груп, які займаються виробництвом і торгівлею контрафактом і за рахунок отриманих коштів фінансують іншу свою протиправну діяльність. Це не лише загрожує діяльності чесного бізнесу, що платить податки, а й заподіює шкоду економічному зростанню всієї країни, бо криміналізує товарний ринок.

Підроблена продукція загрожує здоров’ю та безпеці громадян, особливо в таких секторах високого ризику, як фармацевтика, агрохімія, продукти харчування або алкоголь.

Уся контрафактна продукція є потенційно небезпечною для здоров’я споживачів, оскільки, на відміну від справжнього виробника, шахрай не контролює якості вихідних складників продукції (сировини та матеріалів), не контролює відповідність технології її виготовлення встановленим стандартам і не відповідає за безпечність контрафактної продукції для споживача.

І звісно ж, злочинна загроза від контрафактної продукції може бути критичною в умовах війни для безпеки України, оскільки швидкі й не контрольовані державою значні грошові потоки, отримані від її реалізації, з великою ймовірністю можуть бути використані на потреби ворога.

— І наостанок, яких змін очікують європейські партнери від України в контексті «транзитного статусу» нашої країни?

В.Б.: Оскільки контрафактна продукція може вироблятись і поширюватися не лише всередині певної країни, але й транспортуватись до інших країн, то ця загроза має транснаціональний характер. З точки зору ЄС, митниця країни, яка пропускає контрафакт, «експортує» до інших країн усі пов’язані з цим небезпеки та негативні наслідки.

На переконання наших європейських партнерів, митниця має виконувати функції контролю за міжнародною торгівлею. Зокрема, йдеться про запобігання незаконній торгівлі та сприяння законній. Отже, митниця має захищати громадян від неякісної продукції, сприяти справедливій сплаті митних платежів, наповненню бюджету та підтримувати чесну конкуренцію на ринку.

Запобігання порушенням прав інтелектуальної власності в міжнародній торгівлі, або ж унеможливлення проходження через митні кордони контрафактної продукції, — один із напрямів такої роботи. Для цього митниця повинна мати необхідні інструменти регулювання з повноваженнями та процедурами, ІТ-рішення та налагоджену співпрацю.

О.К.: Правовласники, з якими тісно співпрацює Центр спостереження IPR, також мають свої думки щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні України. На їхній погляд, потрібно досягнути реального пріоритету безпекової функції митниці над фіскальною. Стягнення митних платежів не є головним завданням митниці, відповідно до Митного кодексу ЄС, навпаки — митниці відведена роль «поліції вантажів».

Крім того, на думку правовласників, потрібно актуалізувати систему управління ризиками, яка має спрацьовувати за всіма видами товарів та об’єктів ІР-прав, які внесені в митний реєстр, та всіма порушниками митних правил. Також треба працювати над повною цифровізацією та прозорістю процесу роботи митних органів. Зокрема, завдяки створенню передбаченого законодавством програмно-інформаційного комплексу з метою автоматизації діяльності митних органів (призупинень) і фіксації їх дій під час взаємодії з правовласниками, декларантами, власниками товару.

Важливим є також призупинення масштабних партій контрафактних товарів з обов’язковим настанням правових наслідків: контрафакт знищили або склали протокол про порушення митних правил. Сама процедура знищення контрафактних товарів має бути визначена як пріоритетна, потрібно спростити правила/процедури знищення контрафакту та зберігання затриманих товарів.

Одним із першочергових завдань Центру спостереження IPR є надання необхідних фактів і доказів уряду України для реалізації зазначених цілей. Для цього ми докладаємо максимум зусиль.

В.Б.: Усі кроки з посилення захисту ІР-прав на митному кордоні, які окреслила Олександра, нерозривно пов’язані з реалізацією єдиної ефективної державної політики у сфері захисту цих прав. Я хочу акцентувати це ще раз і закликати всіх зацікавлених стейкхолдерів до діалогу та співпраці з Центром спостереження IPR. Проблема контрафакту та піратства в Україні виросла до масштабів слона в кімнаті, якого звикли не помічати і якого незручно обговорювати, бо це складна і комплексна проблема, бо «не на часі»… І ще можна знайти з десяток причини для цих «бо». Але правда в тому, що ЄС не дозволить Україні потягнути цього «слона» за собою в процесі набуття повноправного членства в ЄС. Час його з’їсти.

(Бесіду вела Марина Бахолдіна, «Юридична практика»)