Масові вбивства російськими військовими мирних людей мають ознаки геноциду українського народу — заява парламентського Комітету з питань правової політики

Комітет Верховної Ради України з питань правової політики оприлюднив Заяву щодо фактів геноциду українського народу:

«24 лютого 2022 року Російська Федерація розв’язала агресивну війну проти України. Після цього Міжнародний суд Організації Об’єднаних Націй (МС ООН) ухвалив 16 березня 2022 року рішення (наказ) щодо тимчасових заходів у справі Україна проти Російської Федерації «Щодо звинувачень у вчиненні геноциду відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього».

Рішення МС ООН на найвищому юридичному рівні зафіксувало незаконні військові дії Росії на території України. До того ж у тексті рішення зазначено, що суд не знайшов жодних доказів на користь тверджень РФ про вчинення Україною злочину геноциду на своїй території. Суд зобов’язав Росію негайно припинити вторгнення в Україну.

Натомість Російська Федерація продовжила здійснювати воєнні злочини на території нашої держави».

В заяві описується ситуація в Київській області:

«Після звільнення Збройними силами України Київської області на околицях столиці, зокрема у Бучі, Ірпені та по Житомирській трасі, було виявлено десятки тіл закатованих і вбитих російськими окупантами мирних мешканців і братські могили з сотнями тіл українців, що є свідченнями геноциду росіянами проти цивільного населення України. У Бучі десятки тіл розстріляних мирних жителів лежать просто посеред вулиць. За даними правоохоронців, окупанти, відступаючи, замінували тіла. Росіяни нещадно вбивали місцевих, які намагалися покинути місто на своїх автівках. Окупанти стріляли навіть у людей, які пересувалися містом на велосипедах і не несли жодної загрози. Вбиті цивільні у Бучі лежать у дворах, біля будинків, попід дорогою. У деяких на тілах ознаки катувань. Зі слів очевидців, окупанти вбивали тих, «хто їм не сподобався».

Є численні випадки масового вбивства мирних жителів, зґвалтування, пограбування, викрадення та страти цивільних, які були офіційно підтверджені міжнародними інституціями, такими як ООН.

Крім того, окупанти цинічно знищували й помешкання людей та інфраструктуру міст, завдаючи своїми злочинними діями величезні руйнування та збитки».

Члени Комітету наголошують, що Офіс Генпрокурора спільно зі Службою безпеки України працюють над кримінальним провадженням за фактом вчинення політичним та військовим керівництвом Російської Федерації геноциду українського народу.

Водночас нагадуючи, що встановлення відповідальності за вчинення відповідних злочинів є міжнародно-правовим зобов’язанням України відповідно до міжнародно-правових документів, які набули чинності для нашої держави (багато з них – задовго до набрання чинності Конституцією України). Це, зокрема:

• Конвенція про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 року (набула чинності 15 лютого 1955 року);
• Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (набула чинності 3 січня 1955 року);
• Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року (набула чинності 3 січня 1955 року);
• Конвенція про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту від 14 травня 1954 року (набула чинності 6 липня 1957 року);
• Міжнародна конвенція про попередження злочину апартеїду та покарання за нього від 30 листопада 1973 року (набула чинності 18 липня 1976 року);
• Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання від 10 грудня 1984 року (набула чинності 26 червня 1987 року).

Крім того, в Кримінальному кодексі України передбачено відповідальність за воєнні злочини.

«Таким чином, широкомасштабний агресивний напад Російської Федерації на Україну, масові вбивства російськими військовими з особливою жорстокістю мирних людей та знищення інфраструктури на території нашої держави мають ознаки геноциду українського народу.

Це повністю нівелює будь-які обвинувачення України з боку РФ, свідчить про їхню брехливість та зводить їх у ранг російської державної політики та пропаганди», — сказано в заяві Комітету з питань правової політики.