Як банківському сектору не стати жертвою популістів, підтримати бізнес та вижити, радились на конференції «Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок війни»

Друга сесія конференції «Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок війни» була присвячена проблемам банківського сектору. Модератором став Сергій Боярчуков, керуючий партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери». Він згадав, як після 24 лютого його життя розділилось на до і після, навіть думав, що юридичного бізнесу вже не буде, але це минуло. Висловлюючи радість від того, що більшість колег по юридичному ринку відновили свою роботу, пан Боярчуков нагадав, що вони займаються важливою справою, тим більше коли йдеться про відшкодування шкоди.

«З цим зіткнулись усі: і бізнес, і власники майна, і банки», – зазначив Сергій Боярчуков.

Первін Дадашова, директор департаменту фінансової стабільності Національного банку України, підтвердила головну тезу модератора: «Так, банки зіткнулись з проблемою втрати частини майна чи активів. Особливість банків у тому, що це кровоносна система економіки і навіть година неправильної роботи банківської системи може принести катастрофічні збитки. Для банків було велике навантаження в підтримці роботи, здійсненні платежів, особливо в перші дні».

“Наші банки виявились стійкими, – зазначила пані Дадашова. – Втрата низки активів у перші дні не стала ключовою для банків”.

Але були певні виклики і втрати, останні Первін Дадашова ділить на 2 групи: від операційного ризику і від кредитного ризику. Наразі банки мають різні алгоритми, як оцінити втрати від операційного ризику, – це не тільки втрати фізичних активів, але й недоотримання доходу. Таким чином, шкода від війни становить приблизно 7 млрд грн, значна частина цієї суми – це втрати найбільшого банку. На початок травня, за словами пані Первін, банки не мають інформації про активи або знають про знищення саме фізичних активів на суму 700 млн грн, це переважно нерухомість.

Але найгірші втрати – це ті, яких банки зазнають через знецінення основних своїх активів – кредитів. НБУ оцінює потенційні втрати на рівні щонайменше 20%, тобто понад п’ята частина кредитів буде втрачена. Такі втрати можуть бути значно вагомішими для банків, зауважила Первін Дадашова і наголосила, що зараз в НБУ працюють разом із банками саме над цим ризиком.

На думку модератора Сергія Боярчукова, 20%  втрачених кредитів – це дуже оптимістична цифра, бо реальні бізнеси зруйновані (крім IT), але представниця НБУ запевнила, що, навпаки, це песимістичні розрахунки.

Олена Коробкова, голова ради Незалежної асоціації банків України, підтримала попередню спікерку:

«Справді банківська система стійка, раніше під час війни банки працювали 2 дні і йшла на канікули, ми працюємо вже понад пів року».

Пані Олена звернула увагу на заставне майно в умовах війни, адже люди і бізнес залишаються без майна через бойові дії або окупацію, а банки як кредитори – без застави:

Знищення житла, зниження платоспроможності населення призведе до того, що значна частка іпотечного портфеля може стати непрацюючою і проблемною. Звісно, найбільш проблемні кредити – ті, які видані в областях, що зараз окуповані або де ведуться бойові дії.

“Позичальники з проблемними кредитами, де заставу зруйновано чи пошкоджено, потребуватимуть реструктуризації, компенсації збитків на відновлення старого чи купівлю нового житла – ми не можемо залишити сам на сам клієнтів і населення, – зауважила Олена Коробкова. – Але тягар витрат, що виникають за іпотечним портфелем, не мають нести лише банки – це наше головне гасло. Вони мають бути враховані під час розробки механізму компенсації збитків Україні, та повинна за це заплатити росія. Зараз у парламенті є кілька ініціатив з цієї теми”.

Сергій Боярчуков зауважив: те, що працює банківська система, – це велике чудо, але департамент проблемних активів стане головним у банках. Цей прогноз модератора підтримав наступний спікер – Арсен Мілютін, заступник голови правління АТ «Ощадбанк».  Він поскаржився, що війна перекреслила ті бізнеси, які починали одужувати в «реанімації». Наприклад, ТЦ в Маріуполі був знищений повністю – бізнесу немає, готелі, які були в заставі, в Києві майже не працюють. Наступні регіони з проблемами: Луганська область, Запоріжжя, Херсон. Багато хто вже перестав обслуговувати кредити.

Пан Мілютін нагадав, що на початку війни банк останнім виходив із регіонів бойових дій, відділення працювали, навіть коли територія була захоплена: «Припиняли працювати лише тоді, коли окупанти приходили до відділення. Були героїчні вчинки інкасаторів, їм  було важко. Важко евакуювати також. Але в цілому “Ощадбанк” спрацював на відмінно, наскільки це було можливо в тих умовах».

«Враховуючи досвід із Кримом у 2014 році й арбітражем, – ділиться пан Мілютін, –  у нас були напрацювання щодо визначення збитків. Але ця ситуація була новою і для нас. Ми створили спеціальну комісію для уніфікації інформації про збитки та причинно-наслідковий зв’язок, але робота триває і зараз».

Володимир Клименко, голова наглядової ради ПАТ «Українська інноваційна компанія», розповів про історію “Укрінкомбанку”, який у 2014 році за 2 місяці втратив 35% активів, що були на Донбасі та в Криму: заводи, зерновий термінал, котеджне містечко в Ялті. Наразі відома всім українцям с/г техніка, яку вкрали та відігнали в Чечню, також є технікою клієнта їх компанії. Цього року в офіс у Сєвєродонецьку влучила бомба, заводи які були в заставі, знищені, частина з них ще влітку 2014 року була вивезена в росію. За словами пана Володимира, вони судилися за майно в Криму в міжнародних юрисдикціях, але ще досі немає результату. Наразі компанія враховує всі втрачені активи, але їм бракує визначеності та методики саме щодо стягнення збитків за майно.

«У нас є боржники, ми хочемо з ФГВФО розрахуватись і піти вже в реальний бізнес, створювати підприємства», – зауважив Володимир Клименко.

Андрій  Дацьків, партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери», в своєму виступі звернувся до суто юридичної проблематики відшкодування шкоди, заподіяної збройною агресією. Він окреслив юрисдикційні механізми відшкодування збитків:

• звернення до національних судів (потрібно визначитись із юрисдикцією (господарська чи цивільна);
• ЄСПЛ (дуже високий стандарт доказування);
• Міжнародний інвестиційний арбітраж (не буде розглядати делікти, експропріації активів на території України);
• Міжнародний суд ООН;
• Міжнародний кримінальний суд (Римський статут не ратифіковано Україною і рф).

Пан Андрій зауважив, що зараз навіть бюджет рф не відповідає збиткам, які вже завдано Україні. Також він звернув увагу присутніх на міжнародні профільні військові конвенції, які стосуються правил ведення війни та мирного населення, а також  визначення того, хто повинен відшкодовувати збитки. Крім міжнародних норм, він порадив також внутрішнє законодавство – Закон «Про оборону України», який регулює діяльність збройних сил України. Але зауважив, що ЗСУ захищені військовим оборонним імунітетом.

Також Андрій Дацьків порадив не  забувати про Білорусь, коли мова йде про відшкодування збитків:

«Білорусь надає свою територію для обстрілів, вона є воюючою стороною і учасником збройного конфлікту. На моє переконання, має солідарно відповідати з росією».

Завершуючи виступ, пан Андрій побажав бізнесу стальної витримки для прийняття зважених рішень.

Іван Ольшевський, керівник проєктів EQUITY, продовжив юридичну тематику відшкодування збитків і звернувся до, напевно, найбільш болючих майнових втрат – знищення чи пошкодження заставного майна під час війни. Як діяти тим фізичним особам, які втратили заставне майно? Іван Ольшевський підготував презентацію і навів алгоритм дій:

• аналіз положень договору, особливо про форс-мажорні обставини;
• фіксація факту знищення майна;
• повідомлення кредитора про факт знищення майна.

Також пан Іван звернув увагу на нормативне регулювання питання, а саме на законопроєктну роботу: «Законопроєкт № 7441, який передбачав прощення всіх боргів за кредитами через знищення/пошкодження майна або розташування майна на окупованій території, був дещо популістським, і інтереси банків у ньому не були враховані. Альтернативний законопроєкт № 7441-1, який вже прийнято за основу, пропонує розглядати можливість прощення боргів за майно, яке розташовано на окупованій території та інформації про яке немає, прощення боргів за пошкоджене майно і знищене. Але тут є можливість для певних маніпуляцій. Пропонується, що в разі єдиного кредиту на єдине майно (недорогі автомобіль чи житло) банк буде розглядати питання щодо прощення боргу через знищення чи пошкодження такого майна».

Іван Ольшевський, резюмуючи свій виступ, підкреслив, що нині кожен бізнес, який зазнає втрат, очікує на підтримку і реакцію з боку держави: «Очікуємо належного правового регулювання, розроблення методик визначення заподіяної шкоди – після цього можна буде давати чіткий алгоритм дій і бізнесу, і позичальникам, щоб отримати належну сатисфакцію».