Злочини воєнного часу – у фокусі дискусії експертів Міжнародного кримінально-правового форуму

V Міжнародний кримінально-правовий форум від видавництва «Юридична практика» продовжив свою роботу дискусією 2-ї сесії, яка була присвячена тенденціям розвитку практики воєнних злочинів. Модератором сесії став Сергій Лисенко, керуючий партнер GRACERS. За словами модератора, для всіх українських адвокатів, хоч би якою практикою сьогодні вони займалися, найболючішим питанням є злочини воєнного часу.

Першим зі спікерів сесії слово взяв Антон Кориневич, посол з особливих доручень МЗС України. Він розповів про відповідальність за вчинення злочину агресії проти України. За словами експерта, сьогодні ми маємо найбільшу військову агресію на території Європи з часів Другої світової війни, а тому, безумовно, маємо разом шукати всі можливі шляхи для забезпечення всеохопної відповідальності за ті порушення, які рф – як держава, так і окремі фізичні особи – вчиняють на нашій землі. Як держава, ми з 2014 року максимально повно використовуємо всі можливості захисту наших інтересів у міжнародних судових установах. «Ми використали всі можливості для того, щоби подати позови до рф в Міжнародний суд ООН, Міжнародний трибунал з морського права, Європейський Суд з прав людини, а також для визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду», – зазначив пан Кориневич. Концепт повної відповідальності за все, що сьогодні росія чинить, дуже чітко був окреслений під час Бучанського саміту 31 березня, зокрема в промовах Президента України про те, що ми не можемо пропустити будь-які юридичні прогалини. Останнім часом з’являються історичні рішення з боку наших міжнародних партнерів, і насамперед це ордери на арешт чинного президента рф і його представника з питань прав дитини. Антон Кориневич називає це справді історичним рішенням, оскільки путін став лише четвертим чинним главою держави у світі, на якого видано ордер на арешт від Міжнародного кримінального суду. «Компанія дуже пристойна: Омар аль-Башир, Муаммар Каддафі, Лоран Гбагбо… – іронізує спікер. – Утім, для забезпечення повної відповідальності нам необхідно створити механізм для притягнення вищого політичного військового керівництва рф за вчинення злочину агресії проти України. Якщо цього не зробити, то ця війна не засуджується як така і ставиться під питання в цілому принцип незастосування сили або погрози у міжнародному праві, а також повага до суверенітету й територіальної цілісності будь-якої держави».

Станіслав Кравченко, голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зі свого боку більш детально розповів про особливості співпраці України з Міжнародним кримінальним судом. За словами пана спікера, ми маємо досить довгу, проте недостатньо продуктивну історію співпраці саме з вказаним міжнародним судом. Все почалось у 2000 році, коли українська делегації підписала Римський статут. Коли постало питання його ратифікації, ми мали рішення Конституційного Суду України, що фактично така ратифікація неможлива, оскільки документ не вписується в норми Конституції, адже ми ділимось інститутом правосуддя у своїй державі з міжнародною установою. «16 років знадобилось Україні для того, щоб у Конституцію були внесені певні зміни, які дають змогу розморозити це питання», – зауважив спікер. З огляду на ті події, що відбувались на території нашої держави, коли ми побачили в 2014 році первинну форму агресії з боку рф, Україна зрушила з місця ці питання, проте, як ми бачимо, Римський статут досі не ратифіковано. Втім, у травні минулого року Верховна Рада внесла зміни до КПК України, де з’явився цілий розділ, що регламентує нашу співпрацю з Міжнародним кримінальним судом. На думку експерта, це питання й надалі Україна буде розвивати, адже нам нема куди дітись без підтримки такої важливої міжнародної судової інституції.

Матіас Нойер, старший радник КМЄС із розслідування міжнародних злочинів, розповів про встановлення зв’язків із правопорушниками вищої ланки під час розслідування та переслідування міжнародних злочинів. За його словами, коли йде війна, злочини відбуваються в надзвичайно великих масштабах, це макрокримінал. Але ми не можемо обмежуватися притягненням до відповідальності лише тих осіб, які фізично безпосередньо вчиняються злочини. Тут ми маємо притягати до відповідальності командирів та вище керівництво, яке стоїть за цими злочинами. Коли ми говоримо про притягнення керівництво до відповідальності, ми не маємо на увазі доведення того, що вони дали безпосередній наказ, адже довести наявність такого наказу практично неможливо. Тож вище військове керівництво несе відповідальність за військову операцію як таку. Адже керівництво знає, що підпорядковані йому люди вчиняють певні дії на території, й демонструє бездіяльність щодо таких злочинних дії. Спікер у своєму виступі поділився трьома вимогами, які кодифіковано на міжнародному рівні для доведення такої злочинної бездіяльності.

Олександр Жила, заступник начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора, розповів учасникам форуму про злочини проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану (про тенденції та проблематику). За його словами, паралельно із зовнішнім ворогом ми маємо сьогодні також і сплеск діяльності внутрішнього ворога щодо національної безпеки. Олександр Жила вважає за необхідне, щоб така боротьба на кримінальному форпості відбувалася саме за принципом верховенства права. Адже виключна справедливість судових рішень в Україні в умовах воєнного стану, на думку пана Олександра, є тією необхідністю, яка має бути репрезентована нами на міжнародній арені та у внутрішньому середовищі. «Злочини проти основ національної безпеки та якість їх розслідування, якість підтримання обвинувачення в суді, якість судових рішень мають бути взірцем разом із більш важливою ситуацією щодо воєнних злочинів», – резюмує спікер.

Володимир Марусяк, керуючий партнер АО «Марусяк і Партнери», розповів про нові «воєнні статті» Кримінального кодексу України, нюанси доказування та кваліфікації злочинів за такими статтями. За його словами, в період від початку повномасштабної агресії та донині до КК України 36 разів вносилися зміни. Це 18 нових законів України, 8 нових статей ККУ, 30 статей Кодексу зазнали зміни (інколи по декілька разів). У своєму виступі спікер приділив особливу увагу деяким новим статтям ККУ, практику застосування яких українським адвокатам доведеться уважно вивчати. Це, зокрема, стаття 111-1 щодо колабораційної діяльності, норми статті ККУ 435-1 щодо образи честі та гідності військовослужбовцям, стаття 201-2 щодо незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги тощо.

Надія Волкова, партнер АО AZONES, розповіла про притягнення до відповідальності за воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини агресії та геноциду. Спікерка зосередила свою увагу на викликах для належного правосуддя. За її словами, питання щодо притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини, якими є воєнні злочини, не є новим, для України це питання актуальне ще з 2014 року, починаючи з анексії Криму. Практика щодо притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини була несистемною, адже юристам бракувало знань та досвіду. В цілому можна сказати, що системі бракувало спроможності робити це ефективно. Це призвело до неефективності таких процесів, тобто система правосуддя мала бути запобіжником від виникнення схожих або гірших ситуацій. «У повномасштабного вторгнення, яке відбулось 24 лютого 2022 року, є багато причин. Але однією з них є те, що запобіжник не спрацював», – констатує спікерка. 

Андріана Фозекош, керівник практики захисту військовослужбовців, адвокат АО AVER LEX, розповіла про особливості захисту військовослужбовців. Вона застерігає колег не плутати такі поняття, як військовій та воєнні злочини. Так, воєнні злочини – це порушення законів та звичаїв ведення війни, встановлених міжнародними правовими актами (Женевські та Гаазькі конвенції, Римський статут), до яких серед іншого належать: злочин геноциду, злочин агресії, знущання над полоненими, катування або нелюдське поводження, напади на цивільне населення та умисні атаки на невійськові об’єкти. Військові злочини – це кримінальні правопорушення, які вчиняються військовослужбовцями збройних сил певної держави під час проходження військової служби. Перелік таких злочинів встановлюється національним законодавством. Це, зокрема: непокора, невиконання наказу, самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство тощо.
За словами пані Фозекош, найпоширенішими запитами на правову допомогу від українських військовослужбовців сьогодні є такі:
– захист у кримінальних провадженнях щодо військових злочинів;
– допомога родичам безвісти зниклих полонених військовослужбовців;
– консультування з питань, пов’язаних з проходженням ВЛК;
– консультування з питань, пов’язаних із визначеним законодавством порядком звільнення з військової служби;
– консультування з питань, пов’язаних із грошовим забезпеченням військовослужбовців.

Володимир Бевза, адвокат, провідний юрисконсульт ТОВ «Метінвест Холдинг», у своїй презентації показав, із чим сьогодні стикається український бізнес як потерпіла сторона від воєнних злочинів. Наприклад, компанія “Метінвест”, що була заснована у 2006 році, сьогодні залишається міжнародно вертикально інтегрованою гірничо-металургійною групою компаній, до структури якої входять видобувні, коксохімічні, металургійні та ремонтні підприємства в Україні, ЄС, Великій Британії, США, а також мережа офісів продажів в основних регіонах світу. “Метінвест” контролює весь виробничий ланцюжок: від видобутку залізної руди і коксівного вугілля до виробництва та продажу напівфабрикатів та готової продукції зі сталі. Однак від початку війни підприємство зазнало значних втрат: повна втрата 9 підприємств та понад 31 тис. робочих місць у Маріуполі та Авдіївці, втрата 1 підприємства та більш ніж 2,5 тис. робочих місць у Запорізькій області, а також частково пошкоджені підприємства в Донецькій та Дніпропетровській області.
Спікер поділився з учасниками форуму своїм алгоритмом – строками та етапами документування збитків, яких зазнав український бізнес від дій російського агресора. Зокрема, в результаті такої кропіткої юридичної роботи щодо фіксації збитків підприємств “Метінвест” залучило 300 працівників, зібрано понад 10 тис. доказів, опитано більш ніж 800 осіб очевидців подій та подано 114 заяв до правоохоронних органів. Нині проводиться оцінка розміру збитків підприємства за участі провідних світових експертів галузі, відкрито 71 кримінальне провадження за фактом заподіяної підприємству шкоди.