ККС ВС: відмінність викладу фактів в обвинувальному акті, врученому обвинуваченому і скерованому до суду, ставить під сумнів легітимність обвинувачення

За вироком районного суду, з яким погодився апеляційний суд, особу визнано винуватою в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

ККС ВС установив, що викладення двох обставин, які підлягають доказуванню, – місця вчинення кримінального правопорушення та мотиву його скоєння – істотно відрізняються у повідомленні про підозру та обвинувальному акті, врученому обвинуваченому, та обвинувальному акті, скерованому до суду.

Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає в тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і таким чином відкриває особі доступ до правосуддя.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України) є суттю всього обвинувального акта.

Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист.

Якщо мотив учинення цього правопорушення не впливає на правильність його кваліфікації, то відсутність у сторони захисту відомостей про місце вчинення кримінального правопорушення позбавила її можливості висловити свою думку щодо правильності визначення територіальної підсудності, а отже, і впевнитися, що суд, який розглядає справу, є судом, встановленим законом, як цього вимагає ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Незважаючи на те що чинним КПК України не передбачено наслідки того, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру та обвинувальному акті не збігаються, а тим більше – в обвинувальному акті, врученому обвинуваченому, та у скерованому до суду, усталена судова практика свідчить про те, що випадки, коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру, мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК України.

Що стосується зазначеного кримінального провадження, то обвинувальний акт, скерований до суду, не є ідентичним обвинувальному акту, врученому обвинуваченому, та істотно відрізняється від повідомлення про підозру. По суті, це призвело до ситуації, коли протягом судового розгляду особа була дезінформована в питаннях сутності і характеру обвинувачення, що порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.