Як подолати конституційну кризу: заходи щодо відновлення відповідальності за недостовірне декларування

Однією з найбільш резонансних тем нині є способи відновлення механізму електронного декларування статків посадовців.

Зробити це шляхом механічного повторення тих законодавчих норм, які було визнано неконституційними, юридично неправильно.

Буде закладено бомбу сповільненої дії під усіма заходами, що вживатимуться на підставі нових за часом прийняття, але старих за змістом законів.

Противники реформ здобудуть шанси в подальшому скасувати всі “відновлені” норми.

Неконституційне позбавлення повноважень суддів Конституційного Суду України – теж не найкращий вихід, бо:

• по-перше, це лише ситуативне вирішення проблеми, яке не гарантує того, що в подальшому склад суду знову не буде змінено або нові судді так само не перейдуть на бік противників реформ;
• по-друге, подібне ставлення до Конституції України може негативно відбитися на авторитеті влади в цілому як на інституції, а не лиш на окремих персоналіях.

Незаконне збагачення

Проте за виваженого підходу влада може обернути скрутну ситуацію на свою користь і використати її для вдосконалення антикорупційного законодавства.

Наразі основна проблема антикорупційного законодавства, яка фактично блокує застосування на практиці статті 368-5 Кримінального кодексу України “незаконне збагачення”, – це відсутність ефективного механізму визначення джерела походження майна посадовців.

Справді, Кримінальний кодекс уже зараз містить відповідальність за незаконне збагачення, під яким розуміється набуття активів, вартість яких перевищує законні доходи. При цьому законними вважаються доходи, отримані із законних джерел.

Проте жодні норми не зобов’язують посадовців розкривати джерело походження кожного конкретного майна. Відсутній також відповідний порядок для цього.

З огляду на це, правоохоронці не можуть ефективно розслідувати законність походження коштів, бо мусять спочатку самостійно встановити, які ж доходи і з яких джерел отримав посадовець, а лише тоді зіставляти цю інформацію із наявними статками декларантів.

Ситуація була би набагато кращою, якби декларація посадовців передбачала не лише фіксацію сум їхніх доходів і витрат або наявного в них майна та його вартості, а також і декларування джерела походження коштів, які витрачено на придбання тих чи інших активів.

Наприклад, посадовець зазначив, що має у власності нерухомість. Поряд із цією інформацією в декларації має бути зазначено, за рахунок яких саме джерел таку нерухомість було придбано: наприклад, його заробітна плата, доходи від попереднього продажу майна (якого саме, коли і за скільки, в тому числі з посиланням на попередні декларації цього ж посадовця), заробітна плата когось із родичів (необов’язково когось із членів сім’ї декларанта в розумінні Закону України “Про запобігання корупції”), підприємницькі доходи батьків тощо.

Отримавши таку інформацію, правоохоронці матимуть змогу її перевірити. І їм не потрібно буде шукати якихось додаткових пояснень від декларанта. А ці пояснення можуть змінюватися, не надаватися через посилання на конституційне право не свідчити проти себе тощо.

Ненадання відповідної інформації з огляду на те, що певні особи не погодилися на її розголошення, має бути підставою для проведення повної перевірки декларації, включно із джерелами доходів декларанта.

Крім того, на майбутнє можна заборонити певним особам, наприклад, службовцям категорії А, суддям та прокурорам набувати будь-яке майно з джерел, щодо яких причетні особи не згодні надати інформацію стосовно джерел походження коштів.

Не дав згоди родич на те, щоби зізнатися про купівлю тобі квартири, і про те, звідки походять кошти на неї, – не приймай ні грошей, ні квартири. В іншому разі буде вважатися, що майно набуте не із законних джерел.

А набуття майна на певну суму не із законних джерел – це склад злочину “незаконне збагачення”, передбачений статтею 368-5 ККУ.

Отак у сукупності працюватиме механізм електронного декларування статків і стаття про незаконне збагачення.

Українське суспільство найбільше цікавить не те, ЩО є у чиновників, а ЗВІДКИ вони це все мають.

І пояснення на кшталт “читайте декларацію, там усе відображено” не задовольняють громадськість.

Справді, в декларації теоретично мають відображатися всі доходи декларанта, за рахунок яких набуваються активи. Проте на практиці декларанти завжди мають змогу послатися на те, що відповідні джерела походження коштів – це якісь старі заощадження або доходи тих родичів, кого не потрібно відображати в декларації.

Водночас обов’язок зазначити в декларації джерело походження кожного окремого активу значно зменшить поле для можливих маніпуляцій.

Перелік джерел доходів посадовців можна прив’язати, наприклад, до переліку оподатковуваних і неоподатковуваних доходів громадян, визначених Податковим кодексом України. Також можна взяти за взірець перелік інформації, яка використовується банками для з’ясування походження коштів під час фінансового моніторингу.

Електронне декларування

У такому разі електронне декларування, крім виставки майна чиновників, перетвориться на інструмент первинного податкового контролю та на заходи з первинного фінансового моніторингу.

Одночасно можна встановити додаткову адміністративну та кримінальну відповідальність, але не за саме лиш неправильне відображення в декларації майна чи його вартості – некоректність цієї інформації справді  не завжди свідчить про суспільно небезпечне діяння, і в цьому КСУ має рацію.

Наприклад, хіба заслуговує на позбавлення волі неправильне зазначення оцінної чи купівельної вартості майна, якщо при цьому майно придбано законно?

Водночас суспільну небезпеку становить перекручування інформації про справжні джерела доходів і походження майна чиновників.

З урахуванням викладеного пропонується закріпити такі склади правопорушень щодо інформації в системі електронного декларування майна:

1. Адміністративне правопорушення: повідомлення завідомо недостовірної інформації щодо джерела походження активів у декларації, а так само не зазначення в декларації відповідної інформації на певну суму.
2. Кримінальний злочин: заниження в декларації реальних доходів особи або заниження реальних витрат на придбання активів, які підлягають декларуванню, на певну суму, а так само відображення завідомо недостовірної інформації щодо законності джерел походження активів на певну суму.

Такі склади злочину охоплюють справді суспільно небезпечні випадки перекручування даних електронних декларацій. Адже маніпуляції можливі насамперед через заниження реальних доходів  (наприклад, коли особа отримує якісь подарунки чи незаконні прибутки, кошти внаслідок конфлікту інтересів, але приховує їх); або заниження реальних витрат (наприклад, коли особи демонструє, що придбала дорогу квартиру за третину вартості); або коли особа видає незаконні кошти за отримані правомірно (наприклад, неоподатковані або неправильно оподатковані кошти родичів подаються як законний підприємницький дохід).

Відповідальність за перекручування даних щодо джерел походження майна наставатиме паралельно з відповідальністю за незаконне збагачення. Правова кваліфікація в такому разі відбуватиметься за сукупністю злочинів, причому відповідальність за сам факт набуття майна з незаконних джерел – за статтею “незаконне збагачення”, а за факт відображення недостовірних даних у декларації – за статтею щодо перекручування даних декларації.

Норми про відповідальність за недостовірне відображення в електронній декларації інформації щодо джерел походження активів в українському Кримінальному кодексі до сьогодні ще не було. Отже, відсутні будуть підстави сказати, що в Україні відновили норму, яка до цього вже визнавалася неконституційною.

Зрештою, можна не запроваджувати окрему статтю за недостовірність даних щодо заниження доходів чи витрат. Теоретично відповідні діяння можуть розслідуватися в межах незаконного збагачення, а електронна декларація буде лише інформацією, на якій базуватиметься слідство.

Проте в будь-якому разі варто запровадити кримінальну відповідальність за умисне спотворення даних про джерела походження майна, адже видавання незаконних коштів за законні є окремим діянням, що становить суспільну небезпеку і за своєю об’єктивною стороною не збігається з набуттям майна з незаконних джерел.

Моніторинг судової влади

Одночасно потрібно розв’язати проблемне питання щодо мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України, згідно з якою будь-які перевірки та моніторинг стосовно суддів можуть здійснювати лише органи судової, а не законодавчої або виконавчої влади.

Для цього можна взяти за основу модель, що існує як запобіжний механізм проти можливого тиску на суддів підчас їх притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, Вища Рада правосуддя надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою.

Аналогічно можна запровадити правило, що ВРП має надати згоду на проведення антикорупційної перевірки стосовно суддів або на затвердження її результатів.

Задля забезпечення належного здійснення відповідних функцій у складі ВРП можна передбачити окрему Антикорупційну палату. Вона формуватиметься з числа членів ВРП, але процедура її створення передбачатиме додаткові механізми громадського контролю за доброчесністю її учасників.

У такому разі рішення щодо перевірок та моніторингу суддів прийматимуть саме суддівські органи, а не органи із системи виконавчої влади, що вважає неконституційним КС України. Проте фактичні дії з проведення відповідних перевірок здійснюватимуть, як і раніше, професійні антикорупційні органи.

Зрештою, ніхто не вважає неконституційним сам факт того, що досудове слідство щодо суддів не здійснюють окремі судові органи. Отже, запровадження участі ВРП в процедурі антикорупційних перевірок стосовно суддів гарантуватиме неможливість тиску на суддів не менше, ніж під час досудового слідства.

Амністія капіталів

Наостанок зауважимо: запровадження жорстких антикорупційних заходів буде виваженим і своєчасним кроком у тому разі, коли ДО цього буде проведено цілковиту амністію капіталів.

Походження майна багатьох українців, не лише корумпованих чиновників, є далеко на завжди прозорим. І надто суворий механізм електронного декларування може перекрити шлях на держслужбу не лише старим кадрам, а також і багатьом іншим, достойним особам. Адже представникам українського бізнесу і просто багатьом громадянам доводилося пристосовуватися до тих умов, що були створені владною верхівкою. І зараз немає жодних підстав для переслідування тих українців, які не мали змоги запобігти негативним суспільним явищам, але не хотіли жебракувати і мусили для цього часом порушувати закон, зокрема, і податкові норми.

Антон Поляничко,

Олександр Нечитайло, адвокати АО “ЛНМ”.