АП ВАКС оприлюднила повний текст ухвали у “справі Роттердам+”

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду оприлюднила мотиви рішення у “справі Роттердам+”, а також – повний текст ухвали.

Як повідомляє пресслужба суду, приймаючи рішення про часткове скасування ухвали слідчого судді та закриття провадження за скаргами представників АТ «Нікопольський завод феросплавів» та АТ «Запорізький завод феросплавів» на постанову прокурора САП про закриття кримінального провадження №52017000000000209 від 24 березня 2017 року, колегія суддів керувалася такими мотивами:

1. У контексті цього кримінального провадження підлягали встановленню й доказуванню, зокрема, обставини заподіяння шкоди державним чи громадським інтересам, а не інтересам окремих юридичних чи фізичних осіб. Доводи представників АТ «Нікопольський завод феросплавів» та АТ «Запорізький завод феросплавів» щодо належності підприємств до невизначеного кола споживачів, яким заподіяно шкоду кримінальним правопорушенням і наявності статусу потерпілого, що підтверджується відповідними процесуальними документами, наданими прокурором, колегія вважає неспроможними.
   Так, дійсно, за змістом положень ст. 364 КК України не виключається можливість заподіяння шкоди одночасно як державним чи громадським інтересам, так і інтересам окремих фізичних або юридичних осіб. Однак обставини заподіяння такої шкоди, її вид і розмір мають бути предметом відповідного досудового розслідування. Матеріали провадження, зокрема й ті, які за клопотанням представника підприємства досліджені під час апеляційного розгляду, не містять відомостей, які б вказували, що обставини заподіяння шкоди безпосередньо АТ «Нікопольський завод феросплавів» та АТ «Запорізький завод феросплавів»  є предметом досудового розслідування.
   Подання цивільного позову та оформлення документів потерпілого з огляду на те, що заподіяння йому шкоди не було предметом досудового розслідування, не є достатньою підставою вважати особу потерпілою в цьому кримінальному провадженні. Предмет інкримінованого підозрюваним кримінального правопорушення, яким шкоду, за версією сторони обвинувачення, заподіяно саме державним чи громадським інтересам без визначення конкретних споживачів, виключає можливість залучення до кримінального провадження окремих юридичних чи фізичних осіб, оскільки це суперечило б окресленим в ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження стосовно досудового розслідування і судового розгляду.
2. У цьому кримінальному провадженні фактично виникли спірні питання між детективами, які здійснювали досудове розслідування, і процесуальним керівником – прокурором, який його закрив. Їх суть полягає у незгоді детективів із постановою прокурора про закриття кримінального провадження.
   Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Вирішення спірних питань між слідчим і прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не входить до сфери судового контролю. Кримінальний процесуальний закон чітко визначає порядок їх вирішення прокурором вищого рівня.
3. Матеріалами справи підтверджується факт звернення ГО «Центр протидії корупції» до НАБУ щодо вчинення кримінального правопорушення під час прийняття постанови НКРЕКП № 289. Однак за результатами розгляду такої заяви відповідні відомості до ЄРДР внесені не були, а ГО «Центр протидії корупції» бездіяльність органу досудового розслідування не оскаржувала. Таким чином, організація не набула статусу заявника у цьому кримінальному провадженні в розумінні стст. 60, 214, п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, а отже, і не мала відповідного процесуального статусу для звернення із скаргою до суду на постанову прокурора САП про закриття кримінального провадження.

Повністю текст рішення за посиланням.