Видавництво 
«Міжнародне право каже, що держави мають право вжити всіх необхідних заходів для реагування на акт агресії, ми ж вважаємо, що держави зобов’язані вжити всіх заходів», — наголошує Ірина Мудра, заступниця міністра юстиції України. В інтерв’ю «Юридичній практиці» вона розповіла про нюанси пропонованого міжнародного механізму компенсації збитків, завданих агресією російської федерації проти України, необхідні законодавчі зміни на національному рівні, перспективи використання заморожених активів рф, а також прокоментувала перебіг конкурсу з добору претендентів для надання пропозицій стосовно кандидатів для призначення члена ради Міжнародного реєстру збитків.
— На якому етапі наразі перебуває процес створення міжнародного механізму компенсації збитків, завданих агресією російської федерації проти України?
— Компенсаційний механізм, який пропонує Україна, складається з трьох елементів. Перший компонент —Міжнародний реєстр збитків, який повинен зафіксувати інформацію про заподіяну шкоду, збитки, травми та інші подібні речі, яких Україна та українці зазнали під час повномасштабного вторгнення росії до України.
Другий компонент цього механізму — Міжнародна компенсаційна комісія. Це адміністративний орган, який розглядатиме всі заяви, що будуть внесені в Реєстр, та визначатиме суму збитків, яка підлягає відшкодуванню в кожному випадку.
І третій елемент — Компенсаційний фонд, що накопичуватиме кошти, з яких, власне, всі ці виплати будуть здійснюватися. Оскільки компенсаційний механізм передбачає адміністративний порядок розгляду заяв, а не судовий, то й виконувати його рішення в порядку, встановленому для визнання та виконання судових рішень, буде неможливо. Тому має бути джерело, звідки будуть монетизуватися рішення Компенсаційної комісії.
Реєстр збитків є лише першим елементом цього механізму. Про його створення ми оголосили в травні цього року на Саміті голів держав – членів Ради Європи в Рейк’явіку. Тепер ми готуємося до його повноцінного операційного запуску, щоб люди, компанії та держава могли реєструвати там свої вимоги.
Наразі Україна разом із державами – учасницями Реєстру активно проводить низку адміністративних та організаційних заходів (включаючи налагодження інфраструктури, винаймання персоналу, розробку правил роботи Реєстру, приймання заявок, категоризації збитків), спрямованих на якнайшвидший запуск Реєстру. Очікується, що він розпочне роботу в першому кварталі 2024 року. Передбачається, що ця міжнародна організація матиме до півсотні персоналу в секретаріаті, який буде розміщено в Гаазі.
— Чому виникла необхідність саме створення нового компенсаційного механізму, а не використання наявних міжнародно правових інституцій?
— Насправді ми використовуємо всі наявні міжнародно-правові механізми. Так, Україна подала позови проти рф і в Європейський суд з прав людини, і в Міжнародний суд ООН. Проте слід зазначити, що навіть коли будуть прийняті рішення, а я впевнена, що вони будуть на користь України, отримати справедливу сатисфакцію буде неможливо — ці інституції створені дещо для інших цілей: встановити факт порушення державою взятих на себе зобов’язань. Жоден із наявних судових механізмів не дає можливості отримати повну сатисфакцію у вигляді репарацій та компенсацій, які мають бути виплачені росією як державі, так і кожній особі, що постраждала від агресії рф. Тому і виникла необхідність у створенні чогось нового.
Чи були аналогічні прецеденти? Я б сказала, що не було, враховуючи масштаби та категорії збитків, а також те, що повномасштабна війна триває вже понад півтора року. Хоча під час створення компенсаційного механізму ми, безумовно, вивчали досвід функціонування компенсаційних механізмів, які існували раніше. Це, зокрема, Компенсаційна комісія ООН, Суд із претензій Ірану та США, Комісія з претензій Еритреї та Ефіопії.
— Як саме працюватиме Реєстр?
— Відповідно до статуту передбачається, що він прийматиме та оброблятиме інформацію щодо заяв про відшкодування збитків та доказів. Буде категоризувати, класифікувати й систематизувати такі заяви. Оцінить та визначить придатність відповідних заяв і зареєструє прийнятні заяви з метою їх подальшого розгляду. Наступним етапом буде класифікація збитків, цим, зокрема, займатиметься рада Реєстру. А поки триває створення ради, уряд України напрацьовує пропозиції, які будуть передані Реєстру щодо класифікації збитків: ми визначаємо категорії, даємо їх короткий опис, напрацьовуємо доказову базу, якою та чи інша категорія може підтверджуватись. Попри те що це функціонал ради Реєстру, краще за Україну ніхто не визначить, якими доказами можна буде підтвердити ту чи іншу категорію збитків.
— Зараз триває конкурс із добору претендентів для надання пропозицій стосовно кандидатів для призначення члена ради Міжнародного реєстру збитків. Розкажіть, будь ласка, що це за орган, який функціонал здійснюватимуть його члени?
— Рада Реєстру є колегіальним органом. Це щось на кшталт наглядової ради міжнародної організації чи акціонерного товариства. Найвищим органом управління в Реєстрі є Конференція держав-членів (я представляю Україну в цій Конференції). Другий рівень — це власне рада Реєстру. Вона виконуватиме дві функції. По-перше, здійснюватиме розробку правил і положень, які регламентуватимуть роботу Реєстру, та здійснюватиме їх впровадження після схвалення Конференцією учасників. І друга функція – рада прийматиме остаточне рішення щодо прийнятності заяв і їх включення в Реєстр. У цьому питання рада активно співпрацюватиме з виконавчим директором (який є третім органом управління) та секретаріатом Реєстру.
Також, саме рада визначатиме дату, з якої Реєстр буде відкрито для подання заяв, доказів та іншої інформації.
— Скільки осіб входитимуть до складу ради Реєстру?
— Відповідно до статуту Реєстру рада складається із 7 осіб, які мають відповідний досвід та експертизу. Якщо буде необхідно, і про це прямо зазначено в статуті, Конференція держав-учасниць може змінити кількість членів ради. Кожен учасник Реєстру (на сьогодні їх 44) можуть подати своїх кандидатів до складу ради. Водночас 1 член ради обов’язково призначається з-поміж кандидатів, запропонованих Україною.
— Якщо продовжувати аналогію з наглядовою радою корпоративного сектору, чи оплачуватиметься робота члена ради Реєстру та чи допускатиметься сумісництво?
— Беручи до уваги складність і комплексність діяльності ради Реєстру, робота її членів буде оплачуваною. Рада Європи провела комплексне дослідження цього питання, та було вирішено, що розмір винагороди становитиме 85 тис. євро на рік. Водночас, як зазначено у вимогах до кандидатів, вони повинні бути готовими виділити до 100 днів на рік на роботу Реєстру.
Звісно, допускається й сумісництво. Рада Реєстру є органом, що не залежить від національних органів виконавчої влади, але це не виключає можливості участі в конкурсі осіб, які працюють на державу. Обмеження є лише щодо тих, хто безпосередньо залучений до питань розробки компенсаційного механізму. Проте треба розуміти, що досвід роботи та експертиза, які вимагаються статутом Реєстру та правилами добору кандидатів, є досить високими, тому таких експертів, мабуть, буде не дуже багато.
— Як саме відбуватиметься добір, чи передбачені тести, співбесіди тощо?
— Приймання і попередній розгляд заяв і документів претендентів на обіймання посади члена ради Реєстру триває в Україні з 18 вересня до 4 жовтня включно. Якщо претендентів-переможців не можна буде встановити за результатом розгляду документів, Конкурсна комісія Мін’юсту буде проводити спеціальні співбесіди з метою добору найбільш кваліфікованих претендентів. Остаточний перелік затверджуватиме уряд. Наступний крок — призначення члена ради Реєстру — відбуватиметься за результатами таємного голосування Конференції держав – учасниць Реєстру.
— Серед етапів конкурсу вказана й перевірка претендентів. Що саме перевірятиметься?
— Є вимога, щоби претенденти не були пов’язані з державою-агресором. Саме це й перевірятиметься. Це не є перевірка на кшталт того, як перевіряють осіб, приймаючи на держслужбу чи надаючи доступ до держтаємниці, але ми маємо бути переконані, що в нас не буде осіб, які мають мандати з державою-агресором.
— Наскільки українська юридична спільнота в принципі зацікавлена в долученості до роботи міжнародного компенсаційного механізму?
— Маю сказати, що зацікавленість української юридичної спільноти щодо роботи міжнародного компенсаційного механізму існує ще з моменту прийняття 14 листопада 2022 року Генеральною асамблеєю ООН резолюції «Забезпечення засобів правового захисту та репарацій у зв’язку з агресією проти України» — це перший юридичний документ, який покладає на росію обов’язок сплатити репарації та визнає необхідність створення компенсаційного механізму.
Ми отримуємо численні звернення від вітчизняних та іноземних колег із пропозиціями щодо вдосконалення та якнайшвидшого впровадження міжнародного компенсаційного механізму. Багато колег також бажають долучитися до команди, яка займається впровадження такого механізму (це відбувається за координування Міністерством юстиції). Тож упевнено можу сказати, що юридична команда працює на повну потужність для притягнення агресора до відповідальності, зокрема фінансової.
Усе, що ми зараз робимо, є абсолютно безпрецедентним у міжнародному праві, а тому бути долученим до створення нового міжнародного компенсаційного механізму, працювати з гуру міжнародного права саме собою є вже досить амбітним для українських юристів. А оскільки ця робота ще й передбачає досить достойну винагороду, інтерес точно буде. Зараз передчасно давати оцінки конкурсу, адже традиційно більшість документів подається в останні дні.
— Як саме юристи можуть допомогти?
— Важливо, щоб юридична спільнота розуміла урядовий трек із формування державної політики відшкодування шкоди, заподіяної агресією рф. Щоби в рамках цього урядового треку юридична спільнота підтримувала його, популяризувала, розповідала про нього на різноманітних юридичних майданчиках, зокрема за кордоном, і таким чином налаштовувала юристів на те, що це має запрацювати, що це є найбільш повноцінний механізм для отримання компенсацій. Дуже важливо, щоб у нас був one voice.
— Якщо говорити про наступні кроки, як формуватиметься міжнародна компенсаційна комісія? Які часові рамки та які опції можуть тут бути для українських юристів?
— Наразі важко сказати, як формуватиметься міжнародна компенсаційна комісія, адже це питання якраз перебуває на стадії узгодження. Я можу говорити лише про пропозиції України.
Україна спільно з міжнародними партнерами зараз обговорює укладення багатостороннього міжнародного договору, яким і буде передбачено створення всеохопного міжнародного компенсаційного механізму. Такий міжнародний договір буде слугувати основою для створення компенсаційної комісії та компенсаційного фонду як складових частин компенсаційного механізму.
Поки не буде укладено такого міжнародного договору, ми не можемо говорити про наступні кроки. Хоча ми про це думаємо і як держава, що найбільше в цьому зацікавлена, будемо проактивні, як і у випадку з Реєстром, та пропонуватимемо наше бачення архітектури міжнародної компенсаційної комісії.
Наступні кроки окреслені. З вересня ми розпочали активний діалог щодо компенсаційного механізму на кількох важливих майданчиках, першим з яких є так званий G10 — «Велика сімка», ЄС, Нідерланди та Україна. Другий майданчик — «Формула миру». Це більше політичний формат, у рамках якого ми вимагаємо від міжнародної політичної спільноти формування політичної волі, зокрема, на створення міжнародного компенсаційного механізму. І звісно ж, у двосторонніх переговорах ми підштовхуємо країни приймати відповідне національне законодавство, адже реалізація міжнародного договору потребуватиме змін на національному рівні.
Причому очікувати ухвалення міжнародного договору не обов’язково — ми бачимо, що Канада вже прийняла відповідне законодавство, в США зареєстрований законопроєкт, який передбачає конфіскацію державних коштів для цілей компенсаційного механізму, питання обговорюється у Великобританії тощо. Мова йде про відповідальність росії за акт агресії проти України, й передбачається, що наповнення компенсаційного фонду має переважно відбуватися за рахунок активів рф та причетних до збройної агресії осіб, виявлених і конфіскованих (чи заморожених) на території держав – учасниць міжнародного договору. Власне, питання доступу до цих активів, їх перепрофілювання для задоволення потреб із відбудови України і виплат компенсацій постраждалим особам і має вирішуватися на національному рівні.
Також для нас є вкрай важливим пошук, розроблення та впровадження на рівні ЄС і держав – членів ЄС правових механізмів, які б дозволили на законних підставах передання таких активів чи вигоди від них на потреби України. Питання активно дискутується на рівні Єврокомісії, хоча в цілому Євросоюз дещо консервативний у цьому питанні, але, на нашу думку, можливі й проміжні рішення, які можуть бути ухвалені вже зараз, щоб заморожені кошти вже працювали на відновлення України. Мова йде про використання прибутку, який генерують ці активи, про їх можливу капіталізацію чи колатеризацію. Тобто вони можуть бути використані як забезпечення для капіталу, зібраного через фінансові ринки.
Це одна з новітніх ідей. До укладення міжнародного договору ми не говоримо про конфіскацію російських активів — нам потрібна потужна юридична підстава, над якою ми працюємо. Але це час. І щоб у проміжному періоді отримувати вигоду від цих коштів, і була запропонована така ідея.
Спрогнозувати часові рамки отримання компенсацій вкрай важко. Це робота дуже юридично тонка, ювелірна. Ми над цим працюємо, одночасно спонукаючи наших партнерів використовувати заморожені кошти в якийсь формі, щоби вони генерували для нас певний капітал.
(Бесіду вів Олексій Насадюк, «Юридична практика»)
Завантажується ...