Як зберегти здоров’я та роботу: права працівників у випадку карантину

Оголошення карантину в столиці України та інших регіонах у зв’язку з епідемією коронавірусу підіймає цілий пласт гострих питань. Що робити батькам у разі закриття шкіл і дитсадків? Чого мають право вимагати роботодавці? Спробуємо пролити світло на деякі юридичні можливості.

1. Карантин і право на відпустку. Працівники можуть взяти відпустку без збереження зарплати, але тільки одній особі (мамі, батьку або іншій особі, зазначеній у ст. 18 Закону «Про відпустки»). Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку матері або іншій особі для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території (ст. 25 Закону України «Про відпустки»). Документами, що підтверджують оголошення карантину, для працівників, які мають намір оформити відпустку без збереження заробітної плати, можуть бути довідки з навчальних закладів або копії наказів про призупинення навчального процесу.

Якщо і мама, і батько бажають залишитися вдома, то вони можуть скористатися щорічною відпусткою або відпусткою зі збереженням зарплат — залежно від домовленостей із роботодавцем. Варто пам’ятати, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, а також іншим особам, зазначеним у ст. 182-1 КЗпП, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів.

На підставі отримання заяви про відпустку роботодавець видає наказ про відпустку. До такої заяви працівника бажано додати документи, які підтверджують факт закриття дитсадків.

2. Оформлення непрацездатності. Якщо працівник або його дитина захворіли, то можна оформити лікарняний. У Положенні про експертизу тимчасової непрацездатності передбачено, що тимчасова непрацездатність — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в інших випадках — до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю надається застрахованій  особі у формі матеріального  забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у випадку карантину, введеного органами санітарно-епідеміологічної служби. Якщо тимчасова  непрацездатність застрахованої  особи викликана карантином, введеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога, пов’язана з тимчасовою непрацездатністю з першого дня за весь час  відсутності на роботі з цієї причини (ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»).

3. Обставини, коли за відсутність на роботі не можна звільняти. Закриття дитсадків може бути визнано поважною причиною для відсутності на роботі. Тоді працівник не буде притягнутий до відповідальності за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП). Утім у такому випадку слід довести, що за дитиною не було кому доглядати (скажімо, за дитиною не могла доглянути дружина працівника). Фахівці з кадрової справи доходять висновку, що поняття «поважні причини відсутності» та «форс-мажорні обставини» співвідносні. Отже, вже оголошення карантину може бути визнано поважною причиною для відсутності працівника на роботі. Працівникам освітніх закладів потрібно пам’ятати, що невихід на роботу під час карантину може бути визнано судом таким, що стався з поважних причин (до речі, час невиконання обов’язків освітянами під час карантину має оплачуватись у розмірі ⅔ тарифної ставки). Цей варіант найбільш ризикований для працівника, адже йому доведеться наводити переконливі докази відсутності. Необхідно пам’ятати, що вагітні жінки, жінки, які мають дитину віком до 3 років, одинокі матері, які мають дитину до 14 років, а також деякі категорії осіб, зазначені в ст. 186-1 КЗпП, взагалі не можуть бути звільнені з дисциплінарних мотивів, зокрема за прогул (ч. 3 ст. 184 КЗпП).

4. Праця дистанційно. Мама, батько, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або інша особа, якщо вони перебувають у відпустці по догляду за дитиною до 3 років (або до 6 років у випадках, коли дитина потребує домашнього догляду), можуть перебувати у відпустці й працювати вдома (ст. 179 КЗпП). Двоє батьків не можуть перебувати одночасно у відпустці по догляду. Також слід звернути увагу на постанову Держкомпраці і ВЦРПС «Про затвердження Положення про умови праці надомників» (1981). Працівники можуть укласти з адміністрацією трудовий договір про надомну роботу. Переважне право укласти такий договір надається жінкам, які мають дитину віком до 15 років, студентам, особам похилого віку, особам з інвалідністю.

Автор: Віталій Дудін, юрист ГО «Соціальний рух»