Майстер-клас від депутатів: як провести експропріацію приватної власності під час війни — блог Григорія Мамки

Навесні поточного року у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт із непримітною назвою «Про внесення змін до деяких законів України щодо механізму захисту права власності третіх осіб» (реєстр. № 11195). Законопроєкт, проте, було розписано на Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, що здивувало та одразу прикуло увагу до документа. Адже відповідно до предметів відання комітетів цього скликання майновими питаннями опікується Комітет з питань економічного розвитку.

Часткова ясність настала після оприлюднення тексту. В документі йшлося про застосування санкцій, хоча відповіді на питання, до чого в документі згадується право захисту третіх осіб, і досі відсутня. Понад це, із тексту так і не зрозуміло, про яких саме третіх осіб йдеться, адже в законопроєкті немає про це жодного визначення чи бодай натяку, як і не вказано, що такий захист надається у зв’язку із застосуванням до них санкцій.

Очевидно, автор законопроєкту під час його розробки керувався радянським принципом революційної доцільності, адже запропонував безпрецедентні, як для ринкової економіки, зміни. Він, зокрема, пропонує змінити Кодекс адміністративного судочинства України, а також чинні Закони «Про Кабінет Міністрів України», «Про санкції», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Відповідними змінами забезпечується таке:

• можливість стягнення в дохід держави 100% пакета акцій (часток), що належить юридичній особі, в структурі власності якої є особа, до якої було застосовано економічні санкції у вигляді тимчасового позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами (блокування активів), стягнення активів у дохід держави. Тобто якщо у будь-якому товаристві (підприємстві), що належить юридичній особі, у структурі власності фігурує підсанкційна особа, держава може забрати все;
• заява про стягнення в дохід держави 100% пакета акцій подається Мін’юстом та розглядається в порядку адміністративного судочинства. Якщо розмір (%) участі в пакеті, що стягується в дохід держави, підсанкційної особи становить менш ніж 25%, то стягнення 100% пакета в дохід держави здійснюється на підставі рішення Кабміну;
• після рішення суду про стягнення в дохід держави активу Фонд держмайна відкриває ескроу-рахунки (рахунки умовного зберігання). На такі рахунки планується зараховувати права на акції (частки) осіб, до яких санкції не застосовувались, але акції (частки) яких перебували в складі пакету, 100% якого було стягнуто на користь держави;
• непідсанкційні особи мають оформити набуття (відновити) права власності на акції (частки), які були зараховані на ескроу-рахунки. Якщо протягом 5 років непідсанкційні особи не відновили свої права, вважатиметься, що такі особи відмовились від права власності на свої акції (частки);
• акції (частки), зараховані на ескроу-рахунки, не враховуються під час визначення кворуму, не надають права на участь у загальних зборах товариства та під час голосування в органах емітента/товариства.

Тож складається загрозлива ситуація, коли держава забиратиме власність підсанкційних та навіть непідсанкційних осіб без рішення суду на підставі постанов Кабміну. Навіть коли частка власності непідсанкційних осіб становитиме 99%, держава все одно матиме право забирати власність як підсанкційних, так і непідсанкційних осіб і зможе повністю перебирати на себе управління компанією, якою ця юридична особа володіє. І знову такі доленосні рішення ухвалюватимуться лише на підставі одноосібного рішення уряду.

Отже, фактично законопроєкт із непримітною назвою є нічим іншим, як прихованим рейдерством та експропріацією з боку держави, бо рішення про стягнення в дохід держави 100% пакета акцій або інших цінних паперів неодмінно призведе до втрати контролю непідсанкційними учасниками над своїми активами та бізнесом. Водночас такий ризик зберігається навіть за умови, що участь підсанкційної особи в юридичні особі становить менш ніж 25%. Під виглядом застосування санкції до осіб, які не впливають на бізнес та не приймають стратегічні рішення, Кабмін на власний розсуд може ухвалювати рішення про стягнення 100% акцій активів, які є прибутковими та стратегічно цікавими, але належать законослухняним особам, до яких санкції не застосовувались. Фактично уряд створює репресивний інструмент одноосібного контролю над будь-якими підприємствами без врахування позиції та прав непідсанкційних учасників відповідних юридичних осіб. Ба більше, державний контроль над такими активами через зміну структури власності призведе до зміни керівництва компанії та встановлення фактичного контролю над відповідними активами з подальшим відчуженням іншим заінтересованим особам. Але і це не всі ризики для непідсанкційних осіб. Адже ухвалення відповідного законопроєкту в чинній редакції неодмінно спричинить для законослухняних власників значні фінансові втрати через блокування бізнесу, додаткові витрати та час на організацію процесу відновлення порушених прав, позбавлення прав на участь в управлінні власним підприємством та втрата контрою над активами навіть після повернення часток у власність.

Проте це не всі зауваження. Непокоїть, зокрема, відсутність оцінки вартості частки та всього майна, наявність або відсутність інших обтяжень частки та майна, адже це може зумовити ситуацію, коли під стягнення може потрапити актив із від’ємною ліквідністю та купою арештів, за боргами якого ще доведеться доплачувати з державного бюджету.

Із тексту законопроєкту також незрозуміло, як бути з чинною нормою статті 110-2 Кримінального кодексу України (фінансування дій, вчинених із метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України) з цілком реальним ризиком для непідсанкційних осіб бути притягнутим до кримінальної відповідальності в умовах, коли буде доведено спільну участь у бізнесі з підсанкційними суб’єктами. Варто наголосити і на тому, що запропонований порядок стягнення стосується виключно корпоративних історій акцій (часток) або інших цінних паперів. А що робити, приміром, з іншими активами, зокрема з банківськими вкладами, земельними ділянками, об’єктами інтелектуальної власності, ліцензіями на розробку родовищ, інвестиційними проєктами?

Отже, законопроєкт відверто дискримінаційний. Він суперечить міжнародним зобов’язанням України про сприяння та захист інвестицій, незастосування заходів щодо експропріації або націоналізації інвестицій. Його ухвалення у запропонованій редакції вже після перших рішень Кабміну щодо стягнення часток непідсанкційних осіб неодмінно боляче вдарить по довірі інвесторів та бізнесу до держави, спричинивши масові судові позови до уряду, відтік інвестицій, вповільнення ділової активності та зниження довіри до правової системи. З огляду на надважливе завдання щодо залучення міжнародних інвесторів та донорів до процесу післявоєнної відбудови України – це неприпустимо.

Блог — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Як незалежне видання, «Юридична практика» може публікувати статті, що мають дискусійний характер або стосуються тих чи інших спірних питань. Точка зору редакції “ЮП” може не збігатися з поглядом автора блогу.