Як портал «Міжнародні спонсори війни» став жертвою власного міжнародного успіху — блог Володимира Єніча

Санкційна діяльність поза межами правового регулювання

З початку повномасштабного вторгнення Національне агентство з питань запобігання корупції відігравало одну з ключових ролей у формуванні та розвитку санкційної політики в Україні. Однією з найбільш яскравих сторінок діяльності НАЗК стало інформаційне наповнення порталу «Війна і санкції», особливо розділу «Міжнародні спонсори війни». Йому судилося стати одним з найбільш креативних і ефективних механізмів державної санкційної політики, а потім постраждати саме з цієї причини.

Внесення компаній до «Міжнародних спонсорів війни» призводило тільки до репутаційних втрат і не загрожувало жодними юридичними наслідками, але медійний тиск НАЗК на іноземні компанії за допомогою цього списку обернувся на зворотній тиск західних партнерів на уряд України. Можна обґрунтовано припускати, що перебування великих західних корпорацій у списку ставало приводом для блокування окремими країнами рішень на рівні ЄС щодо нових пакетів санкцій проти рф та військової підтримки України.

Усвідомлення складності продовження таких методів репутаційного впливу та чималий тиск урядів іноземних країн, до речі, не тільки країн ЄС, призвело до прийняття рішення на рівні Кабінету Міністрів України щодо фактичного зупинення діяльності розділу International Sponsors of War.

Падіння санкційного Ікара

З метою запобігання міжнародних конфліктів Кабінет Міністрів України 15 березня 2024 року провів розширене засідання щодо функціонування реєстру «Міжнародні спонсори війни» та Державного реєстру санкцій. Згідно з протоколом засідання на ньому були присутні аж 16 послів іноземних держав, окрім представників українських державних органів. До речі, відповідно до протоколу всі представники державних органів влади в тій чи іншій формі висловили претензії до розділу ISW або з підстав нормативної неврегульованості, або з підстав створення перешкод для державної політики України.

У результаті було прийнято рішення про закриття цього розділу та затвердження подальших кроків щодо його роботи і нормативного врегулювання, яке підтримали всі учасники засідання.

Першим кроком на шляху врегулювання нормативної бази з функціонування реєстру стало передання інформації, яка міститься на вебсайті НАЗК «Міжнародні спонсори війни», до Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санкційної політики для невідкладного опрацювання, у разі потреби за участю СБУ, з метою визначення наявності підстав для застосування санкцій до зазначених субʼєктів та підготовки відповідних пропозицій для розгляду на засіданні Ради національної безпеки і оборони України. Наразі вже забезпечено переадресацію користувачів на вебсайт Ради національної безпеки і оборони України «Державний реєстр санкцій» з метою достовірного та єдиного інформування про офіційний перелік субʼєктів, щодо яких застосовано санкції в Україні.

Однак закриттям лише одного реєстру уряд не обмежився. Вже 22 березня 2024 року НАЗК повідомили, що також потребують унормування та визначення відповідальних державних органів інші складові частини порталу «Війна і санкції»: «Компоненти у зброї», «Інструменти війни», «Кандидати на санкції», «Війна і мистецтво», «Війна і спорт», «Іноземці в російських компаніях», а також списки фізичних та юридичних осіб, щодо яких застосовано санкції країнами-партнерами. Тому до розв’язання цього питання доступ до цих розділів тимчасово закритий.

Як забезпечити розголос для обходу санкцій і не спричинити міжнародний скандал?

Саме на це запитання має дати відповідь Міжвідомча робоча група з питань реалізації державної санкційної політики. Наразі в інформаційній площині все ще немає офіційної позиції щодо основних питань, які виникли після прийняття рішення Кабміном.

Зрозуміло, що певна інформація з ресурсу точно буде доповнюватися і відображатися, хоча і невідомо, в якому саме форматі. Певно, це буде здійснюватися і з використанням Державного реєстру санкцій, який на цей час є єдиною офіційною інформаційно-комунікаційною системою, що забезпечує збирання, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб’єктів, щодо яких застосовано санкції.

Вкрай незрозумілою є ситуація з представництвом держави у відносинах щодо ведення реєстру, зокрема і представництвом у судових спорах. Логічно, що воно буде здійснюватися з боку Апарату РНБО. Водночас практика щодо оскарження Указів про введення санкцій вкрай негативна для скаржників, а серед підстав для виключення даних з Державного реєстру санкцій відсутнє судове рішення щодо такого виключення.

Що точно зміниться, то це нормативне регулювання питання. Ресурс пережив стадію, коли можна було діяти нижче від правового радара, і тепер все переходитиме у звичний для нас формату дій у межах, в спосіб і в порядку, які визначено чинним законодавством.

Поки ще відсутні відповідні нормативно-правові документи та оприлюднені інформаційні позиції органів, які реалізують державну санкційну політику. Тому цілком можливо, що ситуація за вказаними питаннями піде нестандартним шляхом. Цього можна очікувати з огляду на те, наскільки незвичним по суті й оригінальним за історією створення і розвитку є портал «Війна і санкції» і його розділ «Міжнародні спонсори війни».

Автори: Володимир Єніч, партнер АО AVER LEX
Дарина Артимовець, молодший юрист АО AVER LEX

Блог — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Як незалежне видання, «Юридична практика» може публікувати статті, що мають дискусійний характер або стосуються тих чи інших спірних питань. Точка зору редакції “ЮП” може не збігатися з поглядом автора блогу.